Ігор Качуровський

Ігор Васильович народився 1918 року у Ніжині, жив з у селі Крути, Чернігівської області, проте, коли йому було 12 років, родина була вимушена тікати до Кірова, рятуючись від репресій. Там він закінчив педагогічний інститут, здійснив коротку подорож на батьківщину, та остаточно емігрував на захід. Кордони та режими не завадили йому стати визначною постаттю в українській літературі.

Емігрувавши він почав друкуватись закордоном та заснував Спілку українських науковців, літераторів та митців у Зальцбурзі. Викладав українську та російську літературу в іноземних університетах, співпрацював із закордонними українськими часописами в Канаді, США, Чехії та Аргентині.

Качуровський є автором декількох поетичних збірок та прозових романів, у яких він у неокласичній манері оспівує природу та класичне мистецтво, протиставляючи їх сучасному неідеальному світові. Так, наприклад у поемі «Село» він оприявнює для світу трагічні реалії голодомору 1932-1933 рр. Проте є серед творчості поета також дитячі твори та любовна лірика.

Не дивлячись на громадянство Аргентини, Качуровський заповів поховати себе на рідній землі.