Яким буде майбутнє? Та хз …

Часом хочеться зазирнути у майбутнє, щоб дізнатись, хто завоє кубок Ліги чемпіонів у цьому сезоні (і поставити на це нормальні гроші), хто врешті стане президентом (після цих різних даних так цікаво, яке з соціологічних досліджень має рацію)... Або глобальніше: побачити своїх дітей і навіть внуків дорослими (головне на цьому етапі — не акцентувати увагу на власній сивині чи й немочі) і світ, у якому вони житимуть. Наш американський дядько Тім О’Райлі, автор чудової «ХЗ»-книжки, каже, що вже сьогодні можна підгледіти, що ж воно буде далі.   

Апологет Оpen Source

Тім О’Райлі — насамперед відомий видавець технічної літератури, яка для багатьох на зорі ери Інтернету ставала вогником в темному лісі програмування, та й взагалі користування комп’ютером, бо тоді все було геть не так просто. O’Reilly Media спочатку ледь животіло, та у своїй ніші зрештою вибороло першість, а згодом навіть стало осередком для наукових конференцій у сфері ІТ і не тільки.

О’Райлі виступає за те, щоб важливі відкриття у програмному забезпеченні ставали надбаннями людства (тому він всім серцем любить Linux (і трохи менше Android, хе-хе), який дозволяє себе вдосконалювати), адже це веде до прориву — «майбутнього уже сьогодні», хоч як би пафосно це не звучало. Тому він свого часу встиг поскандалити із софтовим титаном Microsoft, і з торговельним велетом Amazon. І вони його послухали!

То, щоб ви розуміли, Тім О’Райлі знає всіх, хто формує моду в ІТ, а ще Білла Ґейтса і Джеффа Безоса. І знає те, що ж буде далі. Так приємно народитись з таким поважним паном в один день.

Тім О’Райлі

А майбутнє вже прийшло

Дітиська, які народились у цифрову пору та слухали колискові з планшетів, не можуть осягнути у повній мірі, у яку ж дивовижну еру ми живемо. Вони ж не бавились молотком і цвяхами, як дехто. Не чекали півдня, щоб подивитись півгодини мультиків, які повторювали раз на кілька місяців. Здавалось би, у не таких далеких дев’яностих найвисокотехнологічнішою цяцькою був тетріс (а хто його мав, то міг вважати себе небожителем), а зараз суперпотужний комп’ютер поміщається у корпус куди меншого за розміром смартфона, доступного практично кожному.

До того, що робиться в Японії, нам взагалі мільярди світлових років добиратись: там роботи не тільки глядять дітей та літніх людей, а й навіть закохують у себе простих японців. Вони працюють на виробництвах, готують їжу і дають можливість тим, у кого проблеми з опорно-руховим апаратом, ходити та жити загалом повноцінним життям. Фантастика! І японці якось не дуже паряться, що хитрі роботи відберуть в них роботу, а потім поневолять…

Не технології забирають у людей роботу, а невдалі рішення про те, як застосовувати технологічний прогрес.

Це результати якихось десятиліть. Тім О’Райлі каже, що колосальні технологічні прориви формують винаходи-єдинороги (і зараз маленька дівчинка у мені задоволено посміхається), яким свого часу був друкарський прес, операційка Linux, мережа Інтернет, перший смартфон, пошуковик Google... Єдинороги рухають цей світ у напрямку веселки.

Що вирізняє справжнього «єдинорога»?

  1. Спершу в його існування складно повірити.
  2. Він змінює світ.
  3. Він породжує екосистему нових сервісів, робочих місць, бізнес-моделей та індустрій.

Викликали сьогодні Uber? Що ж, одного єдинорога ви вже осідлали. Вирушаємо вистежувати інших та дивитись, яке майбутнє вони для нас готують.

 

Майбутнє компаній клієнтоорієнтованість

Якщо ви маєте стосунок до комерційної діяльності, то чули це слово. Часто воно є просто декларацією, яка у проблемних ситуаціях для клієнта може обернутися або тотальним ігнором, або чимось таким сюрреалістичним, що й згадувати страшно. О’Райлі ж говорить про сферу ІТ, а там таки створюють програми під користувачів:

Починати з потреб, причому потреб користувачів, а не держави. Розробка програм починається з того, що фахівці визначають й оцінюють справжні потреби користувачів. Програми мають розроблятися навколо потреб, а не навколо «офіційних процесів». Розробники повинні розібратися, що потрібно цільовій аудиторії: організовувати опитування, шукати інформацію, а не обмежуватися припущеннями. Важливо пам’ятати: користувачі не завжди можуть сформулювати, чого потребують

Бізнес створює клієнт і ніхто, крім клієнта. О’Райлі, який з власною справою пройшов величезний шлях від ґуль першопрохідця до солідного кейсу видавництва, на яке рівняються інші і за яке мало не б’ються автори, поряд наводить дві цитати підприємців, яких можна вважати економічними гуру:

«Якщо не помиляюся, ключовий аргумент Ганауера був таким: «Я успішний капіталіст, але мені остогидло чути, що такі люди, як я, створюють робочі місця. Робочі місця створюють клієнти, і більше ніхто. А ми так довго мучили працівників, що вони вже не можуть собі дозволити бути нашими клієнтами».

Нікові слова перегукуються з тим, про що писав Пітер Друкер в опублікованій 1955 року книжці «Практичний менеджмент» (The Practice of Management): «У бізнесу призначення одне — створювати клієнтів... Саме клієнти визначають, чим є бізнес. Лише готовність клієнтів платити за товари або послуги конвертує економічні ресурси у статки, а звичайні речі в товари... Клієнти — фундамент бізнесу, без них бізнесу немає».

Світ вже давно відійшов від реальної економіки товарів, де кожна гривня мала якийсь матеріальний відповідник (і справа не тільки в біткоїнах та іншій криптонечисті, друзі!), але з біржовими іграми між цим економіками стало не так багато спільного.

«Сповільнене зростання економіки загрожує нам у довготривалій перспективі, хоч над цією загрозою мало хто замислюється, — пише Рана Форугар (авторка книжки «Виробники і споживачі»). — Бо фінансова система більше не служить реальній економіці. Тепер вона переважно служить сама собі».

Робочі місця — це не те, про що ми повинні дбати

Світ чекає скорочення робочих місць — неминуче явище на тлі зростання ефективності праці та подальшої механізації (і роботизації) багатьох процесів. Але сам термін «робоче місце» час вже замінювати на щось сучасніше, адже часто проекти для компанії виконує запрошена команда фахівців, щось передають на аутсорсинг — професіоналам, які вибрали для себе свободу фрілансу.

Люди майбутнього вибирають не сорокагодинний тиждень, а роботу, яка дає багато свободи і вільний час. Міленіали вже не мислять категоріями речей: вони не готові півжиття заощаджувати на будинки, а прагнуть вражень, адже це той багаж, який не займає багато місця, але серце гріє.

Зрушення у сфері розваг — ще один цікавий передвісник майбутнього. Хоч Голлівуд досі активно знімає блокбастери, а Нью-Йорк друкує стандартні бестселери, дедалі більше людей проводять вільний час у соціальних мережах, споживаючи контент своїх друзів та однодумців. Анна-Марі Слотер переконана, що для міленіалів високий рівень життя означає «більше вільного часу й менше речей». Вони воліють витрачати гроші на цікавий досвід, а не на речі.

Та й сама робота змінюватиметься. Ми працюватимемо на прорив заради розв’язання проблем нашого зболеного суспільства і це буде значно цікавіше, ніж віддавати офісній праці вісім годин щодня. У кожному проекті можна будете одночасно відчути себе й алхіміком-першовідкривачем з середньовіччя і Тоні Старком з його фантастичними розробками. Взяти на озброєння креатив і знання, щоб досягти ХЗ-майбутнього!

«Нік Ганауер якось сказав мені: «Процвітання суспільства слід розуміти як низку рішень у відповідь на проблеми людей. Допоки матимемо проблеми, роботи вистачить».

 Гадаєте, всі проблеми вирішено? 

Де там! Треба дати раду з масштабною трансформацією енергетичної інфраструктури, необхідною перед лицем зміни клімату; подолати нові інфекційні хвороби й відповідно організувати систему охорони здоров’я; розібратися з демографічним дисбалансом (кількість людей похилого віку зростає, а утримувати їх доведеться. Робóти вистачить нечисленній групі працездатного населення); перебудувати інфраструктуру міст; забезпечити світ чистою водою; годувати, вдягати й розважати дев’ять мільярдів людей. Як зробити з мільйонів переміщених осіб радше мешканців міст майбутнього, ніж біженців, що тісняться у вбогих таборах? Якою буде сучасна освіта? Як налагодити взаємодопомогу між людьми?»

«Майбутня я» — до чого готуватись?

Людина майбутнього має бути готовою до того, що їй потрібно буде постійно вчитись, опановувати нові навички і навіть змінювати професії. Лякає? Не страшно, це ж не кожен раз до університету вступати. Мова йде про онлайн-курси, навички, здобуті на новій роботі, і навіть прикольні відео на Youtube, які вчать чогось корисного.

«Бессен наголошує, що за новими навичками до навчальних закладів не ходили. «Здебільшого їх здобували в стінах фабрик, — зазначає автор. — Так і зараз. Економісти звикли зараховувати до «кваліфікованої робочої сили» лише тих, у кого за плечима чотирирічне навчання в коледжі, але це хибний підхід. Навички, необхідні для роботи з новими технологіями, зазвичай не мають нічого спільного зі знаннями, здобутими в коледжі».

Зі мною так і було. Я вивчав у коледжі грецьку й латину, а все, що знаю про комп’ютери, дізнався на роботі. Мені не прислужилися знання з коледжу. Зате я виробив корисні звички: як засвоювати інформацію і як шукати закономірностей. Б’ючись над синтаксисом грецьких текстів, які, чесно кажучи, були занадто складними для мого рівня знань мови, я пройшов чудову підготовку до виписування програм на мовах програмування, яких спершу майже не розумів. Студентам треба прищеплювати не знання, а вміння навчатися. 

Навчатися все життя. У моїй кар’єрі навчання було найважливішою складовою роботи».

Тож яким буде майбутнє… Я все ще ХЗ, але, гадаю, там буде круто і для кожного з нас знайдеться робота до душі.