Іван Лисяк-Рудницький
Іван Лисяк-Рудницький – провідний український історик, політолог, дослідник української політичної думки XIX–XX ст. Доктор філософії Колумбійського університету, письменник-публіцист, есеїст, автор численних праць з історії України та теорії нації. Знакова постать у сучасній українській історіографії. Репрезентував та висвітлював історію української нації на міжнародному рівні, створюючи умови для входження України у глобальний міжнародний простір.
Народився 27 жовтня 1919 року у Відні. З 1937 по 1939 рік студіював на юридичному факультеті Львівського університету. З початком Другої світової війни емігрував до Німеччини, де вступив на факультет міжнародних відносин Берлінського університету. У 1945 році захистив дисертацію в Карловому університеті (Прага). Професорував при римсько-католицькому Університеті Ла-Саллі, Філадельфія. З 1967 по 1971 рік викладав в Університеті Вашингтона. Був одним з авторів суспільно-політичного звернення – «Заяви» (1967), надісланої української діаспорою до керівництва СРСР з низкою ліберальних вимог.
Співпрацював із українськими емігрантськими виданнями – дописував до часопису «Українські вісті» та журналів «Сучасність», «Зустріч» та ін. Залишив по собі низку історико-дослідницьких монографій та публіцистичних статей, серед яких «Проти Росії чи проти радянської системи» (1961), збірка есеїв «Між історією й політикою» (1972), історично-аналітична праця «Націоналізм і тоталітаризм» (1982) та ін. Епістолярну спадщину історика, представлену збіркою спогадів «Щоденники», видано друком у 2019 році видавництвом «Дух і Літера».
Ви обрали
Іван Лисяк-Рудницький
