Книга «Імперія національного вирівнювання. Нації та націоналізм у Радянському Союзі (1923–1939 роки)»

Монографія професора Гарвардського університету Тері Мартина «The Affirmative Action Empire. Nations and Nationalism in the Soviet Union, 1923–1939», опублікована 2001 року у видавництві Корнельського університету, підважила усталені уявлення про національну політику більшовиків і спричинила бурхливі дискусії довкола цілком нової візії сталінського СРСР не як традиційної багатоетнічної централізованої імперії чи (кон)федерації відносно рівноправних національних утворень, а як специфічної політичної системи, зіпертої водночас на соціялістичних і націоналістичних засадах і зацікавленої у перше десятиліття свого існування підтримувати окремі – найбільші й найважливіші для збереження територіяльної цілісности – етноси колишньої Російської імперії, створивши для них «титульні» території різного рівня автономности з упровадженням притаманних національним державам інституцій, наданням офіційного статусу мові «корінної» нації, переглядом на її користь кадрової й освітньої політики тощо. Автор убачає в цих діях відповідник і найперше випробування поширеної нині в країнах ліберальної демократії (насамперед у США) соціяльної практики «affirmative action», покликаноїполегшити соціялізацію раніше упосліджених груп. Усвідомлюючи, що більшовицька «коренізація» була засобом убезпечитися від сепаратизму «національних окраїн» і аж ніяк не означала обмеження влади наднаціонального Центру, дослідник окреслює парадоксальний характер ранньосталінського СРСР за допомоги так само парадоксального оксиморона «The Soviet Affirmative Action Empire».

Українські соціологи та політологи зазвичай тлумачать «affirmative action» як «підтримчі дії» або «позитивна (чи компенсаційна) дискримінація». Готуючи до друку український переклад монографії, що його виконав (за редакції Степана Захаркіна) відомий харківський мовознавець д-р Сергій Вакуленко, видавці після тривалих дискусій з українськими та закордонними колеґами вирішили передавати це засадниче у Мартиновій праці поняття як «національне вирівнювання» (відповідно «Імперія національного вирівнювання»), зокрема і з огляду на поширену аж до половини XX століття семантику слова «вирівнення» як «компенсації». Наукову редакцію українського перекладу здійснили професор Харківського університету Володимир Кравченко і д-р Геннадій Ефіменко з Інституту історії України НАНУ, який також забезпечив коректне відтворення й атрибуцію рясно поданих в ориґінальному тексті цитат із малодоступних джерел 1920–1930-х років. Видання, підготоване в рамках науково-видавничої програми Інституту Критики у співпраці зі Східним інститутом ім. Ковальських і випущене за сприяння Українського наукового інституту Гарвардського університету та Міжнародного фонду «Відродження», містить 46 детальних статистичних таблиць, мапи, ґрунтовну бібліографію і докладний покажчик.