Айн Ренд

Книга «Джерело»

Name: Книга «Джерело»
Brand: Наш Формат
SKU: 703537
Price: 360 UAH
Availability: InStock
Rating: 5.0 (59 reviews)

До побажань

(874 вподобайки)

Переглянути фото книги

Читати уривок

Тип книги:

Паперова 360 грн

Електронна 220 грн

Garage Sale 288 грн

Книга в наявності

Відправка: 19.04.2024

Goodreads

3.88

Наш Формат

5.0

Вподобайки

874

Книжкові екранізації

Характеристики

Автор	Айн Ренд
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2016
Палітурка	тверда, матова
Оригінальна назва	The Fountainhead by Ayn Rand
Перекладачі	Олена Замойська
ISBN	978-617-7279-55-5
Кількість сторінок	752
Мова	українська
Розмір	140 х 210 мм
Категорія	Іноземна класика
Артикул	703537

Айн Ренд - «Джерело»

Ціна

360 грн

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Самовивіз

Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).

Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).

Перевірити наявність на складі

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ

Забрати в книгарні "Наш Формат"

сьогодні до 20:00

РАЗОМ ДЕШЕВШЕ

Жанри та теми

Про що книга «Джерело» автора Айн Ренд The Fountainhead by Ayn Rand

Роман «Джерело» Айн Ренд — світовий бестселер, вперше опублікований у 1943 році в США. На сьогодні ця книжка вважається одним із найвідоміших творів американської літератури. За романом 1949-го року був знятий однойменний фільм, сценарій до якого написала сама Ренд, а головну роль зіграв Гарі Купер.

Тематика книги

Художня література, архітектура, індивідуалізм, політика, світоглядна література, психологія творчості, бізнес

Про книгу

Уявіть, що ви народилися у першій половині ХХ століття в США і раптом виявили, що люди, маючи радіо, газети, кораблі та літаки, досі живуть у будинках, зведених у грецькому стилі. Вони не сприймають нічого, крім фронтонів, химерних статуеток, карнизів та колон Відмовляються бачити прогрес. Саме в такій ситуації опиняється головний герой роману — талановитий архітектор Говард Рорк. Він навіть не намагається відкрити оточенню очі на абсурдність ситуації, а просто виконує свою роботу. Таких як він — тих, хто має власну думку — суспільство кличе егоїстами, вважає «хворими» і неправильними. Перед ним зачиняють двері і всіляко намагаються виштовхнути подалі від епіцентру архітектурного життя. Що ж вчинить герой та чи справді бути егоїстом погано?

Для кого книга

Для якнайширшого кола читачів, усіх, хто не боїться йти проти течії, ламати стереотипи та створювати щось нове

Чому ця книга

Роман «Джерело» — далеко не лише про архітектуру. Всесвітньовідома письменниця майстерно пише про те, у чому розуміється найкраще – про боротьбу з повсякденністю, стереотипами, та уміння відстоювати власну думку. Ця книга надихне вас до боротьби за власні ідеї та права.

Про автора

Айн Ренд — американська письменниця, сценаристка, авторка світового бестселера «Атлант розправив плечі». Вважається творцем філософської системи «об'єктивізму». Народилася в Санкт-Петербурзі у єврейській родині, яка після революції 1917 року переїхала до Криму. Свої перші сценарії Ренд почала писати у вісім років, пригодницьку прозу — в десять. 1926-го авторка емігрувала до Америки, де працювала помічницею режисера в Голівуді. Пізніше переїхала до Нью-Йорка, щоб цілком присвятити себе філософії та літературній творчості.

Медіа про книжку

Темне фентезі, дитячі книги та українська історія: книжкові поради від команди “Рубрики” https://rubryka.com/article/knyzhkovi-porady-vid-komandy-rubryky/ 7 книг, які допоможуть пережити війну: рекомендації психолога https://happymonday.ua/7-knyg-yaki-dopomozhut-perezhyty-vijnu

Відгуки (48) Новий

Vadym Didyk 12.03.2024 15:28

«Джерело» Айн Ренд це книга, якою або захоплюються, або критикують, або ігнорують. Власне, я так розумію, це стосується всієї творчості Айн Ренд та її філософії об’єктивізму. Так чи інакше можу зрозуміти усі три категорії.

Захоплення. Коли ти читаєш книгу на 700+ сторінок десь трохи більше ніж за тиждень, при цьому моментами ти б не зупинявся, якби не сон, то це показник того, що є в цій книзі щось, що чіпляє. Харизма. Разом з цим я помічав у тексті щось таке, що було дуже сучасним, дуже актуальним, мені важко було повірити, що «Джерело» написане 80 років назад. Було відчуття, що Ренд випереджає свій час, власне, як і головний герой книги - архітектор Говард Рорк. Якщо «Джерело» для мене це харизматична книга, то Говард Рорк - це харизматична людина. Але всі інші персонажі лиш трішки поступаються йому - всі вони такі ж цікаві, за ними хочеться спостерігати, і їхні взаємодії зачаровують.

Критика. Залежить від того, що ви бачите в цій книзі, який ваш рівень начитаності і літературні вподобання. Це книга не для всіх. І навіть якщо вам здається, що вона може вам сподобатись - ну не факт. Але парадокс в тому, що про ці наші уподобання і є ця книга. В словах Рорка, Тухі, Домінік і Вайненд ми можемо впізнати нас або інших людей, погляди, дії та переконання. Тут виокремлюються дві сили - колективізм та індивідуалізм, але від рівня вашої підготовки залежить, чи побачите ви тут ще якісь протистояння різнорівневих ідей. Такий тип літератури, який підв’язаний так сильно під філософію, та ще й таку, в якій домінує таке страшне слово як егоїзм, а протистоїть йому таке приємне слово як альтруїзм, не може апріорі подобатись всім.

Ігнор. Я почув про «Атлант розправив плечі» і феномен Ренд десь років 10 тому. З того часу ігнорував. Зараз прочитав «Джерело» і думаю десь пізніше почитати й інші книги авторки. Але є щось в ній таке, чого люди остерігаються. Хтось відчуває, що ідеї дуже радикальні, хтось розуміє, що не зможе відділити сюжет від філософії, хтось взагалі сприймає це як якусь секту (це не так).

Книга заслуговує на увагу, на дискусії, на рефлексії, і на прочитання. А талант Ренд після прочитання для мене безперечний.
тг та інстаграм: thedudewhoreads Відповісти

0 0

Крижановська Оксана Миколаївна 04.07.2022 23:54

З творчістю Айн Ренд я познайомилась на початку війни завдяки відомій трилогії "Атлант розправив плечі". І було дуже символічно наступним її твором почитати "Гімн", запропонованим в рамках марафону #15сторінокщодня.
Книга читається легко, мені зайшла буквально за два присіди. В повісті описується тоталітарне суспільство, живуть за прописаними правилами на благо Братів. Там немає слова Я, немає імен, кожна особа - це Ми. І тільки за думку про себе як особистість, а не частинку братської держави, людина приречена до смертної кари. Суспільство, яке колись мало високі технології, розвинену цивілізацію, з невідомих причин відкотилось до нуля.
Дуже багато моментів перегукується з сьогоденням, на прикладі сусідньої божевільної країни, де немає свободи і права вибору, де влада прагне ще більш-менш сучасне суспільство обнулити і повернути до транспорту на конях і свічок замість електрики.
"Гімн" - один з перших творів Айн Ренд. В ньому захований глибокий зміст і проблеми тоталітарних держав. Але все описано стисло, без зайвих роздумів і пояснень. Адже кожен має сам все осмислити, включити своє Я і зробити свої власні висновки. Відповісти

1 0

Анна 18.04.2022 12:58

У минулому столітті не прийнято було говорити про індивідуальність. Підтвердити це зможе кожен, хто народився чи виріс у совкє. Але й на теренах інших держав також було безліч течій до колективізації, а яскраві відмінності окремих особистостей швидше лякали, ніж захоплювали.
"Джерело" - книжка не про архітектуру, як може здатись на перший погляд. Це глибока та виважена боротьба людини за право бути Людиною. Така собі психологія у художньому вбранні.
Твори Айн Ренд не втрачають актуальності, особливо на постсовковому просторі. Адже після століття життя "як всі" сприймати себе, і навчити дітей сприймати себе окремою Особистістю багатьом важко.
Мені сподобалась книга, варта до читання. Особливо тим, хто боїться проявляти себе, або ж відстоювати власну думку. Відповісти

1 0

Олена Кобець 17.11.2021 14:19

Роман вийшов друком у 40 роках, але актуальним видається і сьогодні. У ньому є, з першої сторінки, і динамічний сюжет, і багато «місць», до яких виникне потреба повернутися та вникати.
Роман про архітектуру у тому числі і це мені подобається. У ньому « будівля така само жива, як і людина». Він привертає увагу до мистецтва архітектури. Це період зародження архітектури модернізму, архітектури нової Америки. Там, де ще усі бачать красу у оздобленнях, головний герой бачить красу у доцільності: «Бо краса людського тіла у тому, що в ньому немає жодного м’яза, який не слугує своєму призначенню…Коли мова йдеться про будівлю…в ній є сенс або призначення…».
Кого називати егоїстм? Кого назвати здоровим егоїстом, адже з дитинства чули: «Не будь егоїстом»? Здоровий егоїзм чи пластична совість? Чи може егоїзм підвищити самооцінку? Чи легко бути егоїстом? Якщо комусь не вистачає егоїзму, то точно прочитайте роман.
Для мене була цікава також і частина роману про «Знамено». У ній – про ЗМІ та їх вплив на поведінку людей і суспільства.
Дякую Бібліотека КПІ/KPI Library Відповісти

0 0

Оксана Озгенч 06.10.2021 10:13

“Mea culpa… mea culpa… - mea maxima culpa” (лат. Моя вина, моя величезна вина)
⠀
Книжка, яка знайшла шалений відгук в кожному куточку моєї душі.
⠀
Свідомості.
⠀
Серця.
⠀
Наповнена любов’ю до Людини - Творця, яка має пройти випробування болем і дійти до повного прийняття світу.
⠀
Читаючи, я мріяла бути в такій же ситуації, як і її герої, мати право зробити свій остаточний вибір.
⠀
Безкомпромісна совість!
⠀
Жити чи виживати?
⠀
Творець ти чи паразит?
⠀
Людина вибирає свій шлях майже щодня і від її вибору залежить її життя.
⠀
Її особистість.
⠀
Її душа.
⠀
Книжка, яка присоромить вас, але потім покаже шлях до порятунку, бо Творці благородні навіть у своєму всепрощенні.
⠀
Цитата:
⠀
« - Ти не втомився від героїзму?
- А що в мені такого героїчного?
- Нічого. Усе. Не знаю. Не йдеться про те, що ти робиш. Ідеться про те, що люди відчувають навколо тебе.
- А що вони відчувають?
- Ненормальність. Напруженість. Коли я поруч із тобою – це завжди наче вибір. Між тобою та рештою світу. Мені не потрібен такий вибір. Я не хочу стати чужинцем. Я хочу належати світові. У ньому є багато приємного. Не лише боротьба та самозречення. А з тобою – саме так.
- І від чого ж я відрікся?
- О, ти ніколи не від чого не відречешся. Ти йтимеш по трупах заради того, що тобі потрібно. Але є дещо, від чого ти вже відмовився, сам цього не бажаючи.
- Це тому, що не можна бажати одного та іншого.» Відповісти

0 0

Небилиця Світлана 29.09.2021 11:10

Наскільки погано бути егоїстом? ⠀
⠀
Зовсім непогано. Абсолютно. Кожна людина повинна жити для себе, а не для того, щоб жертвувати собою заради блага іншого.⠀
⠀
Це дала мені зрозуміти Айн Ренд у своїй книзі "Джерело" - світовому бестселеру, вперше опублікованому в 1943 році в США. ⠀
⠀
За жанром - це антиутопія. Сюжет розповідає про суспільство, яке живе в 20 столітті, але не може відмовитися від будинків, зведених у грецькому стилі. Люди не хочуть бачити прогресу. Проте головний герой - Говард Рорк його помічає та не намагається змінити думку інших. Він просто хоче працювати так, як вважає правильно. Проте суспільство бажає його знищити. Адже він егоїст, а не альтруїст. ⠀
⠀
Айн Ренд вважають основоположницею філософської течії "об'єктивізму", що простежується в її творі. ⠀
⠀
Образ головного героя має реального прототипа. І він мені дуже сподобався. Чоловік, який не відступає від своїх принципів, сильний та витривалий, бореться за індивідуалізм та не намагається через суперечки довести свою думку. У книзі сподобалася і романтична лінія, сповнена кохання та страждання знову ж таки через безглузді принципи героїв. ⠀
⠀
Чому мене навчила книга? ⠀
⠀
1. Дуже часто за нас вирішують долю. Так люди втрачають мрії. ⠀
2. Наше життя часто залежить від примх інших людей. ⠀
3. Гроші - не роблять щасливими. ⠀
4. Думка більшості вирішує за нас. ⠀
5. Як журналісту було дуже цікаво читати частину про "Знамено", де авторка робила акцент на тому, що ЗМІ формують думку людей, когось підносять, а когось топчуть. І не треба бути талановитим, треба мати зв'язки, вміти підлещуватися, виконувати забаганки й ЗМІ зроблять тебе видатним.⠀
⠀
І найголовніше - бути егоїстом, який береться за власне, а не чуже щастя, - це нормально. ⠀
⠀
Це дуже класна та глибока книга. Тепер одна з моїх улюблених. Це ⭐⭐⭐⭐⭐. Сподіваюся, що скоро прочитаю і "Атланта". ⠀
⠀
А "Джерело" - це ?⠀ Відповісти

0 0

Ірина Славич 26.08.2021 12:21

Після читання цієї книги ти вже не будеш таким як колись, вона змінює світосприйняття кардинально.

Ти почнеш думати і сприймати світ по-інакшому, можливо не зрозуміло іншим. Ти будеш ізгоєм, але вже ніколи не піддасишся стадному інстинкту, ти будеш думати і діяти не так як всі.

Ця книга про індивідуалізм як рушійну силу розвитку суспільства. Це дуже еґоїстично, але лише ті, хто здатні індивідуально, а не колективно мислити, відстоюючи свою ідею до кінця, і є джерелом розвитку людства.

Так виникли вогонь, колесо... Так доведено, що Земля кругла, а не пласка.

Мислити не так як всі...

"Люди вчать одне одного. Але все навчання - це лише обмін матеріалом. Жодна людина не може обдарувати іншу здатністю мислити".

Айн Ренд на прикладі модернізму в архітектурі початку XX ст. у США показала як відбувається прогрес розвитку людства. Оточення архітекторів та приналежних до цієї діяльності осіб, зрештою як і будь-який робочий колектив, слугують зменшеною моделлю суспільства. Там де усі бачать красу у фронтонах, колонах, різних скульптурах, будинках за середньовічним або грецьким стилем головний герой, бачить красу [практичність] в металі, бетоні та склі. Він не рве сорочку на грудях, він не кричить про це на весь світ, він нікому ні про що не доводить, він просто тихо робить свою роботу. Його інакше бачення - це кредо його життя.

Цю книгу перечитую вже вдруге і не втомлююся радити її усім. Впевнена, що за потреби повернуся до неї знов. Знову коли довкола відчую лицемірство, підлабузництво та марнославство.

Ця книга здатна змінити, здатна переконати, здатна зруйнувати стереотипи і відстояти своє. Відповісти

0 0

Курпіта Назарій 01.03.2021 16:53

Цей роман буквально пробудив мене. «Джерело» - опис суспільства Америки першої половини XX ст., яке попри розвиток технологій, відмовляється бачити прогрес. Головний герой Говард Рорк талановитий архітектор, який думає інакше, але… «Таких як він - тих, хто має власну думку - суспільство кличе егоїстами, вважає «хворими» і неправильними». Сюжет твору розповідає не тільки про архітектуру та будівництво споруд, але й про стосунки між людьми. Моментом коли мене сягнув катарсис, стало прочитання таких слів Рорка:

« Чому стає священним факт “не бути собою?” Чому кожен має рацію, тільки б не ти? Чому голос більшості заступає істину?»

Я доволі пройнятися цими рядками й довго міркував над ними. Наскільки відчайдушним є головний герой: він бореться з повсякденністю, стереотипами, вміє відстоювати власну думку. Перед ним зачиняють двері та всіляко намагаються виштовхнути подалі від епіцентру архітектурного життя тільки тому, що він хоче змін. Говард є цілеспрямованою, визначеною людиною, яка своєю поведінкою, точкою зору, перезавантажила мої погляди на суспільство і власну роль у ній.
У творі є ще один персонаж, який спровокував катарсис, тільки іншим методом. Він не притягував до себе, а швидше відштовхував, бо здавалося, що він прихильник саме того суспільства, про якого йшла мова раніше. Це Пітер Кітінг. Він теж архітектор, але не хотів ним бути, за нього його професію обрала мати. Для Пітера це не було призначенням, покликанням його життя, а всього лише роль. Він намагався добре її відігравати, але у нього не виходило. Кітінг часто просив допомоги у Говарда, а щоб здобути посаду головного архітектора провернув аферу. Цей персонаж пробудив в мені відчуття огиди, надихнув триматися якомога далі від таких людей.
Відповісти

0 0

Грицак Тарас 15.02.2020 09:04

Книгу «Джерело» Айн Ренд я розпочав читати до початку кінця.

«Джерело» мене пробудило.

Роман «Джерело» - опис представників суспільства першої половини ХХ століття Америки, які попри технічний прогрес, тяжіють до минулого. Їм не потрібно нічого нового.

«Відмовляються бачити прогрес.»

Один з героїв роману Говард Рорк, архітектор. Це Стів Джобс в архітектурі. Він думає інакше. Але…

«Таких як він - тих, хто має власну думку - суспільство кличе егоїстами, вважає «хворими» і неправильними.»

Рорк відрізняється від представників суспільства, всім від рудого кольору волосся, «… рота ката чи святого», натягнутої немов «струна» постави до його думок. Його перші думки в романі визначають ким він є.

«Навіщо вчитися їх проектувати, якщо я ніколи їх не будуватиму?»
«…навчитися розв’язувати проблему так, як я розв’язуватиму її в майбутньому.»
«Будівля так само жива, як і людина… Людина не позичає частини свого тіла. Будівля не позичає куснів своєї душі. Творець віддає їй душу, і кожна стіна, вікно чи сходи виражають її.»

Але ця книга не нарцистичний опис Рорка, йому тут відведений один з розділів, останній. Це зріз суспільства, який актуальний і зараз. Адже серед нас існують інші герої роману:
* «декоративний молодик» - Пітер Кітінг. Шукач пустого блиску;
* радикал, соціаліст, сірий кардинал - Еллсворт М. Тухі. Його принцип «Об’єднуй та володарюй»;
* власник газети «Знамено» та холдингу компаній - Ґейл Вайненд. Його інструмент новини;

«Новини - це те, що спричиняє найдужче збудження найбільшого числа людей. Це те, що робить із них ідіотів.» 
* архітектор, Говард Рорк. «Людина, яка існує не для інших».

Кожному герою роману відведений свій розділ, де Айн Ренд повністю розкриває сутність героя, враховуючи походження, умови життя, суспільне середовище. Це дає краще зрозуміти вчинки та мотивацію героїв. Але персональний розділ кожному герою не заважає сюжету, адже він перебуває в дивній синергії з героями.
Сюжет розповідає не тільки про архітектуру та будівництво споруд, але й стосунків в суспільстві. І це чудово.
Початковий опис людей, які люблять свою роботу та декоративних молодиків дуже точний та актуальний:

«Люди ненавидять пристрасть, будь-яку велику пристрасть… Рорку, є в тобі дещо таке, що мене лякає… Ти любиш свою роботу. Боже порятуй, ти любиш її. І це прокляття. Ти коли-небудь придивлявся до людей на вулицях? Ти не боїшся їх? Я боюся. Вони йдуть повз тебе, вони носять капелюхи і несуть згортки. Але не в цьому їхня суть. Їхня суть у тому, щоб ненавидіти кожного, хто любить свою роботу. Бо тільки таких вони бояться.»

Кожний день, я бачив, бачу і буду бачити, що він правдивий.

Представником «Людей, котрі ненавидять пристрасть, будь-яку велику пристрасть» в романі виступає Пітер Кітінг. Він теж архітектор. Але він цю професію не обирав, він хотів бути художником, а за нього його професію та призвання обрала мати. Вона зробила все можливе, щоб він поступив в університет на архітектора. Бо це ж престижно. І він стає архітектором, але для нього це не призначення, це чергова роль. Роль «декоративного молодика». За весь роман він сповідував думку, що хороший архітектор, той хто вдавано полюбить бадмінтон, бо його любить замовник. Він завжди міг підтримати розмову. Він був своїм серед своїх. Тому замовлень у нього було вдосталь. Але в гонитві за «пустим блиском» він декілька разів звертався до Рорка, бо потребував його допомоги. І Рорк допомагав впродовж всього роману, але не Пітеру. Його мотивом було вирішити проблему, яка поставла перед ним. Він хотів бачити:

«Будинок, який щось означатиме.»

Але Пітер Кітінг не зміг би існувати без іншого героя роману, радикала, соціаліста та сірого кардинала - Еллсворта М. Тухі. Він - працює в газеті «Знамено», архітектурний критик. Він не тільки «правильно» пише про архітектуру в теорії, але й на практиці вміло проектує абстрактну структуру, якою керує. ЇЇ та його гасло: «Об’єднуй та володарюй». Для цього він допомагає багатьом людям в різних сферах: архітектура, театр, література, журналістика. А потім вміло цими людьми маніпулює, ніколи не будучи на арені. І в нього це виходить. Але він не робить це для багатства, «пустого блиску», зв’язків або інших цинічних скарбів нашого суспільства. Він це робить для того:

«Щоб захистити нашу царину від людей, які можуть стати незамінними.»

Саме тому він возвеличує всіх «декоративних» в архітектурі, театрі, літературі, журналістиці, щоб знищити їх. Еллсворт М. Тухі не є головним, він хоче створити групу людей, які будуть «самостійними» і будуть творити майбутню галузь «колективним розумом». Він їх лише буде наповнювати.

«…правління - це одна чи дві людини з амбіціями і баласт. Група людей - це вакуум. Велике порожнє ніщо. Кажуть, ми не можемо уявити повне ніщо. Хай йому грець, посидьте на будя-яких зборах правлінь! Все залежить лише від того, хто саме вирішить наповнити це ніщо. Це затята боротьба. Найзатятіша. Доволі просто боротися з ворогом, якщо той ворог існує. Але коли його нема… »

Еллсворт М. Тухі за допомогою цього ж вакууму і підставляє Рорка. Для цього він використав свого товариша, богобоязного мільйонера, який хотів побудувати храм людської душі. Але ж ніхто не знає, яка вона. Однак Рорк справився. Він справді побудував його. Цей храм возвеличував справжню людину, яка була створена за подобою божою.

«Людина, яка знає, як створити таке, не повинна жити.»

Але люди його так і не побачили, та не змогли скласти свою думку, бо Еллсворт М. Тухі першим сказав свою думку про храм. Мільйонер, котрий вірив в Бога, але зовсім не розбирався в архітектурі повірив йому, а не своїм відчуттям. Був суд на якій група людей засудила Рорка. Ті хто Рорка розуміли, намагались допомогти, але вакуум сильніший. Найболючіше суд вдарив по коханці Рорка, Домінік Франкон:

«Я діяла так, як вимагає від людини світ. Тільки я не можу нічого робити наполовину. Ті, хто можуть, мають десь всередині тріщину.»

Ось так ми переходимо до власника газети «Знамено» та холдингу компаній - Ґейла Вайненда. Адже саме на ньому Домінік Франкон одружується. Він нагадує їй Рорка.

«Він має розум - свій власний.»

А ще Ґейл Вайненд, також пройшов через різні етапи життя, так само як і Рорк. Він ніколи не цурався брудної роботи, адже походив з бідного класу. Але це дало йому велику перевагу, він розумівся в багатьох справах. Але Ґейла теж ніхто не хотів чути. На перших трьох місцях роботи він пропонував конструктивні пропозиції і вже тоді показував, що краще розуміє бізнес та процеси. Відповідь на його пропозиції була завжди одна: «Ти тут не керуєш». Це нагадує популярну ідіому «я начальник ты дурак». Тому на наступних роботах, просто мовчав. Це був перший крок перетворення людини. Фінальний крок був, тоді коли, Ґейл Вайненд, бажав захистити людину, котру несправедливо звинуватили в корупції. Але на той час Ґейл був рядовим журналістом, і він пам’ятав «я начальник ты дурак», тому згадав про іншого журналіста, який був колись чесним. Звернувшись до нього, той сказав забути про це. Ґейл подякував йому за це. Його трансформація завершилась. Він став іншим. Віднині його принцип:

«Людина, яку я не зможу зламати, знищить мене.»

О він чудово нищив людей, доводячи їх до різного від пиятики, професійної деформації до самогубства. Як саме? Він їх ламав, примушуючи робити те, до чого їх душа не тяжіла. Вони були раді продати йому душу.
Окрім ламання людей, Ґейл залишив щось для себе. Це була його яхта, яку він назвав «Я це роблю». Ця назва означала «Не ти тут керуєш». Ось що суспільство робить з людиною.
Людина, яка думала інакше, виготувала собі лати, для захисту від найнебезпечніших тварин на планеті - людей.
Однак наївний Ґейл не помер, він просто задрімав. Його пробудив Рорк.
Він не змін його зламати. Ґейл замовив йому збудувати будинок для нього та його дружини Домінік Франкон. І коли проект був готовий, поставив умови. Рорк зведе цей будинок для нього і всі наступні, але для інших він будувати нічого не буде. Він чудово знав та відчував, що Рорк одного разу спроектувавши будинок, забажає його завершити. Однак Рорка він не зламав. Рорк не відмовився збудувати будинок, але одразу показав Ґейлу, як його можуть спотворити інші архітектори. І Рорк збудував Ґейлу його будинок.

«Для людини, яка це розуміє, її будинок - це вияв життя, його слів, свіжих і невпевнених, не схожих на замацані монети, що пройшли через багато рук.»

Ґейл, зрозумів силу Рорка в якій не зміг зробити тріщину.

«У мене було тільки одне бажання - робити свою роботу по своєму і дозволити розірвати мене на шматки, якщо це необхідно»
«- Ось сенс життя,»
«- Твоя сила?»
«- Праця.»

Після цього наївний Ґейл пробудився, але інші в суспільстві ні.

Говард Рорк, архітектор. Фінальний розділ, який був моїм призначенням. Він показав, що рішення 16 квітня 2018 року було вірне. Хоча це я дізнався вже після цього.

Останній розділ це фінал боротьби Рорка. Початок боротьби розпочинається з конкурсу на будівництво дільниці Кортланд. Його потрібно звести для бідних людей з орендною платою 15 доларів. Ніхто не міг виконати умови. І тут Пітер Кітінг, бюро якого складається з одного поверху розуміє, що це його золотий білет. І він звертається до Тухі, бо він має знайомства, які можуть його наблизити до мети. Але Тухі вже розчарувався в ньому давно. У нього нові «декоративні молодики», які до слова не змогли виграти конкурс. Але Тухі милосердний, тому Пітеру потрібно принести свій проект, а далі побачимо.
І саме тут Кітінг звертається до Рорка останній раз. Умови Рорка: повна анонімність, що це його робота і Кортланд має бути збудований без жодних змін.

«- Це одна з речей, що я хочу тобі пояснити. Продати свою душу - найпростіше з усього на світі. Це те, що робить більшість щогодини. Якщо я попрошу тебе зберегти свою душу - ти зрозумієш, що це набагато важче?»

І Рорк спроектував Кортланд. Його проект був чудовий і був перевиконаний, адже орендна плата після будівництва була б 10 доларів. Але здогадатися, що було далі не важко. Ґейл витягнув Рорка у відпустку.
Після відпустки Рорк, побачив спотворений Кортланд вторинними людьми. Пітер зі змінами, нічого не змінг зробити, адже боровся з вакуумом, «декоративними» та «вторинними». І Рорк підірвав Кортланд, адже знав, як його знищити. І стояв, дивлячись, як руйнується те, що він створив. Але для нього це було не так боляче, адже він вирішив проблему. В той же вечір він «добровільно здався». І був суд, на якому його вдруге судили. Суд на якому він відмовився від адвоката, але брав участь у виборі присяжних. Суд на якому він виголосив:

«… Єдиним стимулом для творця була істина. Творіння, а не зиск що від нього матимуть інші. Творець нічому і нікому не служив. Він жив для себе… Людина може вижити лише завдяки своєму розуму… Угода досягнута групою людей, - це лише компроміс або щось середнє, виведене з багатьох індивідуальних думок. Це вторинний висновок… Основний акт - процес мислення - відбувається у кожної людини окремо… Те, що вона створює, - її творча власність. Люди вчаться одне від одного. Але все навчання це лише обмін матеріалом. Жодна людина не може обдарувати іншу здатністю мислити. Хоча саме від цієї здатності залежить наше виживання… Творець створює. Паразит позичає. Творець самостійно протистоїть природі. Паразит ховається за посередниками. Творець прагне підкорити природу. Паразит прагне підкорити людей… Головна потреба творця - незалежність. Вдумливий розум не може діяти із примусу. Для творця всі стосунки з людьми - другорядні… Головна потреба вторинної людини - гарантувати безпеку його зв’язків з іншими людьми, щоб прогодувати себе. Паразит проголошує, що людина повинна жити для інших. Він проповідує альтруїзм. Але людина не може жити заради інших. Вона не може поділитися своє душею, як не може поділитися своїм тілом… найближчий прототип в реальності - людина, яка живе щоб служити іншим, це раб… люди прагнуть бачити страждання інших - щоб бути милосердними. Це природа альтруїзму… Натомість творець дбає не про хворобу, а про життя. Хоча саме праця творців подолала деякі болячки людського тіла чи душі та принесла більше полегшення страждальцям, ніж будя-який альтруїст… Незалежність - це єдина мірі людської гідності та цінності. Найперший обов’язок людини - перед собою. Правителі - егоїсти. Вони нічого не створюють. Вони існують за рахунок інших. Вони так само залежно…
…два антагоністи протистоять одне одному: творець і паразит… Ця боротьба має одну назву: особистість проти колективу.»

Після цієї промови, архітектора Говарда Рорка, «людину, яка існує не для інших» суд присяжних визнав…

#книжковийлицар #повертається #НашФормат #Айн Ренд #Джерело Відповісти

1 0

Наталія 20.08.2019 16:24

"Джерело" - книга Айн Ренд, що вражає не менш, ніж магнум опус автора "Атлант розправив плечі".
Гімн людині, що здатна мислити, творити, працювати і при цьому лишатися незалежною. Уособленням цієї людини є храм, збудований головним героєм, що втілює людську велич, підносить її, як невід'ємну і рівноправну частину Всесвіту. Не вищу і не нижчу.
У сюжеті книги переплітаються долі героїв, що за своїм характером не завжди є однозначними. Авторці вдається втримувати інтерес до подальшого розвитку подій саме завдяки певній непередбачуваності поведінки, а головне, - ходу думок персонажів. Так читач не завжди розуміє, чому інтимні стосунки головних героїв розвиваються саме так, а не інакше. Часом вони сповнені непояснюваною ненавистю, а любов читається лише між рядками.
Окрім того в книзі є діалоги між тогочасними представниками еліти, які не завжди зрозумілі після першого читання. Саме тому "Джерело" заслуговує на особливу увагу читача, адже змушує думати . Герої ти їх антиподи, зіставлення і протиставлення політичних устроїв, несподівані сюжетні повороти - те, що тримає в напрузі до останньої сторінки
8.5/10 Відповісти

1 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!