Наш формат | Блог > ідеї > Стівен Пінкер: «Я не наївний оптиміст. Прогрес є очевидним фактом»
 

Стівен Пінкер: «Я не наївний оптиміст. Прогрес є очевидним фактом»

Стівен Пінкер, популяризатор науки, когнітивіст і професор Гарвардського університету, відомий своїми провокаційними позиціями. Він стверджував, що жінки за своєю суттю відрізняються від чоловіків, що нами більше керують гени, ніж це визнають науковці, і що суспільство з часом стає менш жорстоким, незважаючи на масові розстріли та інші звірства, про які ми чуємо щодня.

У своїй книжці «Просвітництво сьогодні» [український переклад якої виходить друком у травні] Пінкер стверджує, що життя на Землі покращується. За усіма показниками добробуту людини: чи то особистої безпеки і довголіття, чи то економічної безпеки та щастя. Люди в усьому світі сьогодні живуть набагато краще, аніж це було до початку епохи Просвітництва у 17 столітті.

У The New York Times поговорили зі Стівеном Пінкером про те, як наука зробила життя кращим, і що людство має робити, аби цей процес тривав і надалі.  

Звідки взялася ідея про те, що світ стає кращим?

Я натрапив на дані, які показують, як рівень насильства зменшується упродовж всієї нашої історії. Кількість вбивств в Англії в 14 столітті була в 50 разів вищою, ніж сьогодні.

 

Ви здивувалися?

Як і будь-який інший читач новин, я тільки припустив, що тоді було набагато більше хаосу, ніж коли-небудь. Лише коли ти починаєш слідкувати за плином часу, беручи до уваги усіх людей, яких не було вбито та зґвалтовано, починаєш бачити ті чи інші тенденції.

І ці тенденції поширюються на інші аспекти життя?

Прогрес відстежується не тільки в питаннях насильства, це стосується і бідності, неграмотності, доступу до таких дрібних предметів розкоші як пиво або телебачення. Погляньте на відсоток людей у світі, які отримують освіту, у гендерному співвідношенні — дівчата ходять до школи по всьому світу. Навіть в таких країнах як Афганістан та Пакистан рівень освіти жінок виріс.

Для мене стало прозрінням, коли я побачив графіки поліпшення людського життя, це змінило мій погляд на загальний хід історії: прогрес є очевидним фактом. Справа не в тому, щоб бачити склянку наполовину повною, чи бути оптимістом. Це просто факт, який мало кому відомий.

Що стоїть за всіма цими гарними новинами?

Найбільш комплексним поясненням було б те, що Просвітництво спрацювало. Ідея полягає в тому, що коли ми, людство, ставимо собі за мету покращити свій добробут, якщо ми намагаємося з'ясувати, як працює світ, використовуючи розум і науку, то можемо досягнути успіху.

 

Ви стверджували, що існує таке поняття, як «людська природа». Як думаєте, ми можемо перевершити її?

Одна частина людської природи дозволяє нам контролювати інші частини нашої людської природи. Незважаючи на те, що люди схильні поводити себе нерозумно, це не означає, що ми геть не здатні логічно міркувати — інакше ми б ніколи не змогли навести аргумент на користь твердження, що ми поводимо себе нерозумно. І навіть якщо ми схильні бути ірраціональними, це не означає, що ми повинні потурати цьому, коли обговорюємо, як керувати суспільством.

 

Чи вважаєте ви, що наука відігравала певну роль у цих позитивних зрушеннях?

Так. Досягнення в області довголіття та здоров'я — тривалість життя на Землі зросла з приблизно 30 до більш ніж 70 років, а у багатих країнах до більш ніж 80. Здоров'я, процвітання та той факт, що голод зустрічається тепер набагато рідше, ніж раніше. Як і недоїдання та інфекційні захворювання. Загалом же я бачу науку як частину Просвітництва, науку як причину, що створила передумови для людського добробуту.

 

Але ми також знаємо, що наука завдає страждань.

Багато кого і що можна звинуватити. Цінність науки — це не цінність групи людей, які називають себе вченими. Це концепція. Цінність науки також в тому, що вона вказує нам на неправильну аргументацію, що ідентифікує упередження і спотворення, а також пропонує шляхи їх подолання.

 

Отже, нам все ж потрібні такі установи, як уряд, щоб ми діяли раціонально?

Ніхто з нас не досконалий. Навіть вчені не завжди раціональні. Та ми можемо створити інституції, які дадуть нам більше раціональності, ніж може усвідомити окрема особистість, як-от експертна оцінка, свобода слова, вільна преса, емпіричне тестування — норми та інститути, які роблять нас колективно більш раціональними, ніж кожен є окремо.

 

Чому, на вашу думку, люди і далі дотримуються явно ненаукових переконань?

Схоже, що головна причина полягає не в тому, що вони не знають про відповідні наукові пояснення, а вся справа в політичній ідеології. Вони заперечують спричинені людьми зміни клімату не тому, що вони ігнорують ці дані, а тому, що це відповідає їхній ідеології.

 

Чи можливо боротися із цією ірраціональністю?

Люди повинні нарешті усвідомити свою ірраціональність. Думаю, більшість людей не вважає себе такими. Та тільки-но у вас виникає таке розуміння, намагайтеся максимально деполітизувати питання. Я намагаюся роз'єднати емпіричні питання з політичним багажем.

 

Як ці ідеї про прогрес змінили вас?

Я читаю новини по-різному, щоб спробувати зрозуміти події дня в перспективі. Основні засоби масової інформації набагато кращі, ніж інші, але я помітив кілька джерел систематичного песимізму в журналістській практиці.

Мій погляд на світ радикально змінився, коли я почав дивитися на дані, а не на заголовки.

Якщо вважати, що історія це лише про війни та катастрофи, то так ви пропускаєте всі поступові покращення, які можна побачити тільки за допомогою даних.

 

Чи має значення те, що деякі речі покращуються, якщо все інше погіршується?

Я не думаю, що якщо щось покращується, то все інше також покращується. Не так працює світ.

Немає жодного протиріччя в тому, щоб говорити, що ми покращуємо людське життя, а також, що існують певні загрози: загрози зміни клімату, загрози авторитарних політиків. Ви можете оцінити загрози, потурбуватися про загрози, намагатися протистояти загрозам, та у той же час цінувати прогрес, якого ми досягнули.

Я б сказав, що позитивна оцінка прогресу дає нам сміливість і переконання досягати ще більшого прогресу. Історія говорить, що спроби зробити світ кращим, мають успіх. Ми ніколи не досягнемо утопії, але це не означає, що ми не можемо зробити світ ще трохи кращим.

Написано Наш формат