Книга «Київські неокласики: Антологія»

Антологія переглядає традиційне уявлення про київських неокласиків як про поетичне «гроно п’ятірне», натомість пропонує ширше поглянути на це знакове для української культури творче угруповання, до якого належали не лише поети, а й прозаїки, літературознавці, критики, перекладачі, мовознавці й видавці, яких об’єднували спільні світоглядно-естетичні переконання, раціоналізм, інтелектуалізм, однакове бачення шляхів розвитку українського письменства.

До антології увійшли поезія й художня проза, літературознавчі статті й мемуаристика «київських парнасців», зокрема тексти «неокласиків про неокласиків», написані впродовж 1910—1930-х років, а також деякі тексти пізнішого часу. Окрім творчого доробку «канонічної п’ятірки» (М. Зерова, М. Рильського, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, О. Бурґгардта (Юрія Клена)), в книжці представлено праці «шостого у гроні» В. Петрова-Домонтовича, а також маловідомих і нині призабутих учасників неокласичного гурту: М. Могилянського, Б. Якубського, А. Лебедя, М. Новицького, С. Савченка, М. Калиновича, А. Ніковського. Твори неокласиків, уперше зібрані в такому обсязі разом, постають як один суцільний Текст, в якому особливо увиразнюються численні міжтекстові зв’язки й лейтмотиви, поетичні діалоги й теоретичні дискусії.

Видання розраховане на студентів, викладачів, науковців і всіх, хто цікавиться історією української літератури ХХ століття.