Дмитро Павличко

Дмитро Васильович народився в селі Стовпачів, Івано-франківської області. У 1945 році був звинувачений у співробітництві з УПА та ув'язнений та через пів року його звільнили. Навчався у Львівському університеті на філологічному факультеті, був членом комуністичної партії до розпаду Радянського союзу. Після навчання займався редактурою в журналах "Жовтень" та "Всесвіт".

Вперше його поезії були видані окремою збіркою у 1953 році, загалом їх у нього 11. Весь тираж книжки "Правда кличе" було знищено за наказом радянських цензорів. Також Павличко є укладачем антології "Світовий сонет", що складається з перекладених творів, а його збірки його літературно-критичних праць вийшли трьома окремими книжками. Перекладав твори Бодлера, Данте Аліг'єрі, Петрарку, Ґете, Рільке та багатьох інших.

Поет стояв на витоках політичного руху незалежної України, є одним із засновників партій "Народний рух України" та "Демократичної партії України", був депутатом ВР 3 скликань та головував у "Товаристві української мови ім. Т.Г. Шевченка".