«Я-Малала»: чому її історія вразила весь світ

20.07.2017

Малалі Юсуфзай сповістили, що вона стала Нобелівською лауреаткою, просто посеред уроку хімії. «Добре!» – відповіла на це дівчина й продовжила заняття. «Як? І ти не кинулася телефонувати родичам? Радіти? Святкувати?» – питали її журналісти. – «Я борюся за права дітей на освіту, і для мене було б дивно давати інтерв’ю чи святкувати знаменну подію, не дослухавши вчителя до кінця заняття», – відповіла Малала.

 

Навчатися завжди було найбільшим бажанням дівчини – воно мало не коштувало їй життя.

 

Наймолодша Нобелівська лауреатка

 

Малала Юсуфзай – пакистанська правозахисниця, наймолодша лауреатка Нобелівської премії миру. Відзнаку «за боротьбу проти утисків дітей і молоді та за право всіх дітей на освіту» дівчина здобула, коли їй було лише сімнадцять (вона розділила премію з індусом Кайлашем Сат'ярті ). Але Нобелівська премія – це святковий епізод в житті Малали, а були в ньому й інші, похмурі сторінки. Свою історію правозахисниця разом із журналісткою Крістіною Лем розповідає в автобіографії «Я – Малала», яка вийшла в видавництві «Наш формат».

 

Світ дізнався про Малалу після того, як 9 жовтня 2012 року в долині Сват (Пакистан) озброєний бойовик увірвався до шкільного автобуса й вистрелив дівчині в голову, таким чином помстившись їй за критику Талібану й нехтування забороною вчитися. Малала дивом вижила, але лишатися на батьківщині не могла. Складні операції на мозку дівчина переносила вже у Великій Британії, де вона з батьками живе й зараз. Таліби офіційно заявили: «Це ми стріляли в Малалу Юсуфзай, і так буде з кожним, хто виступить проти нас. Якщо нам ще хоч раз трапиться шанс вбити її, ми ним скористаємося».

 

Хоч життя Малали дотепер перебуває під загрозою, вона каже, що після доленосного пострілу в неї навіки пропав страх. Малала не припиняє своєї діяльності, маючи на меті зробити все, щоб кожна дитина на світі мала право на освіту. Вона заснувала благодійний фонд, відкрила школу для дівчат-біженців із Сирії, регулярно проводить чимало акцій на підтримку своїх ідей.

 

Книжка «Я – Малала» – ще один із важливих кроків, який дає змогу широкому загалу довідатися про життя в Пакистані за Талібану. Мемуари юної правозахисниці понад 60 тижнів були  в списку бестселерів New York Times.

 

Успадкована мрія

 

У своїй книжці Малала Юсуфзай розповіла, що з в Пакистані мешкає майже 50 мільйонів неписьменних людей (а це значно більше, ніж становить населення України). Серед них дві третини – жінки. Понад 5 мільйонів – діти. Талібан заборонив дівчатам навчатися. Спроби спротиву таліби придушували терором – убивали учителів, підривали школи. Чимало пакистанців підтримували ці заборони, що й не дивно, враховуючи щоденне промивання мізків по радіо. Де таліби висували аргументи на зразок: «Сестра така-то покинула школу й тому потрапить до раю». 

 

Зрозуміло, що будь-які приватні ініціативи відкрити навчальні заклади для дівчат були приречені. Проте одному з небагатьох ентузіастів усе ж вдалося започаткувати кілька таких шкіл. Ним став батько Малали Зяуддін Юсуфзай.

 

Прагнення робити пакистанок освіченими – справа його життя. Цю мрію успадкувала й дочка. У книзі Малала багато пише про нетипове ставлення батька до своєї доньки у країні, де народження дівчинки не святкують, а її ім’я не вписують до родинного дерева. Однак Зяуддін поламав ці стереотипи – він підтримував Малалине прагнення вчитися й тримає її за руку досі, хай де б вона опинилася – на лікарняному ліжку чи за трибуною ООН. «Там, звідки я родом, більшість чоловіків здобувають славу завдяки своїм синам. А я один із небагатьох щасливців, кого прославила донька», – каже Зяуддін Юсуфзай.

 

Найзворушливіші сторінки книжки присвячені дружбі між батьком і дочкою. Саме їхня спільна мрія надихнула Малалу на кредо «Один учитель, один учень, одна книжка й одна ручка зможуть змінити світ».

 

Як Малала розповідає про себе

 

У довірливій та відвертій манері Малала знайомить читачів зі своїм життям, проектуючи його на історію Пакистану. У книжці є типові дівчачі щоденникові записи про сагу «Сутінки», невдоволення власною зовнішністю чи захоплення афоризмами з «Алхіміка» Паоло Коельйо. Однак значно більше дівчина розповідає про долі людей за режиму Талібану й докладно пояснює, як завдяки хибному тлумаченню Корану таліби сіяли невігластво, маніпулювали людьми й криваво розправлялися з незгідними.

 

Профілактика цінностей


Книжка «Я – Малала» не потребує особливої аудиторії. Видання треба читати всім – навіть тим, хто не дуже цікавиться проблемами жінок чи політичною ситуацією у цьому регіоні. Ця книжка змушує не тільки подивуватися долі мужньої пакистанської дівчини Малали Юсуфзай, а й усвідомити, як багато всього – свободу віросповідання, слова, право на освіту – ми маємо з народження. Було б непогано це належно цінувати й використовувати.

 

Тетяна Синьоок

 

Книжку «Я – Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту» можна купити тут.

 

 

Поділитися в соціальних мережах:
Схожі новини
Коментарі
Поки немає коментарів
Написати коментар
captcha
Замовлення зворотного дзвінка