«Писати добре — це вірити у свою роботу й у себе,

ризикувати, наважуватися бути іншим, прагнути досконалості.

Ви писатимете так добре, як змусите себе»

Вільям Зінссер

Я гуманітарій з голови до п’ят, але дозволю собі порівняти хороший текст з математикою. Чи думали ви про те, що стоїть за цікавою статтею або крутим нон-фікшном? Талант, муза, натхнення? Навряд чи тільки це. Скоріше ряд чітких формул, правил, інструментів. Зробиш одну помилку потягнеш за нею весь текст, як у математичній задачі.

Що це за формули? Як написати той самий, переконливий і захоплюючий текст? Чи можливо цьому навчитися? «Текст-пекс-шмекс» Вільяма Зінссера своєрідний посібник з науки (чи мистецтва?) тексту.

Пропоную вам кілька корисних порад з книги, як писати класні тексти.

  • Не існує «правильного» способу виконувати таку специфічну роботу. Є безліч письменників і безліч методів. Будь-який метод, який допомагає висловити те, що ви хочете, правильний для вас. 
  • Добре написана робота повинна бути живою, щоб її читали абзац за абзацом. Йдеться не про якісь трюки, що допомагають персоніфікувати автора. Ідеться про належне використання мови, щоб досягти повної ясності та потужності написаного.

Якщо вам здається, що писати складно, то це тому, що так і є.

  • Секрет правильного письма в тому, щоб спростити кожне речення до найнеобхідніших компонентів. Кожне слово, яке не виконує жодної функції, кожне довге слово, яке можна було б замінити коротким, кожен прислівник, який має те саме значення, що й уже використане дієслово, кожна пасивна конструкція, через яку читач не розуміє, хто що робить, це тисяча і одна домішка, які послаблюють силу речення.
  • Письменники повинні постійно запитувати себе: що я намагаюся сказати? Як не дивно, часто вони цього не знають. Потім автори мають поглянути на написане й спитати себе: я сказав те, що хотів? Це зрозуміло для людини, яка вперше зіткнулася з такою темою? 
  • Письменництво це важка праця. Дуже рідко речення з першої чи навіть із третьої спроби виходять такими, як ви хочете. Пам’ятайте про це у хвилини відчаю. Якщо вам здається, що писати складно, то це тому, що так і є. 
  • Коли ви впораєтесь з усім, що заважає показувати вашу унікальність, виникне нове питання: «Для кого я пишу?». Це фундаментальне питання, яке має не менш фундаментальну відповідь: ви пишете для себе. Не намагайтесь уявляти величезну однорідну аудиторію. Її не існує, адже кожен читач це окрема людина. Не намагайтеся вгадати, що хочуть публікувати видавці та що прагне читати країна.

Хто ця загадкова істота — читач? Читач — це той, хто здатен на чомусь сконцентруватися приблизно на 30 секунд. Це той, за чию увагу бореться багато сторін. Колись цих сторін було відносно мало: газети, журнали, радіо, чоловік чи дружина, діти та домашні улюбленці. Сьогодні сюди додалася ціла галактика розважальних та інформативних електронних пристроїв — телебачення, відеомагнітофони, DVD, CD, відеоігри, інтернет, електронна пошта, мобільні телефони, BlackBerry та iPod. А ще ж є фітнес, басейн, прогулянки та найважливіше — сон. Чоловік чи жінка, що дрімає в кріслі з журналом або книжкою в руці, — це людина, якій письменник завдав забагато зайвого клопоту.

  • Якщо сумніваєтеся, що означає те чи інше слово, загляньте у словник. Дізнайтеся його походження і яке воно пустило коріння. Перевірте, чи має це слово значення, яке ви не знали. Навчіться відчувати тонкі відмінності між словами, що здаються синонімами.
  • Не слід мислити надто масштабно. Визначтесь, який шматок теми ви «відкусите», як слід опишіть його і зупиніться. Від цього залежатиме бажання писати. Неосяжні плани знищать ваш ентузіазм. 
  • Використовуйте активну форму дієслів, якщо є можливість уникнути вживання пасивної. Для письменника різниця між активною і пасивною формою це як різниця між життям і смертю.
  • Для письменника достовірність не менш важлива, ніж для президента. Не треба вигадувати зайвого, щоб зробити подію цікавішою, ніж вона є насправді. Якщо читач хоч раз упіймає вас на нісенітниці, яку ви хочете видати за правду, уся робота опиниться під підозрою. Це того не варте.

Єдиний спосіб навчитися писати — змусити себе регулярно продукувати певну кількість слів.

  • Змусьте людей говорити. Навчіться ставити питання, які спонукатимуть їх розповідати про найцікавіше в їхньому житті. Ніщо так не пожвавлює письмо, як людина, яка своїми словами пояснює, що вона думає та робить. 
  • Хай би про що я писав, моя головна цінність я сам. А ви ваша цінність. Не намагайтеся міняти свій голос, щоб він відповідав темі. Виробіть єдиний голос, який упізнаватимуть читачі, голос, яким вони насолоджуватимуться не лише за його милозвучність, а й за відсутність «звуків», що псують тон: недбалість, зверхність та кліше.
130 переглядів

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)
Книжка «Усе замахало. Але надія є»

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації