Мабуть, цей диск для тих, хто трохи вже стомився від шквалу різних звуків – в тому числі і звуків музики – що лунають з колонок, радіо та телевізорів. Для тих, хто віддає перевагу пісням неголосним, негаласливим. Хто цінує виконання "у акустиці", тобто просто під гітару – плюс ще щось, але зрідка, як натяк. Не барва – штрих, лінія. Додайте сюди ще лірику не взагалі, а – жіночу. У кращих зразках її – бо тут вірші і самої Ольги Богомолець, і
Ліни Костенко, і Олени Теліги, а ці імена знайомі всім, хто цікавиться українською поезією. Мабуть, немає потреби розповідати, чим жіноча лірика відрізняється від чоловічої, проте натякну, що чоловікам варто було б читати її частіше, ніж це буває звичайно. Просто тому, що вона – дещо інша, а чоловіків на цій планеті, між іншим, дещо менше, ніж жінок. І, можливо, саме тому планета ще має шанси – не завжди варто, послухавши жінку, робити навпаки.