Мій улюблений автор

Часом обставини змушують навіть дуже несміливих людей сторчголов кидатися назустріч небезпеці. Особливо, коли виявляється, що твоя рідна бабуся вміє переміщуватися у часі, а тато з мамою вже давно досліджують у пустелі єгипетські папіруси, в яких зашифровано вказівки, як боротися з космічними

Конрад — незвичайний хлопчик. І навіть не тому, що до пані Бартолотті його приніс поштар у здоровенній бляшанці. А через те, що Конрад занадто чемний, слухняний, страшенно нудний і зовсім не має друзів. Тож пані Бартолотті та її сусідка дівчинка Кіті конче мають перетворити ідеальну дитину

«Аля схопила сяк-така лівою рукою, а правою смикнула язичок «блискавки». Мить – і стосик паперів опинився у неї в руках. Порожній сяк-так заверещав, як несамовитий, впав на спину і почав дриґати ногами. – Ану замовкни!? – цитьнула Аля. – Замовкни і слухай!» Думаєш, це

Суботик — миле й кумедне створіння у водолазному костюмі і з хоботцем замість носика — давно полюбився не лише панові Пляшкеру, а й усім нам. Одначе панові Пляшкеру пощастило найдужче, бо саме його Суботик зве своїм татусем і на його примхи витрачає своє найбільше багатство — дивовижні сині