«Вибачайте, дітки, ви не більш особливі,

ніж будь-хто на цій планеті, але це і добре.

Що ж означає не бути особливим?

Це означає бути собою» 

Світ в цілому (і дітей, зокрема) охопила епідемія егоцентризму. Це, власне, були погані новини. На щастя, є і хороші — з цим можна боротися. Так, навіть тоді, коли діти вже майже дорослі. В усякому випадку в цьому переконана Емі Макріді, авторка книжки «Я!Я!Я! Як перевиховати егоїстичну дитину (або її батьків)» та засновниця програми онлайн-тренінгів для батьків і дітей. А ще Емі є мамою двох синів і всі прийоми, про які пише Макріді, були апробовані на них.

У книжці Макріді — десятки способів, які допоможуть дати раду дитячому егоцентризму. І сьогодні ми пропонуємо вам познайомитися з кількома такими прийомами.

Емі Макріді

Авторка книжки

«Ми взялись за непросту роботу — бути батьками. Виховати дітей відповідальними, співчутливими і небайдужими членами суспільства до того, як вони залишать батьківський дім у вісімнадцять. Але ж погодьтесь, що результат вартий усіх зусиль, правда? Від безсонних ночей та великих сварок до щемів душі — ми б не хотіли пропустити жодної секунди. (Ну, можливо, окрім того випадку з розбитою трилітровою банкою огірків у супермаркеті або коли вони підстригли виставкового пуделя буркотливого сусіда).

Можливо, ви іноді відчуваєте, що ця робота — це занадто для вас. Усі ми часом дивимось на наші родини й думаємо, чи наших маленьких монстрів не підмінили в пологовому будинку — і чи тепер хтось інший не виховує маленьких янголят, які мають бути нашими.

Усі ми були свідками егоцентричної поведінки, яка дратує нас не на жарт, і відчували свою безпомічність перед нею. Хай ваші егоцентричні діти ще дошкільного віку, а чи вже на порозі випуску, але хороша новина в тому, що ви вже почали боротись із цією проблемою, читаючи мою книжку.

Ви можете кардинально змінити дітей і виявити в них найкраще, якщо лишень зробите невеликі пристосування в житті родини. Буде непросто і діти від цього будуть не в захваті, але результат ви помітите. Я бачила, і не раз, як усе це працює в родинах у всьому світі.

І хоч дітям не сподобається процес, результат їх неодмінно порадує, визнають вони це чи ні. Позбавлення від егоцентричних ілюзій — це найкращий подарунок, який ви можете зробити дитині»

ЛІКИ ВІД ЕГОЦЕНТРИЗМУ: ЧАС ДЛЯ ДВОХ

 

Першими ліками від егоцентризму є  прийом «Час для розуму, тіла і душі». Він надає вашій дитині щедру дозу відчуття належності та визнання, а також допомагає у формуванні ваших стосунків. Тільки-но ви почнете використовувати його — на регулярній основі, — то побачите, що проблема поганої поведінки просто зникла.

«Час для розуму, тіла і душі» (ЧРТД) передбачає задоволення головної емоційної потреби дітей — потреби у визнанні та належності. Він також попереджає основну поведінку, до якої вдаються діти, коли вимагають уваги і влади, а саме: скиглення, істерики, сварки з братами і сестрами, відмови лягати спати тощо.

Батьки часто говорять мені, що хоч би скільки уваги вони приділяли дітям, а тим усе мало. Ваш наймолодший вважає, що має право на увагу за його першим покликом, навіть якщо батьки говорять по телефону, стрижуть газон, приймають ванну для релаксу або просто намагаються виспатись. «Час для розуму, тіла і душі» ефективно лікує егоцентричну дитину від хибної віри в невід’ємне право за допомогою великої кількості позитивної уваги про запас, щоб ваша дитина змогла перечекати до наступної порції уваги від вас.

Щоб застосувати цей прийом, кожен із батьків має звільнити десять хвилин один-два рази на день для кожної дитини. За ці десять хвилин ви не звертаєте увагу ні на що інше й усі свої тіло, розум і душу приділяєте дитині та тому, що вона робить. Фарбувати нігті з дванадцятирічною донькою чи прикидатись літаком для маленького сина? Робіть усе, в межах розумного, що хоче ваша дитина протягом десяти хвилин.

Цей прийом допомагає дитині підвищити не лише відчуття належності, коли ви приділяєте їй увагу, а й відчуття значимості й особистої сили, адже ви даєте їй право обрати, чим і в що ви гратимете. Навіть підлітки охочіше підуть на розмову, якщо ви час від часу слухатимете з ними музику чи гратимете в улюблені ігри.

Якщо ви регулярно застосовуватимете цей прийом, то витрачатимете менше часу на вгамування поганої поведінки і ваші діти будуть більш схильні допомагати вам у сімейних справах.

Підказки

  • з молодшими дітьми ви досягнете кращого результату, якщо робитимете ЧРТД двічі на день, адже їм потрібна постійна увага.
  • ізолюйте те, що може відволікати: телефони, телевізори, комп’ютери тощо.
  • дайте вашому ЧРТД назву. Назва може бути будь-яка  — «Час для татка і Джейсона», «Час разом», — головне, щоб 110 % вашого тіла, розуму і душі в цей час були зосереджені на дитині.
  • будьте винахідливі. ЧРТД не обов’язково проводити вдома. Побігайте з дитиною, коли вона готується до важливих змагань. Пограйте з нею, коли вона приймає ванну, розбудіть на кілька хвилин раніше для несподіваного бою подушками або знайдіть додатковий час для читання разом перед сном.

ЛІКИ ВІД ЕГОЦЕНТРИЗМУ: СПИТАВ — ВІДПОВІЛИ

 

Цей прийом для випадків, коли ваша дитина вважає, що ваше рішення підлягає оскарженню, або коли вона дістає вас із одним і  тим самим проханням. Чи то ваша шестилітка проситься у вас піти в сусідній басейн без супроводу, а чи шістнадцятирічний підліток вважає, що вчорашній шоколадний капкейк — це сніданок для чемпіонів, — вони чомусь вважають, що можуть сперечатись із вашою остаточною забороною.

Наступного разу, коли дитина почне сперечатись про похід у  басейн без супроводу, капкейки або ще щось, спробуйте «Спитав — відповіли». Після того як ви відповіли на запитання («Ні, це небезпечно йти до басейну без супроводу»), але дитина за п’ять хвилин знову приходить із цим самим питанням, дотримуйтесь наступних п’яти кроків:

Крок 1: Спитайте: «Ти колись чула про прийом “Спитав — відповіли”?». Вона збентежено гляне на вас і, ймовірно, скаже «ні».

Крок 2: Спитайте: «Ти запитала в мене дозволу піти самій у басейн?». Вона скаже «так».

Крок 3: Спитайте: «Я відповіла на твоє запитання?». Тут ви почуєте: «Так, але…». Переходьте одразу до наступного кроку, не реагуючи на аргументи.

Крок 4: Спитайте: «Я схожа на того, хто змінить свою думку після того, як ти всоте запитаєш мене про те саме?». Дитина побурчить, подивиться на вас з-під лоба, почне сперечатись або все разом. Також вона може піти і не діставати вас.  

Крок 5: Якщо дитина прийде знову з цим питанням, то просто скажіть: «Спитав — відповіли». Ігноруйте негативну реакцію, аж поки дитина остаточно не примириться з відмовою. Коли ви вже встановили правило «Спитав — відповіли», то немає потреби реагувати якось інакше, коли дитина не погоджується з вашим рішенням. Ба більше, якщо ви знову відповісте на те саме питання або зміните відповідь, то лише заохотите дитину діставати вас знову в майбутньому.

Використавши прийом один раз, потім ви просто можете тихо і спокійно казати фразу «Спитав — відповіли» щоразу, коли дитина намагається вас переконати змінити думку.

Підказки

  • якщо дитина кілька разів просить про щось невиправдане, то немає потреби відповідати їй щось, окрім фрази «Спитав — відповіли». Вона зрозуміє, що йти в басейн без супроводу — не привід для обговорення.
  • не попадіться в пастку безкінечних пояснень, коли дитина зі шкіри пнеться, щоб переконати вас. Фраза «Спитав — відповіли» — це все, що вам потрібно після того, як ви вже раз дали відповідь.
  • якщо дитина питає щось, а у вас ще немає на це відповіді (наприклад, десятирічний Макс із другом хоче влаштувати табір на задньому подвір’ї), то можете сказати: «Мені треба подумати. Я відповім тобі сьогодні ввечері».
  • прийом «Спитав — відповіли» найкраще діє, коли ви не використовуєте його для кожного питання і  прохання. Чергуйте його з іншими прийомами для подолання боротьби за владу в домі.

ЛІКИ ВІД ЕГОЦЕНТРИЗМУ: ДОПОМОГА РОДИНІ

 

Що трапляється, коли ми розпускаємо дітей? Колись я працювала з мамою, у якої було троє синів-підлітків. Вона прийшла до мене на заняття, бо її діти уникали будь-якої роботи — від прибирання кімнати до тимчасового підробітку. Вона наполягала, вона нагадувала, вона кричала, а вони вибачались і все залишалось як було, тобто вона й чоловік робили всю роботу. Скоро стало зрозуміло, що мама ніколи надто не сподівалась від синів будь-яких рухів у  бік виконання обов’язків — вона няньчилась і носилась із ними ще змалечку. Хлопці добре надресирували маму.

Який же вихід? Батьки найняли хатню робітницю, яка приходила тричі на тиждень, щоб прибирати за хлопцями. Досить дороге задоволення, скажу я вам, для трьох лінивців, хоч батьки й доволі забезпечені. Із  цієї історії легко можна посміятись, нам також легко зрозуміти, як до такого дійшло. Зрештою, у більшості випадків набагато простіше зробити все самим, ніж умовляти дітей. Скоро це стає способом життя.  

Найкращий спосіб подолати егоцентричну поведінку і зробити так, щоб хатня робота була виконана, — це прийом «Допомога родині». Це обов’язки, які кожен член сім’ї виконує на благо родини.

По суті, це хатні обов’язки, але, крім них, ще дуже багато іншого. Коли діти в команді звикають підтримувати мікроклімат будинку, то вони не просто набувають сильного відчуття належності та визнання, а й втрачають частинку свого егоцентричного світогляду, який захоплює молоде покоління. Ваші діти вчаться співпрацювати і набувають важливих для життя навичок, а також розуміють, що кожен може допомогти і зробити свій внесок. Діти також отримають основні уроки з чистоти й організованості, розв’язання конфліктів, а крім того, навчаться винахідливості, наполегливості й інших цінних навичок. 

Спочатку складіть список завдань, які відповідатимуть віку дитини і які вона зможе виконати. Подумайте про роботу, яку треба виконувати регулярно або з якою вам справді не завадить допомога. Для початку кожна дитина має виконувати кілька завдань щодня або щотижня. Наприклад, чотирирічна дитина може сама застеляти ліжко, складати свій випраний одяг і накривати на стіл щовечора. Дев’ятирічна дитина може витирати полиці у ванній щотижня, змінювати постільну білизну та щодня двічі на день вигулювати собаку. Сімнадцятирічний підліток упорається з вечерею щовівторка, зможе виносити сміття і виставляти сміттєві баки для сміттєвоза, відвозити і забирати молодшого брата з футбольного тренування.

Зі списку завдань для дитини деякі ви можете прибирати щотижня, щомісяця або коли вважатимете за потрібне, але завдання, що стосуються догляду за собою (стелити ліжко, складати свою чисту білизну), дитина має виконувати сама, коли освоїть їх, і це не обговорюється. Непогано було б включити до цього списку справи, які допоможуть усій родині, щоб діти могли відчути, як це — робити вклад у загальний добробут. На додачу до регулярних завдань ви можете попросити дітей допомогти вам з особливою роботою або тоді, коли вам не завадить додаткова пара рук. Наприклад, для вас не має бути проблемою попросити дитину, яка грається, зупинитись на кілька хвилин, щоб поскладати рушники.

І нарешті, боріться з  бажанням заплатити чи нагородити дитину за виконання завдання. Гарно виконана робота  — це нагорода сама по собі, а матеріальні винагороди знищують позитивні бонуси, такі як гордість за свою роботу.

Підказки

  • принаймні раз на тиждень давайте дитині завдання, яке їй може сподобатись — ну, або яке вона не зненавидить одразу.
  • дайте дитині право обирати, які завдання, а також де і як вона виконуватиме. Наприклад: «Ти як щотижня прибиратимеш підлогу на кухні — пилососом чи віником?». Або: «В який день ти стригтимеш газон щотижня?».
  • давайте дітям менше завдань у шкільну пору і додаткові завдання влітку й у вихідні.
  • змінюйте завдання достатньо часто, щоб кожна дитина набула різних навичок.

Майте на увазі, що коли ви почнете впроваджувати ці нові правила, то на вас чекатиме чималий опір. Дітям не сподобається нова система, але вам треба наполягати на своєму і з часом вони її приймуть. Пам’ятайте, що все це ви робите для того, щоб звільнити їх від егоцентричних ілюзій.

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)
Топ кращих книг

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації