Знамениті українці

Життєвий шлях Івана Багряного (1906—1963; справжнє прізвище — Лозов’ягін), лауреата Шевченківської премії 1992 року, був сповнений спротиву всьому фальшивому й облудному в радянській дійсності. Митця було ув’язнено, заслано до Далекого Сходу. І всюди — в камерах, таборах, а потім в еміграції  — цей

«Здобув три вінці: на полі битви, як добрий воїн; на шляху мирного громадянського життя, як дбайливий вихователь багатьох гідних синів вітчизни; на ниві літератури, як полум’яний любитель мови рідної йому, їм створеної...» — говорив про Івана Котляревського (1769—1838) його перший біограф С.

Кузьма Скрябін, Кузьменко Андрій Вікторович (1968—2015), став легендою ще за життя. Його вплив на індустрію музики і культури України важко порівнювати з іншими. Кузьма був кумиром мільйонів українців і незаперечним авторитетом: співак, композитор, письменник, продюсер, актор і багаторічний лідер

Микола Леонтович (1877—1921) — український композитор, хоровий диригент, громадський діяч та педагог. Перу Леонтовича належать широковідомі хорові обробки українських народних пісень «Дударик», «Козака несуть», «...Ой, з-за гори кам’яної » та інших. Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як

Одна з найзагадковіших й не до кінця розгаданих мистецьких постатей XX століття. Довгі роки митець фігурував у мистецьких енциклопедіях світу принаймні під 17 іменами — «Никифор Криницький», «Ян Криницький», «Лемко Никифор», «Майстер з Криниці», «Никифор Дровняк» Хоча б тому, що поляки вважали його

Бруно Шульц (1892–1942) – письменник, графік і маляр світової слави, який усе життя мешкав у Дрогобичі. Він уславив це місто та його багатокультурне до Другої світової війни середовище у своїх химерних малюнках і графічних творах, а також збірках оповідань «Цинамонові крамниці» та «Санаторій під

Автор перших українських державних знаків, один із засновників та ректор Української Академії мистецтв, Георгій Нарбут належить до когорти найвизначніших українських графіків та художників-ілюстраторів. Він став дизайнером поштових марок УНР, творцем українських шрифтів Нарбута і стилю української

Ігор Сікорський (1889—1972) — авіаконструктор і відчайдушний пілот власних літаків, «батько світового гвинтокрилобудування», вчений та філософ. Його «Ілля Муромець», найкращий літак Першої світової війни, став прообразом пасажирської та стратегічної бомбардувальної авіації. Уже у двадцять два роки

Остап Вишня (спражнє ім'я – Павло Михайлович Губенко) - неперевершений майстер сатиричної прози, письменник від народу і для народу, що, проживаючи разом із ним бурхливі й найтяжчі роки радянської дійсності, зумів через фейлетон та гумор дарувати надію й почуття єдності й близькості порозуміння.

Павло Григорович Тичина (1891—1967) увійшов в історію нашої культури як поет-новатор, романтик, співець Весни, автор неперевершених «Сонячних кларнетів», перекладач, богослов, науковець, музикант, художник. Він збагатив українську мову понад 1500 неологізмами, які внесені до сучасних словників.

Серед тих, хто продовжив реалістичні традиції Івана Котляревського, хто закладав основи нової української літератури, почесне місце належить Петрові Гулаку-Артемовському (1790—1865). Він створив чимало романтичних балад, віршованих і прозових послань, перекладів, віршів побутового характеру, проте

Дмитро Донцов (1883—1973) — видатний український мислитель, громадсько-політичний діяч, філософ, публіцист, літературознавець. Увійшов в історію як творець ідеології українського націоналізму. На неї спирались у своїй державотворчій діяльності у своїй державотворчій діяльності Гетьман України Павло

Шекспірівські слова «Весь світ — театр, і ми актори в ньому» були девізом життя Леся Курбаса, ім’я якого овіяно суцільними легендами і вигадками. Ще за життя його вважали титаном, творцем, пророком-інтуїтом. «Заручником вічності в полоні часу» вважає Леся Курбаса автор цього видання — режисер,

Літературна діяльність Миколи Бажана (1904—1983) охоплює понад шість десятиліть. В історію української культури він увійшов як видатний поет, перекладач, громадський діяч і вчений, організатор і видавець багатьох універсальних видань, серед яких, наприклад, Українська Енциклопедія, яка довгий час

Визнаний літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер «неокласиків», поет і блискучий перекладач античної поезії Микола Костянтинович Зеров (1890—1937) не міг бути осторонь відомої літературної дискусії 20-х років. Погляди Зерова вимагали усвідомлення й засвоєння багатств

Видатний піаніст, хоровий диригент, композитор Микола Лисенко (1842—1912) здобув блискучу освіту — закінчив природознавчий факультет Київського  університету, потім захистив кандидатську дисертацію з біології, і йому пророкували блискучу кар'єру вченого. Але він обрав собі інший шлях, пов'язавши

Микола Хвильовий (справжнє прізвище – Фітільов, 1893–1933) – поет, письменник, публіцист, громадський діяч, що став однією із найбільш знакових постатей доби Розстріляного відродження. Гасло «Геть від Москви!», кинуте письменником під час започаткованої ним літературної дискусії, обєднало митців у

Михайль Семенко (1892—1937), основоположник і теоретик українського футуризму, поет, філософ, скрипаль, був трагічною і надзвичайно яскравою особистістю української літератури, невиправдано забутою у часи «соціалістичного реалізму». Все переплелося у його житті й творчості: революція як всесвітній

Соломія Крушельницька (1872–1952) – видатна українка, яка прославилася на весь світ завдяки своєму оперному співу, адже її сопрано справляло гіпнотичний ефект на слухачів. Народившись у селі Білявинці на Тернопільщині, вона вже за п’ять років після початку виступів домоглася загального визнання

Блаженніший Любомир Гузар – український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української греко-католицької церкви, яку очолював протягом 10 років. За цей час зумів перенести осередок зі Львова до столиці, надавши конфесії загальноукраїнського масштабу. У 2005 році був одним із кандидатів на

Фундатор українського професійного театру Марко Кропивницький (1840—1910) був на рідкість обдарованою людиною. Він створив понад 40 п’єс, заснував перший національний професійний театр на теренах Східної України (уславлений театр корифеїв), виховав ціле покоління українських акторів-професіоналів.

Гнат Хоткевич (1877—1938) — митець небаченого в українській художній культурі масштабу творчості: бандурист, письменник, мистецтвознавець, театральний діяч, історик, педагог, етнограф, художник... Український Леонардо до Вінчі — таким він уявляється сьогодні. Своєю творчістю і організаційно-творчою

Володимир Мономах – знакова постать українського середньовіччя. Онук Ярослава Мудрого та візантійського імператора Константина IХ Мономаха ще задовго до сходження на київський престол зажив слави боронителя Руської землі, завдаючи нищівних ударів половецьким ордам, а ставши великим князем поклав

Володимир Івасюк – непересічна особистість в українській культурі: окрім написання музики та віртуозної гри, часто cам створював тексти до пісень, а також захоплювався живописом і був професійним медиком. Його називали українським Орфеєм, буковинським Шубертом, Ікаром української пісні, керівником

Філософ, поет, музикант і педагог Григорій Сковорода; геніальний поет, великий Кобзар Тарас Шевченко; письменник, публіцист, перекладач, етнограф Іван Франко; славетна поетеса і драматург Леся Українка — їхні імена назавжди увійшли до скарбниці національної культури, а багата творча спадщина і

Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа – це, безумовно, знакові постаті української історії. За минулі століття їхні імена не були забуті, як не забуто їхню боротьбу за свободу і незалежність України. А боротьба ця була жорстокою і позначена багатьма трагічними подіями.

Річард III і король Лір, гетьман Мазепа і Тев’є-молочник, Леонід Брежнєв і Тарас Бульба... Це лише невеликий перелік ролей, які зіграв у театрі й кіно Богдан Ступка (1941—2012) — видатний український актор, лауреат багатьох премій, народний артист УРСР (1980) та СРСР (1991), Герой України (2011),

Праведник віри — таким знають митрополита Шептицького в усьому світі, адже під час Другої світової війни він власними зусиллями врятував від неминучої смерті сотні єврейських родин. А для української церкви митрополит Андрей — одна з найвеличніших постатей. Його вчинками завжди керували любов та

Михайло Грушевський (1866—1934) є однією з головних постатей українського національного самоствердження в новітній історії України. Видатний вчений і суспільно-політичний діяч, він створив 10-томну «Історію України-Руси» — першу повну історію України, таким чином перевершивши навіть таких

У книзі подається на широкому фактичному матеріалі та на підставі як опублікованих, так і архівних джерел, стислий нарис біографій київських митрополитів – предстоятелів Української Православної Церкви XVII-XVIII ст., які здебільшого були також визначними культурними, а іноді – політичними діячами

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843) – перший український прозаїк, талановитий драматург, творчість якого мала значний вилив на розвиток української літератури. Головним творчим принципом Квітка-Основ’яненко вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він

«Здобув три вінці: на полі битви, як добрий воїн; на шляху мирного громадянського життя, як дбайливий вихователь багатьох гідних синів вітчизни; на ниві літератури, як полум'яний любитель мови рідної йому, їм створеної...» — говорив про Івана Котляревського (1769—1838) його перший біограф С.

Пилип Степанович Орлик (1672-1742) - військовий і політичний діяч, дипломат, гетьман України в еміграції, сподвижник І. Мазепи і продовжувач його справи у боротьбі за державний суверенітет Гетьманщини. Автор «Пактів і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Він став символом

Чарівною квіткою України, «легендою за океаном» називають представницю української діаспори Квітку Цісик, незабутній голос якої пронизує до глибин душі. Недарма ж бо весь американський шоу-бізнес захоплювався її неповторною манерою, адже з нею працювали Майкл Джексон, Вітні Г'юстон та інші світові