Василь Земляк

Народився на Вінниччині у родині селян. Батько мав чеське походження, тому справжнє ім’я письменника Вацлав Сидорович Вацик (Вацек). Сім’я часто переїздила. Навчався у Миколаївській, а потім Йосипівській середніх школах. Згодом закінчив Харківське авіаційне училище.

Брав участь у Другій світовій війні, де і вигадав собі псевдо — Василь Земляк. Після повернення з фронту писав статті до періодичного видання «Житомирщина», пропрацював у газеті 12 років; працював у журналі «Дніпро» (саме на його сторінках був вперше надрукований твір автора «Лебедина зграя»). Навчався на заочному відділенні Бердичівського учительського інституту та ще у кількох вищих навчальних закладах.

Автор повістей «Рідна сторона» та «Кам’яний Брід», ідейна тематика яких — післявоєнні українські реалії життя звичайних селян.

1957 року переїхав до столиці України, де працював головним редактором у видавництві «Молодь», займав аналогічну посаду на Київської кіностудії імені О.П. Довженка, де почав писати сценарії та створювати кіноповісті («Олесь Чоботар», «Останній патрон»). За рукопис «Зелені млини» став лауреатом Шевченківської премії.

У 2023 році видавництво «Віхола» здійснило перевидання двох найвідоміших романів письменника під однією обкладинкою в серії «Неканонічний канон». Дилогія «Лебедина зграя. Зелені млини» зображує важку долю українського народу у першій половині ХХ століття; одвічне прагнення до свободи та незламний дух у близьких серцю локаціях — селянському Побужжі, селі під назвою Вавилон.