«Освіта робить мудрого трохи мудрішим,

але вона робить дурня в рази небезпечнішим»

 

Насім Ніколас Талеб — відомий американсько-ліванський економіст, математик, філософ та науковець. Став відомим завдяки концепції «чорних лебедів» — так Талеб назвав малоймовірні події, які справляють колосальний ефект на світову економіку та хід історії.

Основні його твори об’єднані в цикл під назвою Incerto, до якого зокрема увійшли вже перекладені українською мовою «Чорний лебідь», «Антикрихкість» та цьогорічна новинка — «Прокрустове ложе. Філософські та життєві афоризми».

Сама назва останньої книжки відразу натякає на основну тему книги. Відомий фразеологізм, коріння якого сягає ще грецької міфології, наводить потенційного читача на думку про обмеження і рамки. Одна із улюблених тем філософії Талеба. Прокруст – жорстокий власник маєтку в Аттиці, мав свої уявлення про гостинність. Запрошуючи гостей до себе та щедро їх пригостивши, Прокруст не попереджав про своє особливе ліжко. Він хотів, щоб його «ложе» ідеально пасувало гостеві. Якщо людина була високою і не влазила в ліжко, він відрубував «зайве» сокирою. Тих, кому бракувало зросту, розтягував. Таким чином кожного зі своїх гостей він заганяв в однакові рамки.

Хороша книжка стає кращою під час другого читання. Чудова – під час третього. Будь-яка книжка, яка не варта того, щоб її перечитували, не варта й читання.

Та не лише Прокруст схильний до створення дивних, жорстких обмежень. Люди самі заганяють себе в рамки. І це стосується усіх сфер нашого життя. Ми підлаштовуємося під усталені норми і схеми поведінки. Ми виховуємо дітей, насаджуючи їм свої власні рамки. Освіта, робота, кохання, ненависть, щастя, дружба, релігія, час, книги – всі ці поняття в нашій голові чітко визначені і будь-яку нову інформацію ми втискаємо в прокрустове ложе зрозумілих нам категорій. Талеб кидає нам виклик. Він провокує відкинути власні межі і поглянути на своє життя під іншим кутом. Він виштовхує читача з власного ілюзорного світу і намагається показати всю абсурдність наших рамок.

Поставивши таку особливу задачу для своєї книги, Талеб обирає і незвичну провокативну форму подачі інформації. Всього кілька сторінок передмови і післямови. Все інше – афоризми. Короткі влучні висловлювання, що б’ють чітко в ціль. Схожі на миттєве осяяння, удар блискавки і більше жодних пояснень. Афоризми не потребують цього, бо кожен із них посилює знання. Пояснення ж їх вбивають.

Автор рекомендує читати за раз не більше чотирьох висловлювань, при чому у довільному порядку. Хоча книга і поділена на тематичні розділи, часто одну і ту саму тему ми зустрічаємо в різних категоріях і це дозволяє подивитися на неї із зовсім різних сторін. Книжка хоч і невеличка, але це по суті квінтесенція мудрості Талеба, тому я навіть не намагатимуся передати враження про неї цілком. Але коротко пройдуся по основних категоріях, яких торкається Талеб.

Школа та освіта

«Головна причина ходити до школи – дізнатись, як не мислити по-вчительському»

Насім Талеб не приховує свого скептичного ставлення до формальної освіти. Дорослі пристосовують дітей до планів навчання, а не намагаються пристосувати план до дітей. Він вважає, що школа обмежує здатність дітей навчатися самостійно, індивідуалістично. «Ви хочете бути собою, індивідуальністю; колектив (школа, правила, робота, технології) хоче, щоб ви були посередніми – аж до кастрації».

Талеб, схоже, також впевнений, що освіта часто обмежує природні здібності дитини.  «Як і рівні дороги, змагальні види спорту і спеціалізована робота зупиняють у розвитку тіло і розум, змагальна наука кам’янить душу».

Робота

«Відмінність між рабами Римської й Османської імперій і нинішніми працівниками в тому, що тим рабам не доводилось лестити своєму босу»

Талеб вважає, що наймані працівники потрапляють в рабство і систематично повторює це. Тих, хто з ним не погоджується, він вважає або сліпим, або тим, хто працює за наймом. Іншого не дано. А ще вважає, що «як і поетами та митцями, бюрократами народжуються, а не стають; нормальній людині потрібні нелюдські зусилля, щоб утримати свою увагу на таких нудних завданнях».

Щастя

«Я пішов на конференцію зі щастя; дослідники були нещасні на вигляд»

Знаєте як перевірити, чи справді ви щасливі? Насім Талеб дає дуже просту пораду: «Щоб побачити, чи подобається вам те, де ви є, без пут залежності, подивіться, чи так само ви щасливі, повертаючись туди, як коли звідти йдете». Думаю, що такий підхід можна застосувати як до роботи, так і до особистих стосунків.

Життя

«У багатьох випадках замість того, щоб шукати «причину смерті», коли людина відходить до іншого світу, нам варто шукати «причину життя», коли вона ще на цьому»

У щоденній рутині люди часто забувають поставити собі запитання зовсім іншого рівня. Ми стаємо рабами своєї роботи, нерухомості, речей. Талеб нагадує, що варто робити зупинки, щоб з’ясувати, чи є ще життя у вашому повсякденні.

«У житті головне визначити поворотний момент, коли ваші надбання (скажімо заміський будинок, машина чи бізнес) заволодівають вами».

Багатство

«Я не можу побачити відмінностей між надмірним багатством і передозуванням»

Ставлення Талеба до багатства легко побачити через його відношення до життя загалом. Згаяти весь свій час на примноження своїх статків – це згаяти життя. Він вважає, що «якщо зранку ви точно знаєте, яким буде ваш день, то ви трохи мертві – що точніше знаєте, то більш мертві». А ще задає питання, що змушує замислитися: «Мені цікаво, скільки людей прагнуло б надмірного багатства, якби на додачу до нього не давали ще й статусу?»

Мудрість

«Дурень вважає себе більш унікальним, а інших – більш посередніми; у мудреця все навпаки».

Як і будь-який філософ, Талеб цінує в людях мудрість. Але не плутайте поняття мудрості з розвинутим інтелектом – це різні речі в уявленні автора. Саме тому він стверджує, що просто вивчення філософії не робить мудрішим нікого. Стати мудрішим можна лише втілюючи основні її засади у своє життя. І часто це потребує нестандартних для людини схем мислення. «Потрібні непересічна мудрість і самоконтроль, щоб прийняти той факт, що у багатьох речей є логіка, якої ми не розуміємо і яка є розумнішою за нашу».

Книги

«Хороша книжка стає кращою під час другого читання. Чудова – під час третього. Будь-яка книжка, яка не варта того, щоб її перечитували, не варта й читання»

Книгам і письменству Талеб приділив багато уваги. Відразу відчувається його особливе ставлення до літератури, однак не менш прискіпливе, ніж до інших захоплень людей. «Те, що вони називають філософією, я зву літературою; те, що вони називають літературою, я зву журналістикою; те, що вони називають журналістикою, я зву плітками; те, що вони називають плітками, я зву (від сили) вуаєризмом».

А ще Талеб у книжці зазначив наступне:

Одна з найменших книжок, яку я читав, мала 745 сторінок. У найбільшій книжці, яку я читав, було 205 сторінок.

Книгу самого Насіма Талеба я без сумнівів відношу саме до книг другого типу. Вона з тих, яка містить мало слів, але багато сенсу. І це головне. Варто також зазначити цілковиту її актуальність. Кожен тут знайде щось важливе для себе. З деякими афоризмами внутрішньо сперечаєшся, наводячи власні аргументи. Іноді автору вдається переконати читача, часом – ні. Від цього книга лише виграє – вона змушує думати, а не просто сприймати очима написане. Талебу вдається виштовхати читача зі своїх таких уже зручних рамок. Тож основну свою задачу йому вдається втілити у життя.

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)
Топ кращих книг

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації