Анатолій Дімаров (1922 – 2014) – український та радянський прозаїк, талановитий майстер української прози повоєнного часу, автор багатьох самобутніх художніх творів про часи примусової колективізації, голодомор 1932–1933 та масові репресії в Україні. Лауреат Державно премії ім. Т. Шевченка за роман у двох книгах "Біль і гнів".
Роки життя
17.05.1922 — 29.06.2014
Нагороди
Премія імені Тараса Шевченка
Освіта
Літературний інститут імені А. М. Горького, Львівський педагогічний інститут
Книги Анатолія Дімарова
Рік видання: 2023 Категорія: Електронні книжки
Анатолій Дімаров — український письменник-прозаїк. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за другий том роману «Біль і гнів». Автор багатьох самобутніх художніх творів про часи примусової колективізації, голодомор 1932—1933 років та масові репресії в Україні. «Єврейські історії.
Рік видання: 2021 Категорія: Електронні книжки
Пророчі слова великого Тараса, що «на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі» стали непохитним переконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші
Рік видання: 2022 Категорія: Електронні книжки
У збірці «Сільські історії» ідеться про життя та долі людей двох сіл на Полтавщині: Рогозівки під час Другої світової війни та Малого Тікача в повоєнні роки. Її було засновано збіркою оповідань «Зінське щеня», що народжувалися на полтавському хуторі. Мешканці цих сіл «поріднилися» з більшістю
Рік видання: 2022 Категорія: Електронні книжки
Анатолій Дімаров (Анатолій Гарасюта — 1922–2014) народився в Миргороді на Полтавщині в учительській сім’ї. Коли родину розкуркулили, заради безпеки дітей батьки розлучилися. Його мати вказала що чоловік помер, змінила документи й дала дітям своє дівоче прізвище. «Містечкові історії» — це серія
Рік видання: 2022 Категорія: Електронні книжки
Анатолій Дімаров (1922–2014) написав «Міські історії» у роки своєї творчої зрілості. Проте не тільки досвідченість автора сприяла тому, що вони посіли незаперечне місце серед знакових творів його чималенького доробку й набули популярності в читачів. У часи несвободи й «грому перемог» соцреалізму
Рік видання: 2022 Категорія: Електронні книжки
Анатолій Дімаров (1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932—1933 років, воював на Південно-Західному фронті, побував в окупації, командував партизанським загоном, отримав поранення. Увесь цей життєвий
Рік видання: 2022 Категорія: Електронні книжки
Анатолій Дімаров (1922 – 2014) написав свої мемуари в часи незалежної України, коли, за його словами, «уже не було цензури й ніхто мене не шматував». Це важлива деталь, адже переважна більшість його творів датована страшними роками заборони на правду. У спогадах письменник зазначає, що виходили
Рік видання: 2021 Категорія: Електронні книжки
У романі «Біль і гнів» Анатолій Дімаров веде далі почату в «І будуть люди» розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Їм здавалося, що минулося найстрашніше – примусова колективізація, Голодомор, масові репресії. Та невдовзі наспіла чорна година – воєнне лихоліття, а
Рік видання: 2021 Категорія: Електронні книжки
Анатолій Дімаров (1922—2014) — відомий український письменник, мемуарист, лауреат Шевченківської премії (1981). У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932—1933 років, воював на Південно-Західному фронті, побував в окупації, командував партизанським загоном, отримав поранення. Увесь цей життєвий
Рік видання: 2021 Категорія: Електронні книжки
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка
Біографія Анатолія Дімарова
Анатолій Андрійович Дімаров народився 5 травня 1922 року на хуторі Гараськи Полтавської області у родині заможного селянина та пасічника під прізвищем Гарасюта. Його сім'ю у 1929 році розкуркулили і батько, заради спасіння дітей, відправив їх із дружиною до Миргорода, де вона змінила їм прізвища на своє дівоче болгарське Дімарови. У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932—1933 років. Після закінчення середньої школи, був мобілізований до армії 27 червня 1941 року, воював на Південно-Західному фронті, побував у окупації, був командиром партизанського загону, мав кілька поранень і контузій. Нагороджений медаллю "За бойові заслуги" та орденом Вітчизняної війни І ступеня.
Його трудова діяльність розпочалася вже після війни. Працював редактором газет "Радянська Україна" та "Радянська Волинь", з 1950 року очолив Львівське обласне видавництво "Радянський письменник" як головний редактор. З 1950 року навчався спочатку в Літературному інституті імені А. М. Горького в Москві, а з третього курсу перевівся до Львівського педагогічного інституту. Згодом закінчив факультет журналістики Вищої партійної школи. Протягом 5 років працював в геологічній партії колективним лектором, відвідав Кавказ, Урал, Забайкалля, Памір, Тянь-Шань, ставши затятим колекціонером каміння.
Творчою діяльністю та написанням віршів почав займатися після війни, написавши першу книгу повість "Гості з Волині" (1948), але письменницький шлях автора складався досить важко через те, що писав у своїх творах життєву правду про українських людей, зображувавши їхні долі в реальних умовах. Державна цензура вилучила близько 300 сторінок в авторських романах "І будуть люди" та "Біль і гнів". На рахунку автора понад два десятки книг - оповідань, повістей та романів, написав кілька захоплюючих книжок для дітей "Блакитна дитина", "На коні і під конем", "Для чого людині серце" та інші.
Помер Анатолій Дімаров 29 червня 2014 року і похований у Києві на Бойковому цвинтарі.
Цитати
Відгуки про Анатолія Дімарова Новий
Поділіться своїми враженнями!
