Електронна книга «Протестантська етика і дух капіталізму»
epub
mobi
Книга в наявності
Характеристики
| Вид | Електронний контент |
| Тематика | Суспільство. Держава. Філософія. Історія |
| Автор | Макс Вебер |
| Видавництво | Наш Формат |
| Рік видання | 2019 |
| Оригінальна назва | Die protestantische Ethik und der Geist des Kapitalismus — Max Weber |
| Перекладачі | Олександр Погорілий |
| ISBN | 978-617-7552-29-0 |
| Кількість сторінок | 216 |
| Мова | українська |
| Категорія | Електронні книжки |
| Артикул | 620647 |
Макс Вебер - «Протестантська етика і дух капіталізму»
Ціна
150 грн
Банківською карткою VISA / MasterCard
10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ
Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.
Жанри та теми
Дивитись всіПро електронну книгу «Протестантська етика і дух капіталізму» від автора Макс Вебер: опис, факти, цитати Die protestantische Ethik und der Geist des Kapitalismus — Max Weber
Тематика електронної книги
Економіка, соціологія.
Про що книга
Соціолог Макс Вебер став свідком глобальної модернізації, яка відбувалася по всій Європі наприкінці XIX - на початку XX століття. Шукаючи відповідь на питання, що є поштовхом до цих перетворень, Вебер дійшов висновку, що це не стільки поява нових технологій чи економічна політика, скільки трансформація парадигми мислення, спричинена Реформацією. На думку автора, поширення протестантизму спричинило зміни морально-етичних принципів, ставлення до праці та ролі людей у суспільстві, і як результат - стало вихідною точкою для появи капіталізму.
Для кого книжка
Книжка для всіх, хто цікавиться соціальними процесами, історією та політологією.
Чому варто купувати цю книгу
У цій класичній праці, що побачила світ 1905 року, Вебер торкається таких понять, як "професійна етика протестантизму", "дух капіталізму", і розглядає питання покликання та економічної вигоди.
Про автора
Макс Вебер - німецький соціолог, філософ, історик. народився 1864 року в ерфурті. навчався на юридичному факультеті гейдельберзького та берлінського університетів, пізніше викладав у фрайбурзькому та гейдельберзькому університетах. вебера зараховують до найвпливовіших соціологів і вважають одним із основоположників цієї науки.
Книжки на схожу тематику
- "Багатство народів. Дослідження про природу та причини добробуту націй" Адам Сміт, "Наш формат", 2018 рік;
- "Капіталізм і свобода" Мілтон Фрідман, "Наш формат", 2017 рік;
- "Загадка капіталу. Чому капіталізм перемагає на Заході і ніде більше" Ернандо де Сото, "Наш формат", 2017 рік;
- «Шлях до рабства» Фрідріх Гаєк, «Наш Формат», 2022 рік.
Відгуки (3) Новий
Олег Карпюк 27.10.2023 09:51
«Бюргери» існували лише на Заході. В Китаї чи Індії ні наука, ні державний, ні господарський розвиток не стали на властивий Заходу шлях раціоналізації. Виникнення економічного раціоналізму однаковою мірою залежить як від раціональної техніки і раціонального права, так і від здатності та схильності людей до певних видів практично-раціональної життєвої поведінки. У минулому найважливішим чинником формування життєвої поведінки повсюдно була віра в магічні та релігійні сили й ті етичні уявлення про обов'язок, які на ній ґрунтувалися.
Сьогодні часто забувають: Реформація не стільки ліквідувала панування [католицької] церкви в повсякденному житті, скільки замінила одну його форму на іншу; до того ж це була заміна панування зовсім необтяжливого, на той час маловідчутного, неймовірно жорстокою регламентацією поведінки, яка глибоко проникла в усі сфери приватного і громадського життя. Кальвінізм, який запанував в XVI ст. у Женеві, Шотландії та у більшій частині Нідерландів, а в XVII ст. — у Новій Англії і почасти в самій Англії засуджував не надмірність, а саме брак церковно-релігійної регламентації життя. Проте саме тут виникли економічно найактивніші «буржуазні» середні класи. Статистика професійної зайнятості з конфесійно змішаним складом населення неодмінно виявляла безсумнівну кількісну перевагу протестантів серед власників капіталу і підприємців, а також висококваліфікованих працівників, насамперед серед вищого технічного і комерційного персоналу сучасних підприємств.
Бенджамін Франклін наставляв: «Час — це гроші. Гроші мають плодоносну природу і здатні породжувати нові гроші. Тому, хто вчасно повертає, відкриті гаманці інших. Людина, яка розраховується в точно обумовлений час, завжди може позичити у своїх друзів гроші, які їм наразі не потрібні. А це буває дуже вигідно. Окрім старанності й поміркованості, ніщо так не допомагає молодій людині утвердитись у світі, як пунктуальність і справедливість у всіх справах». Ці слова Вебер вважає просякнутими «духом капіталізму», його найбільш типовими рисами. Капіталістичний «дух» утвердився в тяжкій боротьбі проти сил ворожого йому світу. Спосіб мислення Бенджаміна Франкліна у давнині і в середні віки розцінили б як ницу жадібність і затаврували як щось недостойне — як це й сьогодні трапляється серед представників тих соціальних кіл, які слабко залучені до капіталістичного господарства або погано до нього пристосувалися.
Першим противником «духові» капіталізму став той різновид світовідчуття і ділової поведінки, який можна назвати традиціоналізмом. Прикладом такої поведінки є наймані робітники, які при підвищенні оплати праці починали працювати менше і «задовольнялися» тією самою сумою, що й раніше. «Традиціоналістськими» були також і підприємці, які виступали проти принципової зміни організаційних форм — переходу до замкненого виробничого циклу, впровадження нових верстатів тощо. Вони лише прагнули зберегти традиційний життєвий уклад, традиційні прибутки, тривалість дня і коло клієнтури. Капіталіст руйнував ідилію їхнього життя силами конкуренції, що викликало повсюдну недовіру, ненависть і передусім моральне обурення першими новаторами. Моральні цінності «капіталістів» нашого часу не мають нічого спільного з жодними етичними максимами, а тим паче з релігійними поглядами, але в докапіталістичні часи ситуація була іншою.
Лютер розвивав ідею угодності повсякденної мирської праці в рамках професії, яку оцінював як найвищий прояв любові до ближнього. Чернечий спосіб життя, на думку Лютера, взагалі є проявом егоїстичної байдужості людей, які нехтують своїми мирськими обов'язками. Моральна кваліфікація професійної світської діяльності — один із найсуттєвіших наслідків Реформації, проте не може бути й мови про внутрішню спорідненість поглядів Лютера і «капіталістичного духу».
Кальвінізм і протестантські секти сформували принципово інше співвідношення між релігійним життям і земними справами, аніж католицизм чи лютеранство. Варто, однак, пам'ятати, що жоден із засновників чи представників цих релігійних спільнот не вважав пробудження «капіталістичного духу» метою своєю життєвою діяльності. Важливим було не те, чого офіційно вчила релігійна теорія, а зовсім інше — як створені релігійною вірою і практикою релігійного життя психологічні стимули скеровували всю життєву поведінку індивіда. Культурні впливи Реформацію мали непередбачувані й навіть небажані наслідки для діяльності реформаторів, а часто — дуже далекі й навіть протилежні тому, що уявляли собі останні.
Вірою, навколо якої в XVI-XVII століттях і найрозвиненіших капіталістичних країнах — Нідерландах, Англії, Франції — тривала запекла політична і культурна боротьба, був кальвінізм. Найважливішою його догмою вважали обраність для спасіння. Людина не може збагнути Його рішення; ми знаємо лише, що частині людей судилося блаженство, інші ж — навіки прокляті. Рішення це остаточне і незмінне, й цілком немислимо, ніби заслуги або провини людини можуть вплинути на її долю. Вчення Кальвіна з його патетичною нелюдяністю прирікало людину відчути себе неймовірно самотньою, адже тепер ніщо — ані таїнства, ані церква, ані, зрештою, сам Господь, не в змозі були їй допомогти. Цим завершується великий історико-релігійний процес розчаклування світу, початок якого сягає часів давньоіудейських пророків і який у поєднанні з еллінською науковою думкою відкинув усі магічні засоби спасіння, оголосивши їх забобонами і блюзнірством.
Сам Кальвін не сумнівався у своїй обраності, а от його послідовники мали вдовольнятися знанням про існування Божого рішення і постійним сподіванням. Найкращим способом здобути внутрішню впевненість у спасінні вважається невтомна праця в рамках своєї професії. Вона, і лише вона, розвіює будь-які релігійні сумніви і дає впевненість у своїй обраності для спасіння. Кальвіністський Бог вимагав від своїх обраних не окремих «добрих справ», а методичної святості, що стала системою. Бо лише через фундаментальне перетворення всього сенсу життя, відчутне щомиті в кожній дії, можна було досягти впевненості в наявності благодаті.
Вплив кальвінізму виявлявся здебільшого у вивільненні енергії приватного підприємництва, тоді як меркантилістська регламентація з боку держави могла сприяти розвиткові індустрії, однак сама по собі не впливала на розвиток капіталістичного «духу» (який вона, швидше, паралізувала, коли набувала поліційно-авторитарного характеру); так само й церковна регламентація аскези могла мати зворотні наслідки, якщо в ході її розвитку починали переважати поліційні риси. Коли це траплялося, віряни змушені були дотримуватися певних зовнішніх вимог до поведінки, але тоді гальмувалися суб'єктивні імпульси до методичної організації життя. Існувала докорінна різниця між впливом авторитарної поліції моралі державних церков і поліції моралі сект, що ґрунтувалася на добровільному підпорядкуванні.
Сила впливу протестантської етики полягала в психологічному імпульсі, який виникав унаслідок ставлення до своєї праці як до покликання, як до найнадійнішого чи навіть єдиного способу переконатися у власній обраності. Сьогодні дух аскези полишив мирську оболонку, яку сам колись створив. Капіталізм, який здобув перемогу, більше не потребує подібної опори відтоді, як почав базуватися на механічній основі. Лише уявлення про «професійний обов'язок» ще мандрує світом, наче привид колишніх релігійних ідей.
Найвідоміше дослідження Макса Вебера не потребує рецензії, а тим паче — моєї, тож даний текст народився як бажання звести думки докупи та зробити собі маленький конспект з цієї стислої, проте такої багатогранної наукової праці. У вкрай зменшеному масштабі тут втілена спроба відтворити ключові моменти аргументації праці Вебера, адже саме це найперше захоплює у «Протестантській етиці». Попри свою назву праця далеко не лише про релігію: тут є навіть послання соціальним інженерам, які грубою муштрою намагаються перекувати суспільство, натомість можуть отримати абсолютно протилежні результати, позаяк саме так і сталося з релігійною аскезою, яка мала на меті втечу від багатства, натомість, призвела саме до нього.
Це доступна загалу класика соціології, це джерела і основи, які треба читати, тим паче маємо українське видання. Заслуговує чільного місця на книжковій полиці. Рекомендую як можу.
відгук від Олега Карпюка
Рецензія з книжкового блогу "Карпюк пише про книжки" Відповісти
Карпюк Олег 16.01.2023 13:49
«Бюргери» існували лише на Заході. В Китаї чи Індії ні наука, ні державний, ні господарський розвиток не стали на властивий Заходу шлях раціоналізації. Виникнення економічного раціоналізму однаковою мірою залежить як від раціональної техніки і раціонального права, так і від здатності та схильності людей до певних видів практично-раціональної життєвої поведінки. У минулому найважливішим чинником формування життєвої поведінки повсюдно була віра в магічні та релігійні сили й ті етичні уявлення про обов'язок, які на ній ґрунтувалися.
Сьогодні часто забувають: Реформація не стільки ліквідувала панування [католицької] церкви в повсякденному житті, скільки замінила одну його форму на іншу; до того ж це була заміна панування зовсім необтяжливого, на той час маловідчутного, неймовірно жорстокою регламентацією поведінки, яка глибоко проникла в усі сфери приватного і громадського життя. Кальвінізм, який запанував в XVI ст. у Женеві, Шотландії та у більшій частині Нідерландів, а в XVII ст. — у Новій Англії і почасти в самій Англії засуджував не надмірність, а саме брак церковно-релігійної регламентації життя. Проте саме тут виникли економічно найактивніші «буржуазні» середні класи. Статистика професійної зайнятості з конфесійно змішаним складом населення неодмінно виявляла безсумнівну кількісну перевагу протестантів серед власників капіталу і підприємців, а також висококваліфікованих працівників, насамперед серед вищого технічного і комерційного персоналу сучасних підприємств.
Бенджамін Франклін наставляв: «Час — це гроші. Гроші мають плодоносну природу і здатні породжувати нові гроші. Тому, хто вчасно повертає, відкриті гаманці інших. Людина, яка розраховується в точно обумовлений час, завжди може позичити у своїх друзів гроші, які їм наразі не потрібні. А це буває дуже вигідно. Окрім старанності й поміркованості, ніщо так не допомагає молодій людині утвердитись у світі, як пунктуальність і справедливість у всіх справах». Ці слова Вебер вважає просякнутими «духом капіталізму», його найбільш типовими рисами. Капіталістичний «дух» утвердився в тяжкій боротьбі проти сил ворожого йому світу. Спосіб мислення Бенджаміна Франкліна у давнині і в середні віки розцінили б як ницу жадібність і затаврували як щось недостойне — як це й сьогодні трапляється серед представників тих соціальних кіл, які слабко залучені до капіталістичного господарства або погано до нього пристосувалися.
Першим противником «духові» капіталізму став той різновид світовідчуття і ділової поведінки, який можна назвати традиціоналізмом. Прикладом такої поведінки є наймані робітники, які при підвищенні оплати праці починали працювати менше і «задовольнялися» тією самою сумою, що й раніше. «Традиціоналістськими» були також і підприємці, які виступали проти принципової зміни організаційних форм — переходу до замкненого виробничого циклу, впровадження нових верстатів тощо. Вони лише прагнули зберегти традиційний життєвий уклад, традиційні прибутки, тривалість дня і коло клієнтури. Капіталіст руйнував ідилію їхнього життя силами конкуренції, що викликало повсюдну недовіру, ненависть і передусім моральне обурення першими новаторами. Моральні цінності «капіталістів» нашого часу не мають нічого спільного з жодними етичними максимами, а тим паче з релігійними поглядами, але в докапіталістичні часи ситуація була іншою.
Лютер розвивав ідею угодності повсякденної мирської праці в рамках професії, яку оцінював як найвищий прояв любові до ближнього. Чернечий спосіб життя, на думку Лютера, взагалі є проявом егоїстичної байдужості людей, які нехтують своїми мирськими обов'язками. Моральна кваліфікація професійної світської діяльності — один із найсуттєвіших наслідків Реформації, проте не може бути й мови про внутрішню спорідненість поглядів Лютера і «капіталістичного духу».
Кальвінізм і протестантські секти сформували принципово інше співвідношення між релігійним життям і земними справами, аніж католицизм чи лютеранство. Варто, однак, пам'ятати, що жоден із засновників чи представників цих релігійних спільнот не вважав пробудження «капіталістичного духу» метою своєю життєвою діяльності. Важливим було не те, чого офіційно вчила релігійна теорія, а зовсім інше — як створені релігійною вірою і практикою релігійного життя психологічні стимули скеровували всю життєву поведінку індивіда. Культурні впливи Реформацію мали непередбачувані й навіть небажані наслідки для діяльності реформаторів, а часто — дуже далекі й навіть протилежні тому, що уявляли собі останні.
Вірою, навколо якої в XVI-XVII століттях і найрозвиненіших капіталістичних країнах — Нідерландах, Англії, Франції — тривала запекла політична і культурна боротьба, був кальвінізм. Найважливішою його догмою вважали обраність для спасіння. Людина не може збагнути Його рішення; ми знаємо лише, що частині людей судилося блаженство, інші ж — навіки прокляті. Рішення це остаточне і незмінне, й цілком немислимо, ніби заслуги або провини людини можуть вплинути на її долю. Вчення Кальвіна з його патетичною нелюдяністю прирікало людину відчути себе неймовірно самотньою, адже тепер ніщо — ані таїнства, ані церква, ані, зрештою, сам Господь, не в змозі були їй допомогти. Цим завершується великий історико-релігійний процес розчаклування світу, початок якого сягає часів давньоіудейських пророків і який у поєднанні з еллінською науковою думкою відкинув усі магічні засоби спасіння, оголосивши їх забобонами і блюзнірством.
Сам Кальвін не сумнівався у своїй обраності, а от його послідовники мали вдовольнятися знанням про існування Божого рішення і постійним сподіванням. Найкращим способом здобути внутрішню впевненість у спасінні вважається невтомна праця в рамках своєї професії. Вона, і лише вона, розвіює будь-які релігійні сумніви і дає впевненість у своїй обраності для спасіння. Кальвіністський Бог вимагав від своїх обраних не окремих «добрих справ», а методичної святості, що стала системою. Бо лише через фундаментальне перетворення всього сенсу життя, відчутне щомиті в кожній дії, можна було досягти впевненості в наявності благодаті.
Вплив кальвінізму виявлявся здебільшого у вивільненні енергії приватного підприємництва, тоді як меркантилістська регламентація з боку держави могла сприяти розвиткові індустрії, однак сама по собі не впливала на розвиток капіталістичного «духу» (який вона, швидше, паралізувала, коли набувала поліційно-авторитарного характеру); так само й церковна регламентація аскези могла мати зворотні наслідки, якщо в ході її розвитку починали переважати поліційні риси. Коли це траплялося, віряни змушені були дотримуватися певних зовнішніх вимог до поведінки, але тоді гальмувалися суб'єктивні імпульси до методичної організації життя. Існувала докорінна різниця між впливом авторитарної поліції моралі державних церков і поліції моралі сект, що ґрунтувалася на добровільному підпорядкуванні.
Сила впливу протестантської етики полягала в психологічному імпульсі, який виникав унаслідок ставлення до своєї праці як до покликання, як до найнадійнішого чи навіть єдиного способу переконатися у власній обраності. Сьогодні дух аскези полишив мирську оболонку, яку сам колись створив. Капіталізм, який здобув перемогу, більше не потребує подібної опори відтоді, як почав базуватися на механічній основі. Лише уявлення про «професійний обов'язок» ще мандрує світом, наче привид колишніх релігійних ідей.
Найвідоміше дослідження Макса Вебера не потребує рецензії, а тим паче — моєї, тож даний текст народився як бажання звести думки докупи та зробити собі маленький конспект з цієї стислої, проте такої багатогранної наукової праці. У вкрай зменшеному масштабі тут втілена спроба відтворити ключові моменти аргументації праці Вебера, адже саме це найперше захоплює у «Протестантській етиці». Попри свою назву праця далеко не лише про релігію: тут є навіть послання соціальним інженерам, які грубою муштрою намагаються перекувати суспільство, натомість можуть отримати абсолютно протилежні результати, позаяк саме так і сталося з релігійною аскезою, яка мала на меті втечу від багатства, натомість, призвела саме до нього.
Це доступна загалу класика соціології, це джерела і основи, які треба читати, тим паче маємо українське видання. Заслуговує чільного місця на книжковій полиці. Рекомендую як можу. Відповісти
Кривошеєв Андрій Валерійович 12.02.2020 21:38
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
