Ґабріель Ґарсія Маркес

Народився 1927 року в місті Аракатака. У 8-річному віці переселився в Сукре. Вивчав право в Національному Університеті Колумбії. 1954 року оселився в Боготі, працював журналістом. Через політичні переслідування був змушений залишити батьківщину. 1959 переїхав з дружиною і двома синами в Мексику.

Перший значний літературний успіх здобув після публікації роману «Полковникові ніхто не пише» (1961).

Маркес вважається засновником напряму «магічний реалізм» та його найвизначнішим представником.

Творчий доробок включає романи «Прокляті часи» (1962), «Генерал в своєму лабіринті» (1989), повісті «Опале листя» (1955), «Історія заздалегідь відомої смерті» (1981), збірки оповідань, автобіографію «Жити, щоб розповісти про життя» (2002).

Українською мовою перекладено: «Сто років самотності», «Кохання під час холери», «Осінь патріарха», «Скандал сторіччя», «Стариган з крилами».