Електронна книга «Доця (українською)»
epub
mobi
Книга в наявності
Характеристики
| Вид | Електронний контент |
| Тематика | Художня література |
| Автор | Тамара Горіха Зерня |
| Видавництво | Білка |
| Рік видання | 2019 |
| ISBN | 978-617-7792-09-2 |
| Кількість сторінок | 285 |
| Мова | українська |
| Категорія | Електронні книжки |
| Артикул | 628702 |
Тамара Горіха Зерня - «Доця (українською)»
Ціна
175 грн
Банківською карткою VISA / MasterCard
Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.
Про електронну книгу «Доця (українською)» від автора Тамара Горіха Зерня: опис, факти, цитати
Ця книга про любов. У ній немає жодного слова на "лю...", але вона про любов. Про магію, не лубочну, розтиражовану з екранів телевізора, а справжню, від роду і кореня, коли пірнаєш з головою у Прадавній Океан і виринаєш звідти з рибиною в зубах. І ще про відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє, впізнати його, впертися руками і ногами і нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину, своє серце, своє право ходити з високо піднятою головою.
Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас - це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Та де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії - і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору.
Крок за кроком читач спостерігає процес трансформації, переродження гречкосія у воїна. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає. Бо війна - це коли ти їси землю. І що важливіше, коли годуєш землею.
У 2021 році Тамара Дуда (Тамара Горіха Зерня) з романом «Доця» номінована на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року у номінації «Література». Твір був допущений до участі у другому турі конкурсу.
Відгуки (14) Новий
Рубцов Ігор 30.10.2023 22:10
Отак я вмонтував себе, свою родину в сюжет книжки. В ній ви не прочитаєте всіх моїх спогадів, моїх переживань і навіть деяких моментів, подібних до епізодів з життя головної героїні, цієї доці, коли дійсно, давши їм певний аналіз, можна констатувати: тут і отут, в певні хвилини годинник історії одного життя міг зупинитися. Жінка із книжки – ілюстрація до біографій тих, хто уособлював Донбас зразка 2014 року, на противагу представникам дамбаса – термін, породжений Революцією гідності і подальшою війною. В Донецьку наближення війни відчувалося за кілька років до того. Це за умов уважного аналізу всього, що відбувалося в країні і за її межами на схід і північ від державного кордону. Ми приблизно оцінювали людей, які живуть поруч, працюють з нами: їхні настрої, готовність до дій і таке інше. І все-одно, припустилися стількох помилок. Хтось несподівано опинився не в тому таборі. Та що там люди? Донецькі органи безпеки і внутрішніх справ, як з’ясувалося, працювали не на нашу країну. І мене дуже напружували ті моменти, коли на самому початку всієї каші я звертався туди з сигналами по конкретних антидержавних діях. А ще ходив до комісаріату, щоб у разі чого військові про мене не забули, писав свої дані в журналі, тихо радіючи, що переді мною записалися аж понад вісімдесят донеччан, готових захищати Донецьк від агресора. Здається, доця не припустилася стількох прикрих проколів, через які три літніх місяці внутрішня пружина скручувалася в очікуванні найгіршого. А найгіршим можна вважати таку поразку, коли навіть не встигнеш зробити хоч щось для захисту країни. Ми інакше уявляли захист. Як в класичні війні: ворог підступає, рухаючись від кордонів, а ми риємо шанці, будуємо лінії оборони і зустрічаємо дружнім вогнем. Правду дуже добре відображено к книжці. Вона ганебна і нереальна, уяви таке років так п’ятдесят тому. Ворог прийшов не з танками. Танки підтягнулися трохи пізніше (піднялися з «шахт»). Першими в місті опинилися коротко стрижені особи в треніках, впереміж з місцевими биками, доволі агресивні, не спотворені інтелектом, але готові до дій і забезпечені первинними засобами для побиття на смерть. Другий ешелон, підключений місцевими активістами – пенсіонери. Оті ж баби, які перекривали дорогу українській техніці, яка не могла увійти в міста і навести там лад. Театральна вистава «захисту» відділків міліції завершилася розподілом зброї із міліцейських зброярень, військових частин, органів безпеки. І єдина зброя українців – державний прапор, який несли в бік центральної площі до місця, де віддав життя перший герой мирного спротиву. Місто перестало бути нашим ще тоді, коли сніг впевнено відбілював його, а до літа… Що й казати?
Але, що ж я тут розповідаю про себе? З іншого боку, чому ні? Доця – одна з багатьох, хто пройшов через біль. Просто вона знайшла своє місце, чинячи опір ворогу всередині окупованого міста. Хтось не знайшов, а дехто робив речі, про які не ділилися навіть з близькими знайомими. Втілення авторського задуму просто прекрасне! Без натяжек, які трапляються у письменників, коли вони надають літературної форми первинним нарисам. Звісно, як донеччанин, я помітив дрібнички, які можна підкорегувати. Але ж для того треба бути донеччанином. А авторка роману ніколи не була в моєму місті. Її робота по максимуму достовірна. Колись, в 2014-му, я шукав контактів з закордонними журналістами і пропонував показати сліди злочинів окупантів мого міста. Не склалося. Та всі ми віримо в нашу Перемогу і тоді, можливо, Горіха Зерня захоче пройтися вулицями своїх книжкових героїв. То підемо?
Дякую Центральній бібліотеці Солом'янки! Відповісти
Гаращенко Марія 30.10.2023 19:55
І не через захопливі сюжети, як це часто буває в детективах чи любовних романах, а через щем у серці за кожного персонажа цієї історії, мені важливо було впевнитися, що з ними усе гаразд.
"Доця" - це не просто історія про війну. Це історія про силу та єдність людей. Про незворушну любов до рідної країни і надзвичайну силу почуттів, що об'єднують нас в найскладніші часи. Кожен персонаж став мені хорошим знайомим, що ділився зі мною власними надіями, страхами і мріями. "Доця" залишає після себе думку про важливість спільної підтримки та віри в майбутнє, навіть у найважчі моменти.
Адже це не вигадка, не трьохсотліні мемуари. Це життєві історії, адже авторка книги- волонтерка, що спілкувалася з реальними людьми, допомагала людям, котрі згодом стали персонажами цієї історі. Ця книга не лише про війну, вона про силу та єдність людей.
Про любов до своєї країни, силу почуттів.
Той випадок, коли кровний зв'язок може виявитися слабшим за духовний.
Дякую Центральній бібліотеці Солом'янського району Відповісти
Чернова Світлана 25.10.2023 12:32
Життя молодої дівчина, яка до військових подій жила мирним життям, мала роботу, домівку, друзів кардинально змінюється. Її батько продає квартиру і їде до Польщі на заробітки, а доньку відправляє жити до баби в Донецьк. Саме там восени-влітку розгортаються події, які описала авторка роману. Бачити, як по твоїй землі ходять чужинці, вбивають, ґвалтують, знущаються та грабують людей з твого міста було вище її сил. Втративши роботу, вона приймає доленосне рішення жити в окупації, і допомагати українським військовим. Це було ризиковано для життя, але Доця менше всього про це думала, бо десь є люди, які потребують допомоги.
Описані в книзі події вражали жорстокістю та підступністю ворога, і саме це додавало сил тендітній дівчині боротися та ненавидіти ворога. Це книга про дух волонтерства, нагадування, що внутрішня сила та любов зо своєї землі можуть робити дива. Книгу порадили в Центральній бібліотеці Солом'янки Відповісти
Дивитися ще відгуки
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
