Крістін Генна

Електронна книга «Соловей»

До побажань

(108 вподобайок)

Тип книги:

Паперова 350 грн

Електронна 210 грн

Garage Sale 280 грн

epub

mobi

Книга в наявності

Goodreads

4.62

Наш Формат

4.4

Вподобайки

108

Amazon Bestsellers

Характеристики

Вид	Електронний контент
Тематика	Художня література
Автор	Крістін Генна
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2022
Оригінальна назва	The Nightingale by Kristin Hannah
Перекладачі	Дмитро Кожедуб
ISBN	978-617-7279-97-5
Кількість сторінок	464
Мова	українська
Категорія	Електронні книжки
Артикул	620060

Крістін Генна - «Соловей»

Ціна

210 грн

Банківською карткою VISA / MasterCard

10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ

Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.

РАЗОМ ДЕШЕВШЕ

Жанри та теми

Романи (195)

Художня (1388)

Дивитись всі

Про електронну книгу «Соловей» від автора Крістін Генна: опис, факти, цитати The Nightingale by Kristin Hannah

Книга є перевиданням вже відомої вам

«Соловей»

Книга року за версією Wall Street Journal

Бестселер New York Times

У світі продано майже п’ять мільйонів примірників

Роман «Соловей» опублікований 45 мовами
і за його мотивами кінокомпанія TriStar Pictures знімає фільм

Тематика

Історичний роман, Друга світова війна, Франція, материнство, кохання.

Про електронну книжку

У коханні ми дізнаємося, ким би хотіли бути,

а на війні — ким ми є

Франція охоплена вогнем Другої світової. Великі міста й маленькі селища окуповані нацистами, у небі — ворожі літаки, а навкруги — зневіра, смерть і страждання.

Віанна Моріак — сільська вчителька, яка провела на війну чоловіка і змушена щодня докладати неймовірних зусиль, аби врятувати свою родину: виживати без їжі і грошей, ділити дах з ворогом, зазнаючи нелюдських страждань.

Її вісімнадцятирічна сестра Ізабель приєднується до партизанського руху Опору. Разом з однодумцями вона вірить, що Франція вистоїть і рано чи пізно переможе ворога. Поки тисячі французів коряться ворогові й намагаються пристосуватися до сумних обставин, тендітна дівчина, на яку полює Вермахт і СС, стає невловимим провідником, що рятує десятки військових пілотів, переправляючи їх таємним маршрутом через Піренеї.

Віанна та Ізабель дуже різні, і на цій війні у кожної — свій шлях і свій подвиг.

Для кого електронне видання

Для поціновувачів якісної художньої літератури, усіх, кого цікавить період Другої світової та любителів реальних історій.

Чому ця електронна книжка

У «Солов’ї» показано те, про що мовчать підручники історії, — війну очима жінки та її роль у цих подіях. Основою книжки стала реальна історія бельгійки, яка приєдналася до партизанського руху спротиву.

Про авторку

Крістін Генна – популярна американська письменниця, авторка понад 20 романів, володарка кількох престижних літературних нагород. Юристка за освітою. Її роман «Соловей» 57 тижнів поспіль очолював список бестселерів New York Times, увійшов до пятірки найкращих книжок 2015 року за версією Amazon. Визнаний найкращим історичним романом року за версією читачів Goodreads. Аудіокнижка «Соловей » отримала нагороду «Аудіокнижка року» в категорії «художня література».

Електронні книжки на схожу тематику

"Розшифровка", Кейт Аткінсон, "Наш Формат", 2020 рік

Відгуки

Крістін Генна майстерно переносить свої улюблені теми в часи Другої світової війни, коли нацисти перетнули лінію Мажино та вторглися до Франції. Основою книжки стала реальна історія. USA Today

Авторка розповідає, як нацисти через голод, залякування та жорстокість деморалізували французів, спричинивши суспільний колапс, який призвів до депортації та знищення понад 70 000 євреїв. Kirkus

Історичний роман, що з’явився завдяки перевіреній роками майстерності Крістін Генни, зачарує навіть найвибагливішого читача. Shelf Awareness

Відгуки (48) Новий

Семикіна Катерина 28.02.2024 18:00

Так багато емоцій й так мало слів, щоб пояснити свої відчуття до цієї книги. ?

«Краще бути зухвалим, ніж покірним. Коли стрибнути зі скелі, то принаймні ти летітимеш, перш ніж упадеш.»

Я просто прожила її !! Пропустила власний біль через сторінки цього роману.
Це як знімати шви з незціленої рани. Боляче й складно. Але я мов той мазахіст, отримала
насолоду від пережитих емоцій й хвилювань.

Емоції, що їх проживають герої на цих сторінках, не треба уявляти в думках чи фантазіях. Вони пронизують серце. Бо страх, біль та страждання і в той же час ЛЮБОВ, мужність й непокора за часів Другої світової війни, як ніколи реалістичніше відчуває кожен українець сьогодні.

Не важко уявити хоробрість людей й здатність виживати. Не важко відчути як калатають їх серця. Не важко зрозуміти нащо здатні люди аби захистити тих кого кохають всім серцем. Не важко …. Це як дві паралелі.

Історія двох сестер Ізабель та Віанна, котрі діяли як могли під час війни у Франції. Перша вступила до партизанської спілки інша рятувала єврейських дітей, обоє ризикуючи власним життям. Але чи варте воно чогось якщо нічого не змінювати або принаймні не спробувати?!

Їх сила духу й мужність захоплюють, їх розум й винахідливість стверджують, що не існує неможливого. Це історія, котра змушує затамувати подих й перегортати сторінку за сторінкою в очікуванні справедливості.

Самозакохані можуть перетворити світ на пекло. ?Сміливі вміють боротися й змінювати правила. А ті, котрі несуть в своїм серці ЛЮБОВ здатні пережити й вистояти. Вони здатні відроджувати життя.

?«Соловей» опинився в моїх руках саме в той час. Мабуть це найемоційніша книга, яку я читала.

Я не хочу давати цій книзі оцінку. Вона надто ідеальна, сильна й складна для звичайних цифр. Відповісти

0 0

Віка 13.11.2023 15:13

З самого початку я знала, що ця історія буде морально важкою, але переконувала себе, що після тієї кількості книжок про війну, які я прочитала, вона не буде на стільки страшною. Та все ж на останніх розділах вона просто розбила моє серденько…

Дві сестри, дві протилежності, дві різні долі, але обидві героїні.

Віанна - вчителька французької у школі, чоловіка якої мобілізують і яка залишається сама з маленькою донькою. Аби захистити дитину, вона намагається пристосуватися, зайвий раз не висовуватись, стерпіти все, а іноді навіть приймає заради цього дуже важкі рішення, які змушують її каятися і ненавидіти себе.

Ізабель - повна протилежність старшої сестри. Все своє життя вона провела на самоті, оскільки батько відвернувся від дівчат коли їх мама померла, а Віанна вийшла заміж і мала свої проблеми. Вона зростала бунтаркою, збігала зі шкіл-інтернатів, у які її відправляв батько, і коли на початку війни вона попадає під ворожий обстріл, приймає рішення боротися за свою країну та народ.

Обидві мають дуже багато таємниць. Щоб вижити. Щоб захистити близьких. Щоб рухатись далі. Кожна з них знайшла в собі сили і те, заради чого готова жити і боротися далі.

Книжка розкриває багато важливих питань і проблем. Одна з них - жіноча роль у війні.
«Це чоловіки розповідають історії. А жінки просто живуть із тим, що сталося. На тій війні ми були як тіні. Коли вона скінчилася, на нашу честь не влаштовували парадів, ми не отримували медалей, про нас не згадали в історичних працях. На війні ми робили те, що мусили, а коли вона завершилася, зібрали уламки нашого життя й почали все спочатку.»

Це дуже сильна книга на важку тему, яка швидко і легко читається. Я щиро рекомендую цю книгу для прочитання, але раджу заздалегідь запастись хустинками.

«Ви, дівчата, будете частиною покоління, яке памʼятатиме все це. Цих спогадів… буде складно позбутися.»

«Побачила, як губи її подруги прошепотіли: «Прощавай», — але не змогла відповісти. Вона так утомилася від прощань.»

«Кохання має бути сильнішим за ненависть, інакше в нас немає майбутнього.»
інстаграм: vi__books_ Відповісти

0 0

Людмила Шутовська 13.11.2023 14:48

"У коханні ми дізнаємося, ким би хотіли бути, а на війні - ким ми є".

Франція в епіцентрі Другої світової війни.

Це історія двох сестер, Віанни та Ізабаль, і те, як вони спромоглися попри усі труднощі пережити жахіття війни.

Віанна Моріак - вчителька, котра залишилась на сам з дочкою, адже чоловік був призваний до війська. Вона котра завжди покладалася на свого чоловіка, тепер змушена самостійно добувати їжу для власної родини. І водночас ділити будинок з ворогом.

Ізабель - норовлива вісімнадцятирічна дівчина, котра вирішила, що не може просто сидіти осторонь у такий тяжкий для країни час. Вона долучається до руху Опору і стає провідником для військових пілотів, яких переправляє через Піренеї задля рятунку.

У кожної з них своя роль у цій війні. Адже кожна з них робила щось неймовірне задля порятунку людей.

Ця книга показує вагомий героїчний внесок жінок у часи Другої світової війни. Це дуже щемка та болюча історія.

І зараз напевно дуже непопулярна думка щодо цієї книжки. Мені сподобалась, проте не стала улюбленої книжкою авторки. Чотири вітри та Велика глушина мені сподобались більше. В мене були певні питання до сюжету тут. І кінцівка трішки неправдоподібна, як на мене. Але в загальному враження позитивні. Відповісти

0 0

Світлана Небилиця 09.11.2023 10:28

Мені здається, що я не зможу знайти потрібних слів, щоб описати свої емоції від прочитання цієї книжки. Вона просто знищить вас, розіб’є серце
⠀
«У коханні ми дізнаємось, ким хочемо бути. На війні - ким ми є»
⠀
«Соловей» - це історія двох молодих дівчат, які мали виживати під час Другої світової війни у Франції. Кожна в свій спосіб, так, як уміла. Віанна - вчителька у сільській школі, мама, дружина, яка відправила чоловіка на війну. Вона залишалась в окупованому селищі й мусила жити під одним дахом із нацистами, мусила терпіти нелюдські муки, але за всяку ціну прагнула вижити й вберегти свою родину. Їй довелося голодувати, мерзнути, страждати, ризикувати.
⠀
Ізабель - 18-річна сестра Віанни - вперта та наполеглива, дуже енергійна і віддана своїй країні дівчина. Вона приєднується до партизанського руху Опору, адже всім серцем прагне бачити Францію вільною. Поки інші коряться ворогу, вона ризикує життям, стає провідницею, яка рятує десятки життів військових, пілотів, переправляючи їх через гори, Піренеї.
⠀
Вони дуже різні й по-різному боролись, але кожна з них прагнула одного - жити, любити, мріяти.
⠀
Це історична книжка, тло - Друга світова війна. Франція тоді постраждала дуже сильно, кожен француз відчув на собі окупацію німців - і авторці вдалося це так детально, так емоційно описати. Кожна маленька історія, кожен подвиг героїнь, кожна їхня трагедія - це було в саме серце. В основу книжки лягла реальна історія бельгійської жінки, яка була членом партизанського руху Опору.
⠀
У Крістін Генн чудовий стиль. Вона так гарно пише, це було дуже боляче, але це було чудово. Це було важко читати емоційно, але кожне речення було прекрасно написано.
⠀
Ця книжка про війну, про зламані долі, про людей, про їхні емоції, про незламність, про віру в свободу й віру в себе. Я не могла стримати сльози від перших сторінок і плакала, перегортаючи останню. Це було дуже сильно.
Саме в цей час я змогла прожити її наповну. Відповісти

0 0

Julie Peretiatko 09.11.2023 09:45

Вона справді просто вкрала моє серденько - це «Соловей» Крістін Генни. Я знала, що вона хороша, я знала, що вона про Другу світову і що вона важка, але я й подумати не могла, що вона стане однією з моїх улюблених, направду

не буду вам переповідати сюжет, розкажу вам про свої емоції під час читання та після прочитання. Дивіться, я не люблю книжки про війну - зовсім. Вони всі мені дуже важкі, сумні і печальні. Ця така ж - емоційно дуже важка, а з огляду на те, що ми зараз теж живемо у війні, вона мені далась важко. Я читала про страшні речі, які творили нацисти у світі в той час і постійно думала: «Люди тоді пережили щось страшне. А багато - не пережили. Ми зараз теж проживаємо страшне лихо. Але нам якось все одно легше». А потім відразу думала: «А чи легше?». Бо ми - я, моя сім’я - не перебуваємо зараз дуже близько до лінії фронту. Ми не в окупації. Але є ж інші люди, котрі зараз перебувають у самому епіцентрі пекла - хтось воює на передовій, хтось уже рік живе на окупованих територіях, хтось - у полоні, а хтось уже навіть не живе. І всі ті думки дуже тригерували. І від сторінки до сторінки мене супроводжував шок і мороз по шкірі.

бо я не розумію, як одні люди можуть чинити жахіття з іншими людьми, безоглядно на вік, стать і національність. То просто не вкладається в моїх голові - як люди, істоти з душею, розумом і серцем, можуть бути гіршими за люте зло. Я цього, мабуть, ніколи не збагну.

я багато плакала від цієї книжки. Тут змішалось усе: і переживання за головних героїв - хоч вони й вигадані, та їхні вигадані життя колись були реальністю живих людей; і сум за всіма жертвами нацистського режиму; і біль за нас з вами - сюжет книжки якось мірою є нашою з вами реальністю. Війна - то завжди страшно. Але війна вчить жити. Цінувати кожну секунду, прожиту під сонцем. Бо у війні ніколи не знаєш, коли твоє сонце зайде востаннє.

я дуже вам раджу цю книжку. Після неї ви ще більше зненавидите агресорів і ще більше полюбите своє життя і своїх близьких Відповісти

0 0

Анастасія 09.11.2023 09:31

В‘янн до останнього не вірила, що у Франції почнеться війна.
Знайоме відчуття? Бо мені дуже.

Крістін Генна розповідає нам історію двох сестер. В’янн Моріак - вчителька у сільській школі, а Ізабель - така собі бунтарка.
Дівчата не живуть разом і майже не спілкуються. Але війна їх об’єднає.

В’янн з маленькою донькою вимушені жити в будинку з нацистом, поки чоловік на війні. А Ізабель стала учасницею Руху Опору. Ціною власного життя переводить солдатів через гори у безпечні місця.

Кажуть, що історію пишуть чоловіки, але «Соловей» оповідається від імені жінки. Про подвиг жінки у війні.

Книга неймовірна. Я рада, що прочитала її саме зараз, а не кілька років тому, коли вона тільки вийшла перекладом.

Тоді б вона мені теж сподобалась, але я зовсім інакше сприймала би переховування від ракет в метро чи роботу партизанів в окупації.

«Соловей» викликає бурю емоцій. Зневагу до окупантів, біль за нещасних дітей, які переживають війну. Неможливо не проводили паралелі із нашою війною. Та від цього книга стає ще ближчою.

Раджу.
Місцями важко читати, але вона того варта.
інстаграм: staciaantares Відповісти

0 0

Олександра 08.11.2023 17:46

Франція охоплена вогнем Другої світової. Великі міста й маленькі селища окуповані нацистами, у небі – ворожі літаки, а навкруги – зневіра, смерть і страждання. В’янн Моріак – сільська вчителька, яка, провівши на війну свого чоловіка, змушена щодня докладати неймовірних зусиль, аби врятувати свою родину: виживати без їжі і грошей, ділити дах із ворогом і пережити нелюдські страждання. Її вісімнадцятирічна сестра Ізабель приєднується до партизанського руху спротиву.  В’янн та Ізабель дуже різні, і на цій війні – у кожної з них свій шлях і свій подвиг.

Коли я брала цю книгу я не дуже читала анотацію, я знала, що вона про війну і на цьому все. Але на цю книгу було дуже багато гарних відгуків і я зрозуміла чому.
Тема війни завжди була доволі болючою і в житті і в книжках, кіно та ін. Але після нещодавніх подій вона стала болючіше для багатьох із нас.
Можливо якби я її прочитала у інший час то враження були б інщі але є так як є.
Історія непроста, місцями страшна та болюча, але воно все того варте, воно варто тих емоцій якими наділяє ця книга.
Це ще одна історія ще один доказ того, що які б страшні часи та випробування не відбувались вони пройдуть і життя обов’язково засяє щасливими фарбами.
Темрява завжди зникає, головне не здаватися а вірити в це.
Я тепер дуже хочу прочитати і інщі книга автора.
інстаграм: alex_books143 Відповісти

0 0

Elena 08.11.2023 16:04

«Якщо я щось і зрозуміла за своє довге життя, то це те, що в коханні ми дізнаємося, ким би хотіли бути, а на війні – ким ми є»

Події книги розгортаються на фоні окупації Франції під час Другої світової війни. Та розказують про двох сестер. Старша - В’янн – тиха сільська вчителька, яка, провівши на війну свого чоловіка, змушена щодня докладати зусиль, аби врятувати свою родину: виживати без їжі і грошей, ділити дах із ворогом і пережити нелюдські страждання.
Молодша - темпераментна Ізабель - приєднується до партизанського руху спротиву. Разом зі своїми однодумцями вона вірить, що Франція вистоїть, ворог буде переможений. І стає невловимим провідником, що рятує десятки військових пілотів, переправляючи їх таємним маршрутом через Піренеї.

Це приголомшлива історія життя, кохання, людяності та, такого різного у своїх проявах, героїзму, самопожертви батьків заради дітей, історія окупації і виживання. Історія двох сестер, і одночасно, мільйонів життів.

Навіть зараз, коли я пишу ці рядки, з’являється ком у горлі - ця історія відгукується у душі, бо живимо у страшні військові часи. Вона пульсує у крові, у ДНК - нагадуванням, якою ціною далася перемога у Другій світовій війні нашим дідам та бабусям, прадідам та прабабусям.

Сильна та емоційна книга, що захоплює з перших рядків і не відпускає ще довго після завершення читання. Проза Крістін Генни бередить душу. Вона пише яскраво та проникливо. Так, що розумієш все те, що переживають герої – їх страх за майбутнє та лють і безсилля, які накочуються від усвідомлення того, що хтось хворий на владу забирає наше мирне та щасливе сьогодення.

Разом з тим, однією з головних тем, що їх торкається авторка – є сім’я й стосунки між рідними і між чоловіком та жінкою. І тема ця не менш болюча. «Кохання має бути сильнішим за ненависть, інакше в нас не буде майбутнього», - вкладає вона найважливішу й світлішу думку в уста своїх героїв.

«Соловей» - книга, що не залишить вас байдужими. Ви будете відчувати різні емоції щодо героїв і їх дій. Але я однозначно рекомендую вам цю книгу!

інстаграм: elena_s_books Відповісти

0 0

Кисільчук Іванна 10.10.2023 15:10

«Це чоловіки розповідають історії … А жінки просто живуть із тим, що сталося. На тій війні ми були як тіні. Коли вона скінчилася, на нашу честь не влаштовували парадів, ми не отримували медалей, про нас не згадали в історичних працях. На війні ми робили те, що мусили, а коли вона завершилася, зібрали уламки нашого життя й почали все спочатку. »

Ця книга розриває серце

Вона про силу, відданість, боротьбу, незламність, страх, відчай, кохання.
Вона про життя.
Життя до, під час і після війни.

В основі сюжету історія двох сестер - Ізабель та Віанни, яка відбувається в часи Другої світової війни, в окупованій Франції. Сестри абсолютно не схожі між собою, як і їхні долі в цій війні. Кожна з них обрала свій шлях і для кожної він був правильний.

Ця книга про участь жінок у війні, про їхні подвиги, які залишились недооціненими, про їх героїзм і нескореність.

Авторці вдалось розповісти в книзі про долі різних людей, про те, який слід залишила війна в їх житті, про різний досвід і участь у ній. І напевно саме завдяки цьому історія вийшла надзвичайно емоційною і живою, і тому так глибоко крає серце.
Завершення історії взагалі неможливо читати без сліз ?

Також відмітила для себе те, що методи фашистів і совєтів були майже ідентичні, абсолютно антилюдяні і жорстокі. Табори, потяги смерті, розстріли, катування …Одне зло перемогло інше, але чи перемогла людяність? Відповідь - наше сьогодні, наша реальність, наша війна. Німці хотіли знищити націю євреїв, натомість росіяни - націю українців. Ми повинні вже нарешті зрозуміти хто наші сусіди і зробити правильні висновки на довгі покоління, не дати забути нашим нащадкам, те що робили і роблять росіяни з нашим народом.

Соловей» - одна з найкращих книг, які я читала, моя щира рекомендація для обовʼязкового читання Відповісти

0 0

Пателещенко Тетяна 02.10.2023 10:26

«У коханні ми дізнаємося, ким би хотіли бути, а на війні – ким ми є»

Чесно кажучи, цей роман доволі довго лежав на полиці і я не могла наважитись його прочитати. Неможливо читати книжки про війну і не бути емоційно залученим, особливо зараз, коли постійно порівнюєш минулі події з нашим сьогоденням.

Гадаю, багато людей зі мною погодяться, що найкращі історії – це ті, які викликають у нас сильні емоції, перехоплюють подих, змушують замислитись про життя і можуть як піднести нас на сьоме небо, так і розірвати на шматки. «Соловей» подарує багато емоцій. Для мене це була яскрава, захоплююча та незабутня подорож.

Ця книжка майже миттєво стала улюбленою. Навіть не знаю, як передати словами наскільки мене вразила історія.

Роман сповнений дивовижними та хоробрими людьми. І хоча чоловіки проходять через пекло під час війни, вона все ж таки торкається кожного. Книга розповідає, який внесок зробили жінки задля перемоги та захисту своїх родин. Історія матерів, дочок, сестер, дружин... Історія їхньої сили, витривалості, жертовності та мужності, а основою книги стала реальна історія бельгійської жінки, яка була членом партизанського руху спротиву.

У книжці багато болючих тем: нацистський режим, голод, повітряні атаки, окупація, концентраційні табори, фізичні та психологічні знущання, втрати близьких людей та багато інших жахіть війни. Але також вона сповнена надією, стійкістю та хоробрістю. Історія показує, якою міцною може бути дружба, яка безмежна любов батьків до своїх дітей, яким глибоким та безмежним може бути кохання.

«Соловей» вчить нас цінувати життя та любити. Любити близьких, любити свободу...

І так, я одна з багатьох людей, які плакали, читаючи останні розділи. Вже пройшов тиждень, як я закінчила читати цей роман, але все ще не можу перестати думати про нього

Це одна з найсильніших і найкращих прочитаних книжок цього року. Відповісти

0 0

Анфьорова Валерія 02.10.2023 09:21

«Якщо я щось і зрозуміла за своє довге життя, то це те, що в коханні ми дізнаємося, ким би ми хотіли бути, а на війні — ким ми є»

Роман про війну. Про життя. Стосунки. Прийняття. Рішення.

Описується життя двох сестер Віани та Ізабель, з кардинально різними характерами, їхнє дитинство було вже випробуванням і кожна з них по різному ставилась до цих випробувань. Вони не близькі між собою, Ізабель робить те що хоче і не думає про наслідки, трішки жорстка, а Віана навпаки стримана і лагідна.

Книга має 2 часових проміжки, але все ж таки більшість опису припадає на роки другої світової, а саме окупація нацистами, більшої частини Франції.

Початок книги досить спокійний, але сам антураж і описи дозволяють більш чітко збудувати картинку в голові, як виглядають герої та міста.

Початок війни, і знову кожна з сестер по різному ставиться до цього. Але жодна не знає скільки випаде на їхню долю, чи зможе це зміцнити їхні стосунки?

Як відчути жагу до боротьби за країну і своє життя, не дивлячись на постійні залякування, а іноді й повну безвихідь.

В книзі чудово показано, яку роль відігравала жінка в воєнний стан, чим могла бути корисною і принести порятунок.

В основу сюжету покладено реальну історію жінки, яка була членом партизанського опору. І коли ти знаєш цей факт, то деякі моменти з книги мають більш емоційно вплив на тебе, як читача.

Генна зуміла описати події та героїв так, щоб серед безлічі книг на воєнну тематику, я могла виділити саме цю.
На далі планую і далі читати книги Крістін Генни, знаю що теми вона обирає доволі важкі, але водночас життєві. Відповісти

0 0

Ruslana Burlaka 25.09.2023 08:54

Не книга, а суцільна перевірка на людяність. Вона змусила мене хвилюватися за Францію, плакати через несправедливість та захоплюватися героями.

Це болюча історія про війну та роль жінки у цій війні. Тут про сестринство, материнство, боротьбу, перше кохання та надію.

Події розгортаються 1939 року на тлі Другої світової війни. Сестрам Віанні та Ізабель Моріак доведеться разом виживати під час нацистської окупації Франції.

Віанна – обачна матір, яка зробить все, аби захистити власну дитину, а згодом і чужих також. Жінка підкоряється всім правилам, які встановили німці, й намагається не привертати зайвої уваги до свого дому. Але до чого приведе така ілюзія покірності?

Ізабель – вперта патріотка, яка готова боротися за свободу Франції. Вона приєднується до партизанського руху Опору і стає його символом незламності під позивним «Соловей». Саме цій вісімнадцятирічній дівчині вдалося врятувати сотні англійських солдатів від загибелі.

Стільки сміливості, героїзму та жорстокості було на цих сторінках. Мені здавалося, що кожний трагічний та щасливий момент я переживаю разом із героями. Особливо кохання Ґаєтана та Ізабель, яке розбило моє серце вщент. Важко написати про всі події в книзі, але раджу! Відповісти

0 0

Nata Koval 25.09.2023 08:52

«Соловей» - історія родини Розіньйоль, а насамперед двох сестер - Віанни та Ізабель - за часів Другої світової війни. Сестри, кожна по-своєму, переживають окупацію Франції. Розсудлива Віанна чекає на свого чоловіка з німецького полону, опікується донькою, викладає в школі, допомагає сусідам, намагається співіснувати з німцями, які отаборилися в її маленькому містечку. І бунтівна Ізабель - непосидюча і задирикувата, вона всім серцем прагне зробити свій внесок у боротьбу за вільну Францію. До цього додайте сімейні історії, кохання, пошук себе та спроби віднайти порозуміння з близькими.

Сумне моє спостереження в тому, що читаються такі книжки тепер, на жаль, легше, ніж я очікувала б раніше. Дещо менше тепер шокують звірства, руйнування, відвертий садизм тієї війни. Натомість вражає найбільше те, шо людство ні на крок не просунулось в своєму розвитку, адже фактично те саме відбувається зараз, через майже століття.

Складно говорити про щось, що не сподобалось в романі, де основна дійова особа - війна. Бо, власне, що не подобається, то це те, що такі історії в принципі можливі, але тут справа не в романі, так?

Та все ж, як на мене, то кінець книжки аж занадто… хммм… Ну такий, знаєте, «як? ви ще досі не заплакали?! тоді ось вам ще й таке!». Але з іншого боку, скільки таких історій ми чуємо зараз? І вони абсолютно реальні, без використання літературних прийомів. Просто такі часи - на піку все: героїзм, драма, горе, радість, страх, пафос.

Якщо ж відійти від філософії, то книжка, динамічна і не без типового французького шарму, незважаючи на трагічність. До речі, моя мама, думка якої інколи з‘являється в моїх відгуках, прочитала «Солов‘я» першою і сказала: «Дуже хароша книжка». Відповісти

0 0

Osypenko 25.09.2023 08:46

«Якщо я щось і зрозуміла за своє довге життя, то це те, що в коханні ми дізнаємося, ким би хотіли бути, а на війні – ким ми є.»

вже з перших стрічок роману стає зрозуміло, що буде непросто. Я очікувала надзвичайно емоційного тексту, але не уявляла, що ♥️ настільки щемітиме.

дві сестри…
дві протилежності…
дві різні долі…

Віанна Моріак – сільська вчителька, яка провела чоловіка на війну і змушена щодня докладати неймовірних зусиль, аби вижити і врятувати свою родину. Віанна – жінка, яка звикла слідувати правилам.

її 18-річна сестра Ізабель звикла порушувати ці правила. Бунтувати та кидати виклики. Коли почалась війна вона приєднується до партизанського руху Опору. Спочатку – поширює листівки, а пізніше Ізабель рятує десятки військових пілотів, переправляючи їх таємним маршрутом через Піренеї.

події роману розгортаються у Франції, коли країна була охоплена вогнем Другої світової. Міста і села окуповані нацистами, навкруги – смерть і страждання.

сестри Розіньйоль дуже різні, і на цій війні у кожної – свій шлях і свій подвиг.

«Соловей» – історичний роман, в якому майстерно описані страхіття окупації, партизанський рух та роль жінки у тій війні. Але однією з важливих тем, яку підіймає авторка, є стосунки у родині. І ця складова роману є не менш болісною.

це історія, яка зачаровує, розчулює та залишається в пам’яті назавжди. Відповісти

0 0

Irina Bondarenko 25.09.2023 08:43

«На війні розбите серце болить так само, як і в мирний час.”

«Вона раптом іще більше злякалася того, що її доньці доведеться жити у світі, де хороші люди не роблять нічого, щоб зупинити зло».

Я читала і чула багато про цю письменницю і її книги. І серед численних відгуків не зустріла жодного негативного. Але роман перевершив всі мої очікування.

Історія розповідає про життя двох сестер Віанну та Ізабель на фоні початку окупації в Другій світовій війні. Перша тиха, спокійна жінка, яка всіма силами намагається захистити доньку від жахів нациського режиму. Друга - норовлива бунтарка, не може змиритися з капітуляцією Франціі. Протягом усього життя сестрам не вдавалось порозумітися та дійти згоди у багатьох ситуаціях. Але зараз вони боротимуться за спільну справу.

Книга повна моральних дилем. Я думаю, читач не раз задає собі питання: а що у цій ситуації зробив би я? Тут йдеться про відданість людині та країні, про принципи, про нестерпні муки вибору, про віру в кохання та віру в життя, про гідність, сміливість та бажання знайти світло серед пітьми.

Тепер про емоції. Книга «зайшла» з першоі сторінки, зразу відчуваєш, що це однозначно твоя книга. Десь після 200-Ї сторінки відчуваєш полегшення, що книга ще не закінчується і ще є час насолоджуватись цим шедевром. А останні сторінок сто просто стискають горло. Складається враження, що всередині все перевертається і ти нічого не можеш з цим зробити.

На 2023 рік запланована прем’єра екранізації «Солов’я». Якщо режисерам вдасться тонко передати все описане в книзі, то в залах кінотеатрів не знайдеться жодного глядача, кого б не вразила ця історія. Точно так само нікого не залишить байдужим книга. Відповісти

0 0

Оленка Пасєка 25.09.2023 08:38

Обережно! Ця книжка розіб'є вам серце ?

Я трималася до останнього. Українці все це переживають просто зараз, думала я. Це вже історія, переконувала себе. І врешті здалася на останньому розділі.

? «Соловей» Крістін Генна, @nashformat.ua

«Якщо я щось і зрозуміла за своє довге життя, то це те, що в коханні ми дізнаємося, ким би хотіли бути, а на війні — ким ми є».

Це перше речення роману. Кілька років тому я б була у захваті від його глибини, зараз — я приголомшена його точністю.

І справді кожен у цій книжці стає тим, ким є насправді — захисником, партизаном, рятівницею чи просто мамою. Кожен живе на позір звичайне життя. Всі таємниці заховані за сімома замками. Від ворога, щоб вижити. Від близьких, щоб захистити їх. Від себе, щоб якось рухатися далі.

Соловей невловимий і незламний. Хоча ні. Соловей — невловима і незламна. Це молода француженка Жульєта Жервез, яка замість тихого життя в селі обирає непростий шлях партизанки.

Її сестра Віанна вибирає пристосуватися, а батько — працювати на ворога. То що залишається їй? Не здаватися! Безстрашно іти наперекір долі. Робити те, що велить серце.

Та врешті аж так довіряти усьому сказаному не варто. Бо Крістін Генна дивує сюжетними поворотами аж до останнього розділу.

Зрештою, кому, як не нам знати, що війна оприявнює чи не все. Те, що здавалося міцним, може легко зламатися. А те, що слабким — невтомно тримається попри все. Відповісти

0 0

Дзензерська Катерина 24.09.2023 14:35

Роман «Соловей» захопив мою увагу з першого речення і не відпускав до останньої сторінки.

«Якщо я щось і зрозуміла за своє довге життя, то це те, що в коханні ми дізнаємося, ким би хотіли бути, а на війні — ким ми є.» ©

Ми звикли читати про війну… Майже в кожній другій книзі події так чи інакше пов’язані з Другою Світовою, чи розповідають читачам про те, як люди вчилися жити після… Але ж як неймовірно страшно жити та розуміти, що історія повторюється. Сьогодні всі українці на власному досвіді розуміють кожного героя книг та фільмів і це те, що точно ніхто з нас не обирав за власним бажанням…

Роман переповнений справжніми, бурхливими, живими людськими емоціями та думками, і те, як пише Крістін Генна, торкаючись найглибших куточків душі читача, неймовірно захоплює. Я встигла відчути біль через несправедливість минулого, страх за наше майбутнє та лють від того, що в нас забирають наше щасливе сьогодні.

«Соловей» це історія двох сестер, які дуже різні, але обидві відважні та сміливі. Історія про війну та мужність, про втрати та поневіряння, про те, що доводиться переживати людям у ці важкі часи. А ще це історія про велике, всепереможне, справжнє кохання. ⠀

«Кохання має бути сильнішим за ненависть, інакше в нас не буде майбутнього.» ©

У кожного своя війна, у чоловіків і жінок, які пішли зі зброєю в руках захищати кордони своєї Батьківщини, і у численних людей, які потрапили в окупацію чи полон і змушені багато років просто виживати, пристосовуючись до нової реальності. Цей роман, як на мене, гідна подяка всім героям, а особливо жінкам, які яскраво продемонстрували свою силу під час Другої Світової.

Ця книга безумовно змусить відчути ряд різних емоцій, задуматись про те, що на світі немає нічого важливішого за сім'ю, любов і мирне небо над головою. Якщо ви готові до цього, то ця книга точно для вас.

Instagram: Dzen.Books Відповісти

0 0

Гребенюк Яна 23.09.2023 21:44

Я знала, що це буде боляче.

Про цю книгу я чула багато схвальних відгуків вже давно. Та все відкладала її купівлю. Довідкладалася до того, що весь тираж розкупили. Коли ж зʼявився другий, вхопила книгу одразу, поставила на поличку і… боялася за неї взятися. Розуміла, що її потрібно читати у відповідному настрої. Відчувала, що вона розібʼє мені серце.

Так і сталося ?

Віанна Моріак. Ізабель Розіньйоль.

Сільська вчителька, яка змушена була провести чоловіка на війну, прийняти в своєму домі німецького ворога та боротися за дитинство не лише своєї доньки, а й інших дітей, переважно євреїв, батьків яких депортувати з Франції.

Вісімнадцятична бунтарка, яка через свій норов не затримувалася надовго в жодному навчальному закладі, і завдяки якому знайшла в собі сміливість приєднатися до партизанського руху спротиву, рятувати британських та американських пілотів, переправляючи їх секретним маршрутом через Піренеї.

Дві сестри. Дві боротьби. Дві різні долі.
Які попри всі непорозуміння юнацьких років, знаходять точки перетину. Адже війна розкриває людей і показує їхню справжність.

Парадокс цієї історії для мене в тому, що важкість її сюжету обернено пропорційна легкості її читання. Я ковтала сторінки та сльози водночас. Так, для мене нерідкість розчулитися над книгою, але ось такі потоки сліз трапляються не так вже і часто. Крістін Генна вивернула мою душу та розбила серце на мільйони шматочків.

Але. Я вдячна їй за це.

Та, прошу, не думайте, що ця книга тільки про сум, біль та відчай. Ні. Аж ніяк. Вона про сміливість та боротьбу. Про силу духу і силу кохання. Про вміння прощати і цінувати прості речі. Про жіноче обличчя війни.

Такі книги на вагу золота.

І я щаслива, що нарешті дозріла до цієї історії, яку тепер готова вкладати в руки та голови кожного. Щоб «Соловей» своєю піснею доторкнувся й до вашої душі. Відповісти

0 0

Світлана Халолій 23.09.2023 16:07

Це історія про війну.
Це історія двох сестер, які цю війну переживали по різному.

Віанна, після того як її чоловік відправився на фронт, залишилася з донькою сама в окупованому нацистами місті.

Ізабель же, побачивши як її сестра просто продовжує існувати в тих реаліях, які прийшли в її країну, вирішила, що всіма способами буде допомагати руху опору та наближати перемогу добра над тим злом, яке прийшло в її дім.

З початком повномасштабного вторгнення, я неодноразово чула думку: «Ну прийдуть руські, ну будемо жити під росією і фублями розраховуватися в магазині. Яка різниця.».

То от в цій книзі наглядно показано яка різниця.
Бо окупанти не прийшли в твою країну, щоб ти жив як раніше. Вони прийшли забрати в тебе все, зґвалтувати твою дружину, знущатися з твоїх дітей, вбити тебе.

Дві сестри пережили страшні моменти під час війни.
Кожна з них втратила дуже багато. Але і віднайша в собі таку силу та жагу до боротьби, що таких жінок не можна не возвеличувати.
Подвиги чоловіків на полі бою дуже важливі, але недооціненна роль жінки, яка тримає оборону вдома.

Останні 20 сторінок книги я ніяк не могла прочитати, бо сльози котилися градом.

Уміє авторка з читача всю душу витрясти.
Відповісти

0 0

Ольга Скриннік 23.09.2023 14:38

Це все вже було.
А тепер трапилося знову.

Я боялася читати книгу Крістін Генни «Соловей», бо розуміла: буду порівнювати прочитане з сучасністю і відчую біль. А болю зараз достатньо. Частково мої очікування справдилися: протягом перших ста сторінок я постійно ловила флешбеки. Так, французи у 1939-му теж спершу не вірили, що німці нахабно захоплять їхню країну, а потім почався призов до війська… Та вцілому книга виявилася менш емоційною, ніж я гадала. Скажу навіть більше: у цій історії мені не вистачило глибини. Отже, про що вона?

Віанну з родиною війна застала у французькому містечку Карріву. Її чоловік має вступити до війська, а очима Ві читач побачить життя в тилу.

Молодша сестра Віанни Ізабель завжди мала бунтівну вдачу, та під час війни нерозсудливість і героїзм важко розрізнити. Із сильна і відважна, а ще вона дуже хоче приносити користь своїй країні.

Обидві жінки зіткнуться зі страшними випробуваннями, показуючи які авторка порушує важливу тему - роль жінки у війні.

До цього твору я не зустрічала інформації про збитих британських та американських льотчиків, які залишилися живими на захоплених фашистами територіях. І звісно ж нічого не чула про смертельно небезпечний піший маршрут через Піренеї з Парижу до Іспанії, де вцілілих солдатів рятували, передаючи консульству. Маршрут Солов‘я.

Книгу однозначно раджу до прочитання, хоча у мене і виникли деякі питання до авторки (наприклад, поведінка маленьких дітей дуже далека від реальної) Відповісти

0 0

Olha Drahanchuk 23.09.2023 13:54

Перечитувати улюблені історії – це щось завжди особливе та щемке.

Навіть попри те, що ця історія може бути надзвичайно болючою, рефлексійною, тригерною.

Через кілька років я наважилась повернутись до «Солов’я» Крістін Генни.

І може комусь здатись, як взагалі можливо самовільно погоджуватись перечитувати книжку про війну під час повномасштабного вторгнення? Але мені було цікаво побачити, чи зміняться мої враження, чи я по-іншому зможу поглянути на цю історію.

Так, змогла. Вона виявилась ще глибшою та змістовнішою, аніж під час першого прочитання. Я помічала десятки важливих (і до біса гірких!) деталей, алюзій на сьогодення, рефлексій героїв.

Віанна та Ізабель – дві протилежні особистості. Дві сестри, які мають різний характер та цінності. На їхню долю випала Друга світова війна та окупація їхньої рідної Франції. І кожен наступний день може бути останнім. Одна готова витримати все, аби лише врятувати сім’ю, а інша – померти за свободу та країну. І Віанну, й Ізабель можна зрозуміти, бо як можна обрати бік за таких обставин?

Ще важливо, що ця історія про жінок на війні. Про те, які ролі вони можуть грати, які трагедії переживати та якими важливими бути у найскладніших ситуаціях.

«Соловей» і надалі займає чільне місце в моєму. І повертатимусь до неї ще неодмінно. Вона як океан – бурхлива, мінлива, щоразу інша. Проте до неї завжди хочеться прийти хоча б разочок . Відповісти

0 0

Anna Tokar 23.09.2023 13:42

Не треба, певно, говорити, що книга тяжка і болюча. І без мене вже багато разів про це сказали.
⠀
Ця книга всеохопна. Вона про біль великої кількості людей і про біль окремих особистостей. Але водночас і про подвиг народу задля великої перемоги, і про маленький внесок окремих людей, завдяки яким ця перемога таки настала.
⠀
А ще в ній багато моральних дилем, замислюючись про які все одно не в змозі будеш їх вирішити.
⠀
Вівіан та Ізабель дві сестри. Із зовсім різними характерами та вдачею. Одна сміливиця, яка не вміє боятися. Інша боягузка, яка вважає, що не вміє бути сміливою. Але коли життя ставить перед ними тяжкий вибір, вони обидві вибирають шлях сміливості. Бо лише це може не зламати в них щось людське і залишити совість чистою. По-іншому на війні і бути не може, якщо ти ЛЮДИНА.
⠀
Також ця книга про роль жінок у війні. Про те, що після перемоги і до неї знецінювали. Адже довго лише чоловіки могли бути героями, а жінкам залишалося бути їхніми тінями, які просто чекають, люблять та сумують.
⠀
Так багато хочеться сказати про цю книгу, але промовчу, бо що б важливого я не сказала, все виявиться спойлерами. Краще беріть і читайте її. Якщо, звісно, готові читати про війну.
⠀
Я ж радію, що прочитала її саме зараз, під час повномаштабного вторгнення, бо інакше, багато чого важливого втратилось би і пройшло б повз мене, не зачепивши аж так. Відповісти

0 0

Khristina Rudavska 23.09.2023 13:41

"У житті важливий не страх, а вибір, який ти робиш, коли тобі страшно. Людина смілива не попри страх, а завдяки йому."

Давненько я хотіла прочитати цю книгу по рекомендаціях багатьох. Читаючи її, я була здивована, як легко вона написана, хоча тема морально важка . Однозначно книгу можна поставити в топ найкращих за всі емоції, які вона подарувала і за розбите серце під час читання

Історія розповідає нам про сестер Вівіан та Ізабель, які опинились у вирі подій жаху Другої світової війни. Кожна з них зовсім різні по характеру, проте виживали і допомагали, як могли. Адже, немає вірного правила проживати війну, бо війна - це вже неправильно. Вона змінила їх по-своєму, але відкрила і показала наскільки вони сильні і на що готові заради інших.

Від деяких сцен я просто сиділа в ступорі або перечитувала кілька разів, думаючи як люди можуть таке робити і головне за що ? Деколи, хотілось гортати сторінки швидше ніж читаєш, бо боялась прочитати, що може статися найгірше. Проте, коли йшла війна так воно зазвичай і було ...
Однак книга не тільки про сумне. Тут про сім'ю, кохання , самопожертву , виживання, любов батьків до дітей , вірність своїм обіцянкам, вмінню прощати і силі духу, коли здається , що все втрачено.

Раджу прочитати книгу кожному хто ще не читав, вона обов'язково торкнеться вашої душі та серця і не залишить байдужим. Бо не співпереживати не вийде, коли наші люди, знають який жах і горе несе війна ... Відповісти

0 0

Olena Uzunova 23.09.2023 12:40

"у коханні ми дізнаємося, ким би хотіли бути, а на війні - ким ми є"
⠀
основою книги стала реальна історія бельгійської жінки, яка була членом партизанського руху Опору
⠀
після прочитання цього історичного роману мені довелося декілька днів збирати уламки себе та складати докупи.
⠀
таке трапляється, коли ти разом із героями "проживаєш" сторінку за сторінкою. коли вам із ним боляче за нього і за тих, кого торкнулася безжальна, нахабна війна. коли розумієш, що те, що у книзі описано відбувається насправді вже другий рік і не десь там, а у твоїй державі
⠀
про що ж ця книга?
⠀
про дівчину, яка пішки переходила Піренеї й закохалася під час утечі з Парижа? або ж про сільську вчительку, яка провела на війну чоловіка і змушена щодня докладати неймовірних зусиль, аби врятувати свою родину?
⠀
вона про кохання. про війну, жахливу та зухвалу війну, моторошну, а деколи, нескінченну боротьбу за життя. вона про виживання. про людей, які стали заручниками чужої влади. про скалічені душі та понівечені тіла. про невимовну біль та байдужість.
⠀
вона про надію.
⠀
болить від того, що це реальність. але, чи прочитала б я ще раз цю історію? чи дозволила б собі ще раз її прожити? так, залюбки.
⠀
вона нагадала мені, як важливо говорити рідним потрібні слова, слова підтримки саме у цей момент, бо ж завтра може й не настати Відповісти

0 0

Надя Панченко 22.09.2023 10:59

«Це чоловіки розповідають історії. А жінки просто живуть із тим, що сталося. На тій війні ми були як тіні. Коли вона скінчилася, на нашу честь не влаштовували парадів, ми не отримували медалей, про нас не згадали в роботах з історії. На війні ми робили те, що мусили, а коли вона завершилася, зібрали уламки нашого життя і почали все спочатку».

Думала, що тема Другої світової війни вже настільки знайома, що від книги нічого особливого не очікувала. Але сталося навпаки. Історія тригерила мене чи не на кожній сторінці, роз’ятрювала душу, викликала бурхливі емоції.

У цій книзі йдеться про французьку родину під час війни з нацистами. Всі в цій родині переживають її по-своєму, але кожен виходить із неї іншою людиною.

Попри те, що ми останні півтора року живемо з усвідомленням того, що абсолютне чорне зло поруч із нами і щодня тягне до нас свої лаписька, все ж «Соловей» змушував мене зіщулюватися й затамовувати подих. Від розуміння того, яким жорстоким і несправедливим може бути світ хотілося кричати. Я щиро співпереживала персонажам від першої до останньої сторінки й плакала, коли мова йшла про дітей.

Це дуже складна, але водночас дуже важлива історія. Історія, сповнена страждань, але не менше й любові. Відповісти

0 0

Nastya Marusechko 21.09.2023 18:45

Як і всі романи авторки, цей - неймовірно захопливий, майстерно написаний, красивий у вимірі сторітейлінгу. На історичному тлі події сприймаються ще гостріше, а особливий у нашому сьогоденні.

Бачила багато відгуків про те, як ця книга розбила серця. А мені - ні. Мене ця історія надихнула. Надихнула вірити у те, у що ніхто не вірить, окрім тебе. Вірити у це, попри те, що всі будуть намагатися переконати тебе у абсолютно зворотньому. Боротися за життя. Любити життя. Любити ще щось, особливе, щось, що тільки для тебе. Любити навіть тоді, коли здавалося б, для любові зовсім не час. Бути щирим. Бути вільним.

Ця історія про війну. Про те, як війна змінює людей. Про те, як війна відкриває душу людини: надто світлу, або ж чорну, як морок.

Ця історія про двох сестер, життя яких майже змалку пливли окремо, але під час війни - мали змогу ненадовго перетнутися. Ізабель та Віанна - дуже різні. У кожної свої пріоритети, своя віра та сила.

Читаючи зараз роман “Соловей”, розумієш, що навіть найменший внесок у цьому мороці: зухвалий та гучний чи потаємний та тихий - це крок до правди, волі і життя.
Крістін Генна дуже сильно пише про людину у різних життєвих обставинах. І тут, зараз - це війна.

Відверто кажучи, я боялася читати роман, можливо боялася якогось ще більшого болю, того ж розбитого серця. Але рада, що прочитала. І вас він обов’язково вразить Відповісти

0 0

Аліна Ляпіна 20.09.2023 18:22

Насправді анотацію я не читала, адже знала, що книга мені точно сподобається. Тому і вам рекомендую довіритись (не читайте наступний абзац у цьому разі), особливо якщо ви вже знайомі з авторкою та її книгами.

Книга розповідає про події під час Другої світової війни у Франції. Головні героїні – сестри Віанна та Ізабель, вони зовсім різні, як і їхні долі. Віанна має доньку та чоловіка, працює вчителькою і намагається просто вижити на цій війні, не привертаючи зайвої уваги. Ізабель непосидюча вісімнадцятирічна дівчина, яка воліє допомогти своїй країні будь-якою ціною.

Історія про «Соловʼя» сама по собі є вигаданою, але багато моментів засновано на реальних подіях. Ізабель є прототипом Андре де Йоганн, бельгійки, яка допомагала збитим льотчикам врятуватися і дістатися безпечних місць. І хоча це вигадана історія, але складалося враження, що це все дійсно відбувалося.

Цікаво, що з самого почату книга має розділи від першої особи - літньої жінки, ім’я якої нам спочатку невідоме. Тому кожен робить свої висновки про цю жінку по ходу історії.

Книга захопила мене з перших сторінок, не відпускала до самого кінця, а потім розбила моє серце. Коли я читала останні 10 сторінок я дуже плакала, адже те що там було написано просто розбило моє серце. Тільки я заспокоїлася, здавалося б все добре, читаю далі.. і тут знову авторка змушує братись за серветки.

Дуже потужна історія не лише про біль, війну та життя під час окупації, а й про кохання, віру в майбутнє, силу духу, вміння цінувати. Ця книга стала моєю улюбленою серед книг Крістін Генни. Та однозначно одна з кращих книг року!

Оцінка 100/10 Відповісти

0 0

Мурдза Оксана 31.07.2023 11:54

"Якщо я щось і зрозуміла за своє довге життя,то це те,що в коханні ми дізаємося,ким би хотіли бути,а на війні ким ми є.Сучасна молодь хоче знати все про всіх.Люди вважають,що обговорення проблеми має залагодити її.Я ж із мовчазнішого покоління.Ми знаємо ціну забуття"
Ось,і прочитана мною третя книга Крістін Генни-"Соловей".Ця письменниця стала моєю улюбленою оповідачкою.Кожна історія,написана нею,дотикається до самого серця!!!Не можливо читати її книг,без сліз.Я щаслива,що відкрила для себе її творчість.
"Соловей"-це історія життя двох сестер:Ізабель та Віанни.Це історія любові і прощення.Це історія терпіння і самопожертви.Це історія,яка вчить бути людиною з великої літери!Це історія,яку потрібно читати всім!!!
Дві сестрички,здається такі різні,але насправді зовсім однакові.Одна рятує льотчиків,інша єврейських дітей!!!Одна потерпає від холоду,долаючи сотні гірських вершин,інша-терпить холод і голод у своєму домі.Одна зазнає знущань у таборах,інша від німецьких офіцерів Одна помирає молодою,інша доживає до глибокої старості,щоб розповісти усім історію життя!!!
Хтось скаже,що важко читати тепер такі книги,а для мене такі книги навпаки додають віри,сили,заохочення,натхнення,відваги!Їхні герої вчать нас бути сильними і обов'язково вірити у перемогу!!!
І якщо чесно,коли перегорнула останню сторінку,хотілося ще продовження....
"Соловей"-це книга,яка скоро не відпустить,яку захочеться перечитувати знов і знов!!! Відповісти

0 0

Новосад Галина 22.05.2023 18:34

Ця книжка була настільки популярною серед українських читачів, що перший наклад, який вийшов у світ у 2016-му році, розійшовся дуже швидко і знайти книжку було майже нереально. Тож минулого року видавництво Наш Формат прийняло рішення про нове видання. І саме завдяки цьому у мене в бібліотеці з’явився мегапопулярний роман американської письменниці Крістін Генна «Соловей». Мені було цікаво переконатися чи справді роман такий крутий, а чи це просто вдала піар-акція, як іноді буває в подібних випадках. Тож свій читальний травень я розпочала з «Солов’я».
Важко написати відгук про книжку, яку прочитала незліченна кількість людей. Чи зможу я відкрити щось нове про цей твір? Чи зможу я передати ту силу емоцій, яка охоплювала мене під час читання? Сумнівно, але я спробую.
Спочатку трішечки розповім про сюжет, хоч його знають напевно й ті, хто навіть не читав книжку. Все починається влітку 1939-го року в невеличкому французькому містечку Карріво, де мешкає щаслива родина: Антуан, Віанна та їх дев’ятилітня донька Софі. Здається ніщо не має заважати їхньому щастю, та насправді у повітрі вже відчувається запах майбутньої війни, яка розтрощить світ цих людей на друзки. Та поки Віанну переймають інші думки. З них ми дізнаємося про її непрості стосунки з батьком, який мешкає у Парижі і ні з нею, ні з її молодшою на десять років сестрою Ізабель не вважає за потрібне підтримувати родинні стосунки. Віанні було чотирнадцять, коли померла її мама і батько, не справившись з психологічною травмою по втраті дружини, передав дітей на виховання чужим людям. Віанна усвідомлювала, що така поведінка батька - це результат психологічних проблем, набутих на Великій війні, з якої він повернувся зовсім іншою людиною. Може саме через ті дитячі спогади її лякала війна майбутня. Вона думала про те, що її Антуан може теж піти на війну і повернутися зовсім іншою людиною. Але вона навіть не уявляла, які страшні випробування чекають на них усіх уже зовсім скоро.
На відміну від виваженої Віанни її молодша сестра Ізабель мала всі риси шибайголови, була безкомпромісною та імпульсивною. Коли німці окупували Францію їй ще навіть не виповнилося дев’ятнадцяти. Ізабель була сповнена ненависті до ворогів і рішучості боротися за визволення рідної землі. Вона не уявляла, як можна коритися окупантам навіть заради виживання. І не дивно, що незабаром Ізабель влилася в ряди Руху Опору. Вона стала тим легендарним і невловимим Солов’єм, за яким так довго полювали нацисти.
А що ж Віанна? Чи скорилася вона долі? Як змогла вижити у цих страшних умовах німецької окупації, залишившись віч-на-віч зі страшною реальністю? Не знаю, як для кого, але для мене саме Віанна стала найбільшою героїнею у цій розповіді Крістін Генна. Будь-яка боротьба в умовах воєнного часу вимагає відваги і, безперечно, подвиг Ізабель заслуговує захоплення і пошанування. Але значно простіше іти на ризик людині, яка відповідальна лише перед собою. А от коли за тобою стоять інші люди, а особливо діти, ризик стає у рази більшим. І у такому випадку подвиг жінки-матері важко переоцінити. Тож життя простої французької вчительки Віанни Моріак під час німецької окупації стало для мене справжнім величезним подвигом.
Мені здається, авторка якраз і хотіла на прикладі двох сестер, двох різних за віком і характером особистостей, показати різні шляхи боротьби. І головне, вона хотіла підкреслити, що вклад у боротьбу цивільних був не менш вагомим аніж вклад підпільників чи військових. Вже сам факт їхнього виживання у тих нелюдських умовах був сам по собі подвигом. А ще ключовим у романі є метаморфози, що сталися з батьком Віанни та Ізабель в час страшних воєнних викликів.
Книжка розпочинається, як спогад літньої жінки, що живе у штаті Орегон у 1995-му році. Її ім’я замовчується, але ми розуміємо, що це хтось з тих жінок, що пережив війну у Франції. Ця інтрига тримається до останніх сторінок. У мене були свої очікування щодо того, хто ж ця жінка і вони виправдалися. Від цього я була безконечно рада. Адже роман надзвичайно важкий у психологічному плані і щасливий фінал став своєрідною компенсацією за всі ці переживання, через які довелося пройти разом з його героями впродовж читання.
Роман написаний надзвичайно майстерно. Стиль викладення авторки заслуговує на особливу похвалу. Тож не дивно, що книжка стала світовим бестселером. Після прочитання я можу з впевненістю сказати, що така висока оцінка твору є цілком заслуженою. Це один з найкращих романів про Другу світову, з тих, що мені довелося читати. Щоправда, в тексті є певні неточності і неузгодженості, та, на фоні потужної авторської роботи, вони видаються просто дріб’язковими. Та й, як мені здалося, вади ці могли виникнути через неточний і трішки спотворений переклад. Хоч загалом робота перекладача Дмитра Кожедуба мене задовільнила. Хочу ще висловити думку, що романи такого рівня під силу і українським письменникам. Наприкінці минулого року я прочитала роман Ірини Жураковської «По той бік війни», який за стилем викладення, гостротою воєнної тематики та літературним рівнем нічим не поступається твору Крістін Ганна. Відрізняє їх хіба що те, що роман української письменниці описує події під час Першої світової війни. Тож тим читачам, яких захопив і схвилював «Соловей», щиро рекомендую роман Ірини Жураковської.
Наша сьогоднішня війна заставила нас по-іншому сприймати такі книги, як «Соловей». Ми дивимося на описані страшні воєнні події вже не як сторонні спостерігачі, що народилися через десятки років потому і для кого вони залишилися в далекому минулому. Зараз ми сприймаємо це через призму власного воєнного досвіду і він дуже підсилює ефект від прочитаного. А ще я думаю про те, що герої роману (чи радше їх прототипи), які пережили жахи Другої світової війни вважали, що таке ніколи не може повторитися, що людство отримало дієве щеплення від потворної хвороби фашизму. Та, на превеликий жаль, з часом людство втратило пильність і це породило страшну чуму ХХІ-го століття, яку сьогодні називаємо рашизмом. Сподіваюсь, що світ збере всі потуги і допоможе українцям подолати і цю нечисть.
Мій читальний травень розпочався з роману дуже високого рівня якості. Він схвилював мене настільки, що я два дні не могла ані написати допис про нього, ані розпочати читати щось інше. Зараз я спромоглася на цю розповідь, але розумію, що не зуміла передати навіть частину тих емоцій, які пережила читаючи книжку. Тому повірте мені на слово, роман справді вартий прочитання. Він може завдати вам болю і страждань, але це ніщо у порівнянні з глибокими психологічними та історичними сенсами, в які ви поринете, читаючи. Відповісти

1 0

Доценко Катерина 13.02.2023 15:03

Нарешті дійшли руки до книги, про яку я дуже багато чула. Вона не лише виправдала, але й перевершила мої сподівання.
У центрі сюжету історія двох сестер, В'янн та Ізабель, які за часів Другої світової війни опиняються в окупованій нацистами Франції. Різні характери, різні долі, страшна війна...
Головні героїні не згодні пливти за течією, чекаючи неминучого. Вони не стоятимуть осторонь, спостерігаючи, як гинуть найрідніші. У кожної з них своя боротьба.
Книга глибока та сильна. Певно, це один із найсильніших творів про Другу світову, який мені траплявся. Зізнаюся, місцями було важко читати, бо події у романі дуже перегукуються з жахливими подіями, які зараз відбуваються в нашій країні: трагічні смерті від рук ворога, бомбардування, виття сирен, холод, голод. Я була приголомшена, коли прочитала, що лише за одну ніч нацисти скинули на Лондон 32 000 бомб.
Попри складну тему, книга захоплює та не відпускає до останньої сторінки. Це історія про боротьбу, про людяність, про вірність слову, про любов батьків до своїх дітей та про кохання. Герої твору стають рідними. Ти переймаєшся їхніми долями і разом із ними проживаєш жахи тієї війни.
У книзі є моменти, які хочеться цитувати:
"Якщо я щось і зрозуміла за своє довге життя, то це те, що в коханні ми дізнаємося, ким би ми хотіли бути, а на війні - ким ми є".
Книгу однозначно рекомендую Відповісти

1 0

Бурханова Юлія 08.02.2023 11:04

"На війні ми робили те, що мусили, а коли вона завершилася, зібрали уламки нашого життя й почали все спочатку."
Бувають книги, перегорнувши останню сторінку яких, ще кілька годин приходиш у себе. Тому, що це сильна річ.
Тому, що тема глибока і близька тобі.
Тому, що ти проплакала чверть історії.
Тому, що це торкнулося серця... по-справжньому.
Мабуть, "Соловей" Крістін Генни буде першим претендентом на книгу року-2023 у моєму особистому рейтингу.
Мабуть, війни - та, що за вікном, і та, що на сторінках книги, вже дуже схожі, щоб лишити мене байдужою.
Мабуть, не дивлячись на важку тематику, ми все ж потребуємо таких книг, щоб розуміти, що все це вже було, що все це можна і треба пережити, що війна не назавжди.
Історія, що розповідається в книзі, переносить читача у Францію, 1940-х років. 2 сестри - головні героїні: Віанна і Ізабель Розіньйоль.
2 шляхи у жінки на війні. Перший шлях - одразу вирішити для себе, що маєш щось робити для перемоги, і піти у Опір.
Другий - бути мамою, що перш за все, повинна врятувати свою дитину( а може і не лише свою) в окупації, в голоді, в холоді , під бомбами і знущаннями нацистів.
Читаю про ІІ Світову, а перед очима сьогодення. Сховища, бомбардування, нестача харчів, сльози наляканих дітей, темрява, потоки біженців, яких жорстоко розстрілюють, зґвалтування, знущання над в'язнями і полоненими..."Якщо ти побачив деякі речі, їх уже неможливо стерти з пам'яті"- як з цим не погодитися?
Авторка ставить мету - розповісти про долю жінки на війні, адже про роль жінок у ІІ Світовій сказано набагато меньше, ніж про роль чоловіків. І їй це чудово вдається. Ти віриш, що так і було, адже бачив подібне власними очима. Після "Бузкових дівчат", "Соловей" - перша книга на цю тему, яка вразила мене настільки сильно.
Героїні дають читачу уроки мужності, вчать тому, звідки взяти сили і жити:
"- Думаю, на цій війні нам доведеться зазирнути глибоко в себе...
- Проси про допомогу, коли ти її потребуєш, і сама допомагай, коли можеш. Думаю, саме так потрібно служити Господові, одне одному і собі в такі тяжкі часи, як тепер.".
Для мене такі книги, як "Соловей" - це література, яку треба читати. Колись би я написала, щоб пам'ятати і не повторити знов. Але все вже повторено. Тому тепер я напишу, такі книги треба читати, щоб вистояти. Навіть тоді, коли руки опускаються без сил, де б ти не був: на фронті , чи в тилу, чи в окупації. Вистояти, не дати вбити дух. Адже якщо дух живий, ти переміг!
"- Вони не дістануться мого серця. Не змінять того, ким я є. Моє тіло... вони зламали швидко, але не моє серце..." Відповісти

0 0

Бростовська Катерина 08.02.2023 10:58

Я свідомо багато років оминала цю книгу, щоб у час свого найбільш нестійкого емоційного стану, прочитати її за кілька ночей.

В час, коли війна прийшла в мою країну, історії головних героїнь дуже відгукнулися. Це книга про двох сестер, розказані крізь самовідданість і хоробрість Віанни, яка бореться з війною вдома: забезпечуючи своїх дітей, грає наввипередки з голодом і протистоїть вторгненням нацистських офіцерів; та Ізабель яка приєднується до руху опору передаючи секретні повідомлення і втягується в контрабанду людей через гори до умовної безпеки.

Ця книга не раз змусила мене здригнутися від того, що я приміряла реальність сестер на себе; вона не зараз змусила мене заплакати від жахів війни і того, що по собі вона принесла на мирні землі; разом з тим, ця книга захоплювала й мій подих, бо вона не тільки про смерть і страждання, але й про невимовну волю до життя.

Історія двох різних душ, та їхнього шляху крізь війну. Бунтівний дух в мені, більше відчував Ізабель, але моя реальна історія, це історія дружини, яка разом із донькою чекаємо на нашого тата додому з війни.

Мені складно давати реальну оцінку книзі, бо вона спопелила мене і як читач я отримала надзвичайну кількість емоцій і вражень. Не знаю коли справді хороший час читати такі історії, і чи цей час під час (вибачте за тавтологію) зараз?... Але знаю точно, раніше, я б не змогла справді прожити кожну сторінку цієї дивовижної історії.

Окремо хочу сказати про стиль авторки, завдяки якому навіть в найтемніші моменти історія була живою та наповненою. Мені дуже сподобалося, як Крістін Генна передає реальність та наповнює її почуттями. І так, ця книжка сумна, це справді те відчуття, яке залишилося зі мною, після останньої сторінки. Але й вона показує нам, що не зважаючи ні на що, добро може і буде існувати у світі. Врешті-решт, добро обов'язково переможе зло...
Але...
Якою...
Ціною... Відповісти

0 0

Чайковська Наталія 27.01.2023 15:31

На останніх сторінках книжки я не стрималася, не вчулася, як потекли сльози

«Соловей» Крістін Генна - це з тих книжок, які я читаю, потім перечитую, а коли відкладаю, розумію, що повернуся до неї ще. І не один раз.

Це історія про боротьбу. Про війну. Про біль втрати. Мужність і страх. Про звуки вибухів, окуповані міста, партизанські загори, материнство і порятунок. Про відповідь на питання - хто я?

Я читала і проживала. Кожен епізод. Кожну подію. Кожну сторінку.

Це книжка про двох сестер - Віанну і Ізабель, які з дитинства пізнали втрату. Сестер, які були різні за характером, мали різні мрії, але війна і німці, які окупували Францію, змінили все.

Кожна на своєму фронті веде боротьбу.

Віанна проводжає чоловіка на фронт, а через певний час в її домі оселяється німець. Вона мужньо тримається, але її мужність не така сильна, як у сестри. Важкі дні, нестача їжі, хвороби, арешт евреїв, порятунок подруги-єврейки, поразка… так багато всього, що вона відчуває - зламається. А потім одного дня, коли потрібно зібрати себе до купи і рятувати сестру, Віанна розуміє, що здатна на рішучий крок.

Ізабель інша - молода, харизматична, закохана, смілива. Вона бачить Францію вільною, долучається до порятунку пілотів і зголошується переводити їх через гори Піренеї. На неї полює Вермахт і СС, а вона знає, що шляху назад немає. Вона - Соловей - жадана здобич нацистів.

Написано просто, але на емоційному рівні сприймається важко. Проза авторки має силу - неймовірну силу, яка заколисує і заспокоює. Кожен поворот подій затягує, а фінал б’є по живому.

Вони вижили.
Але не всі.
А ті, хто лишився в живих, бережуть пам’ять про загиблих.

Це болісна історія.
Це книжка, відгук на яку написати важко, особливо в цей час, коли наші почуття загострені.

Але цей роман життєствердний.
Він про сильних людей.
І він несе надію.

Знаю, що через певний час ще раз перечитаю. Адже «Соловей» - це книжка не тільки про ту війну, яка минула, вона про нас з вами. Про нас колишніх, теперішніх і тих, якими ми будемо.

Це мій ТОП.

Раджу, раджу і ще раз раджу. Відповісти

0 0

Ольга Войтюк 09.11.2021 15:23

Була дуже здивована, що автор жіночних романів Крістін Генна обрала для своєї книги воєнну тематику. Книгу читала із задоволенням, на одному подиху, переживаючи за кожного з героїв. Майстерно описані події Франції під час Другої світової війни. Письменниця не зосереджується на історичних фактах, висвітлює більше емоційну, душевну сторону героїв. Книга дозволяє відчути та пережити справжній біль війни, важкість життя під час військових операцій. Ця книга - про силу любові, дружби, почуття обов’язку перед країною, ближніми. Сюжет книги тримає читача в напрузі до останньої сторінки, інтрига змінюється інтригою. Що ж далі? Книга заставляє замислитись, які цінності ми обираємо під час війни, на що людина здатна піти заради своїх близьких, коли їм загрожує реальна небезпека. Живучи у мирний час, сподіваюсь, ми ніколи не дізнаємось як може змінитись людина під час війни. Крістін Генна проілюструвала в книзі метаморфози, які відбулись з героями. Деяким війна надає силу та хоробрість, спонукаючи їх на неймовірні вчинки, інших – навпаки робить підлими, корисливими та зрадливими. Пропри все книга «Соловей» - гімн всім жінкам, жінкам з великим серцем, вольовим та сильним.
Дякую Центральній публічній бібліотеці Хмельницької міської ТГ
«Хмельницький бібліофреш на Подільській, 78»
Відповісти

0 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!