Катерина Білокур

Народилася в селі Богданівка Полтавської губернії. Батьки не дали їй здобути початкову освіту, вважаючи, що донька має займатись домашнім господарством. Через Малювала потай, власноруч виготовляючи пензлі й фарби, грала у драмгуртку. Після спроби самогубства (1934) батько дозволив малювати. Визнання художниці припало на початок 1940-х років. Відбулися виставки в Полтаві, Києві, Москві. Майстриня отримала низку державних нагород.

Листувалася з Павлом Тичиною, малярами Оленою Кульчицькою, Матвієм Донцовим, мистецтвознавцем Стефаном Таранушенком.

Техніку Білокур порівнюють з вишивкою та іконописом. Її полотна — це квіти, пейзажі, портрети.

Видано книги: «Листи» (1982), «Мистецтво і проза» (містить оповідання та малярський доробок, 2009, 2016), альбом «Мистецька заповідь» (2010), «Катерина Білокур: мистецтво народне, наївне чи високе?» (2011).