Як сам Кузьма стає чимдалі більш неоднозначною фігурою – так, відповідно, і творчість гурту "Скрябін" протягом кількох останніх альбомів визріває, здається, у щось інше. Хоча у музичному плані кардинальних змін наче не відбувається – та в цьому, мабуть, і немає потреби. Ну а що робити з думками? Хоч не хоч, а маєш дорослішати – ну а в нашій країні взагалі чи не кожне покоління проживає по два-три життя за раз, тож дитинство минає дуже швидко.. І як же його не вистачає, коли доводиться заново форматувати картину світу – скоріше за все, саме тому Кузьма не перестав писати ностальгійні пісні на зразок "Випускного". Але водночас – більше стає текстів по-простому чесних, як-от "Кинули" або "Вазелін". Можна сказати – текстів "кризи середнього віку". І ще – більше стає текстів-роздумів, де спостереження важить більше за емоцію. "Пусти мене", "Еволюція" – це вже певна зрілість, рух до іншої свободи. В принципі, за таким внутрішньо-віковим критерієм можна розтасувати всі пісні цього альбому – та то вже кожен слухач нехай сам помудрує. В цілому ж виходить – і справді – ланцюжок внутрішньої еволюції людини. Причому, як і в житті, зміни цього самого внутрішнього віку відбуваються зовсім не у хронологічній послідовності..
Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!