Джованні Боккаччо

Джованні Боккаччо народився 16 червня 1313 року в Чертальдо, Італія, в родині місцевого купця Боккаччіно і француженки аристократки Челліні. За бажанням батька його відправили до Неаполя вчитися крамарству. Пізніше вивчав право, але навчання покинув. Єдиною його пристрастю була поезія, якій він присвятив своє життя лише після смерті батька в 1348 році.

Живучи в Неаполі, Боккаччо стає частиною оточення короля Роберта Анжуйського. Саме на цей період припадає його становлення як поета і гуманіста. До ранніх творів Боккаччо належать поеми «Філострато», «Тезеїда», роман «Філоколо», «Полювання Діани», написані на основі сюжетів середньовічних романів. У 1340 р. Боккаччо повертається до Флоренції, де пише твори «Ф'єзоланські німфи», «Амето» та повість «Ф'яметта». В той час в його житті з’явилася дружба з Франческо Петраркою. У 1350-1353 рр. Боккаччо написав головний твір свого життя «Декамерон», який прославив його в століттях.

Автор ряду історичних і міфологічних творів латинською мовою: енциклопедичної праці «Генеалогія поганських богів» («De genealogia deorum gentilium») у 15 книгах, 9 книг «Про нещастя знаменитих людей» («De casibus virorum et feminarum illustrium»), книги «Про знаменитих жінок» («De claris mulieribus»), що включає 106 жіночих біографій — від Єви до королеви Іоанни Неаполітанської. Боккаччо був першим гуманістом, вивчав астрономію у Андалоне дель Неро, вивчав грецьку літературу у Леонтія Пілата, збирав та переписував рідкісні рукописи. Завдяки його зв'язкам і старанням у Флоренції заснована кафедра грецької мови і літератури. Продовжуючи традиції Данте і Петрарки, розвивав італійську літературну мову на народній основі. Останні роки життя присвятив науковій та творчій роботі.