Артур Кларк

Під час Другої світової війни, будучи офіцером Королівських ВПС, приєднався до товариства військових вчених, які розробляли надточну систему навігації польотів та керував першим радіолокаційним обладнанням для наведення наземного підходу під час експериментальних випробувань. Цей період позначився в його напівдокументальному романі "Glissade" та творі "Укочений шлях" (Glide Path). В 1945 році написав статті "Позаземні ретранслятори" (Еxtra-terrestrial relays, 1945) "Чи можуть ракетні станції забезпечити радіомовлення у всьому світі?" (Wireless World, 1945) про принципи супутникової комунікації зі супутниками на геостаціонарних орбітах. Ці роботи були настільки впливовими та іноваційними, що Кларка вважають винахідником першого супутника зв’язку - наукової розробки, яка відзначена золотою медаллюь Інституту Франкліна, преміями Ліндберга та Марконі, Стипендією Королівського коледжу. В після воєнні роки з відзнакою закінчив Королівський коледж Лондона за фахом фізика і математика, продовжуючи працювати в BIS.

Після Другої світової війни письменник всерйоз займався наукою та представляв цілий ряд інновацій в численних статтях і нарисах, був ініціатором супутникової програми для прогнозування погоди, з якої народилася нова галузь метеорології. Зацікавившись розвідкою підводного моря, написав кілька книг і статей про Індійський океан, що надихнуло його на роман "Глибокий хребет". У 1956 році Кларк назавжди переїхав до Шрі –Ланки, саме там він створив більшість романів, які прославили його в галузі наукової фантастики – "Місто і зірки", "Фонтани Раю", "Побачення з Рамою", роман, який став початком циклу "Рама". Крім того в цей час було створено велику кількість оповідань від сатиричних до жорстко науково-фантастичних.

В кінці 1960-х років весь світ заговорив про фантаста після культового кінофільма Стенлі Кубрика "Космічна Одіссея 2001 року", знятого за твором Кларка "Вартовий", а пізніше був опублікований роман "2001: Космічна Одіссея", написаного на основі власного сценарію. Разом з журналістом CBS Уолтером Кронкайтом та космонавтом Уоллі Ширрою розповів світу про відому космічну місію Аполлон -11, а в подальшому висвітлював місії "Аполлон-12" та "Аполлон-15". Протягом усього життя захоплювався паранормальними явищами, опублікувавши на цю тему "Кінець дитинства" та ряд робіт, а також випускав телевізійні програми "Таємничий світ" та "Світ дивних сил" Артура Кларка.

За десятиліття до смерті через порушення функцій організму мав проблеми з рухливістю, через що вдався до допомоги інших письменників при створенні ряду праць. Його бібліографія поповнилася книгами "Сонячна буря" і "Око часу".

Помер великий учений 19 березня 2008 року. Його спадщина визначається та зберігається під егідою Фонду Артура Кларка. На його честь названі Геостаціонарна орбіта та астероїд "4923 Кларк". У 1986 році для заохочення досконалості британської наукової фантастики була заснована премія Артура Кларка, за заслуги перед жанром його названо 7-м Гросмейстром фантастики та включено в Залу слави фантастики та Залу слави Першого фендому.