Тема виховання дітей зараз, як ніколи гостро, хвилює сучасних батьків. Ми живемо в час неймовірних можливостей. Однак існує сила, яка може позбавити наших дітей не лише уяви, енергії і наполегливості, а й здатності жити насиченим, повноцінним життям. І ця сила має назву егоцентризм.

Звичайно, здорова доля егоцентризму потрібна всім. Однак філософія «отримати все найкраще без зусиль» призводить до сумних наслідків. Діти не здатні відчувати захват від того, що всі їхні старання принесли бажаний результат, задоволення від вдалого завершення роботи або ж просто не можуть відчути сповна насолоди від моменту щастя, заради якого вони працювали. Особи, заражені егоцентризмом, вважають, що світ обертається довкола них. Вони очікують, що для них усе робитимуть. Якщо вони нещасні, значить зі світом щось не так, адже кожна хвилина їхнього життя має бути  незабутньою. Як уникнути такого сценарію для своїх дітей? Що і як потрібно робити батькам, щоб виховати відповідальних дітей, розвинути в них стійкість характеру та вміння з повагою ставитись до всіх і всього?

Емі Макріді, мати двох синів та авторка книги «Я! Я! Я! Як перевиховати егоїстичну дитину (або її батьків)», має відповіді на всі ці запитання. Перш за все, батькам потрібно чесно зізнатися самим собі, що епідемія егоцентризму дісталася і до вашої родини. Або ж просто існує така загроза. Ось основні ознаки егоцентризму, які наводить авторка:

  • Вас дратують забаганки дітей, але ви все одно їх виконуєте.
  • Ви з останніх сил намагаєтесь підтримати лад у домі, а всі надто зайняті перед телевізором, щоб вам допомогти.
  • Ви не можете зайти до магазину і  не купити чогось смачненького.
  • Ви часто збільшуєте кількість кишенькових грошей.
  • Ви робите за дітей те, що вони мають робити самі.
  • Ви пропонуєте підкуп і винагороду, коли хочете, щоб діти на щось погодились.
  • Ви часто рятуєте дітей, привозячи їм до школи забуті ними речі або нагадуючи про кінцеві терміни виконання завдань.
  • У вашої дитини проблеми з дисципліною у школі і з дотриманням правил узагалі.
  • Ваша дитина легко і швидко перекидає провину на інших, коли щось іде не так.
  • Ваша дитина часто вдається до маніпуляцій, щоб отримати бажане від інших.
  • Ваша дитина часто копилить губи й закочує істерики, коли щось складається не так, як вона хоче.
  • Ваша дитина часто скаржиться на нудьгу і хоче, щоб ви її розважали.
  • Ваша дитина надзвичайно нетерпляча.

————————————————————————

Усе це вам нагадує якусь знайому дитину? Тоді вам просто необхідно дізнатися які ж існують способи боротьби з виявами егоцентризму та як налагодити гармонійні відносини з власними дітьми.

Попрацювати доведеться не лише дітям, а й батькам. Переважно батькам!

Часто за нестерпною поведінкою  дітей приховані помилки батьків, які постійно поспішають у своїх справах, намагаються в усьому догодити своїм чадам та бояться слова «ні» і рідко його використовують. Емі Макріді пропонує цілу низку інструментів, які ми можемо (і повинні!) використовувати в повсякденному житті. Вона пояснює який саме метод і коли слід застосовувати, а також до яких результатів вони мають призвести. Після опису кожного прийому, авторка дає поради та підказки, а також відповідає на найпоширеніші запитання.

Перший інструмент батьків – це ЧРТД – час для розуму, тіла і душі. Найважливіший прийом з усіх тридцяти п’яти, які представлені в книзі. Він передбачає задоволення головної емоційної потреби  дітей – потреби у визнанні. Окрім того, саме ЧРТД попереджає поведінку, до якої вдаються діти, коли потребують вашої уваги або влади, а саме: скиглення, істерики, сварки з братами та сестрами, відмови виконувати свої обов’язки або  прохання батьків тощо. У чому ж полягає сам метод? Усе дуже просто: потрібно знайти час для власної дитини. Щодня певний проміжок часу ви цілком і повністю повинні присвячувати дитині відклавши смартфон, вимкнувши комп’ютер та телевізор. У цей час ви не звертаєте уваги ні на що інше й усі свої тіло, розум і душу приділяєте дитині та тому, що вона робить. Це допоможе побудувати міцні стосунки з дитиною.

Борімось із надмірною увагою – це другий етап, який можна вводити в побут, якщо ми достатньо говоримо з дітьми, враховуємо їхні потреби і робимо все потрібне, щоб вони навчалися і не відчували себе самотніми. Дітям також потрібно дати знати, що вони – велика частина нашого життя, але не єдина. Зазвичай, вони вважають, що мають право на нашу увагу будь-коли і не важливо, що ми говоримо в даний момент по телефону, працюємо або ж намагаємося відпочити кілька хвилин. Навчайте дітей тієї поведінки, якої ви від них очікуєте. Поясніть різницю між терміновими справами і тими, які можуть зачекати. Встановіть правило, за яким ви не будете реагувати на скиглення або істерики дитини, поки вона не почне розмовляти нормально.

Пригальмуйте і зачекайте – прийом, що забезпечить мир і спокій під час поїздок в автомобілі. Особливо це стосується сімей, де є кілька дітей, які люблять посперечатися. Перш за все, потрібно познайомити дітей з новим правилом – коли вони сваритимуться  або ж галасуватимуть, ви просто зупините машину і всі будуть чекати, поки знову не запанує тиша. Найкраще цей метод випробувати, коли ви будете їхати в місце, куди хочуть потрапити саме ваші діти. Коли діти вчинять галас, спокійно зупиніться у дозволеному місці і вимкніть двигун. Діти і так все зрозуміють, тож ви зможете продовжити рух у спокої.

Згорнути вітрила – що робити, коли ви не можете зупинити емоції, істерики і злість у дитини? Інакше кажучи, вітер у вітрилах дитини. Часом, найкраще, що ви можете зробити, це згорнути власні «вітрила». Спершу, в спокійній атмосфері (коли шторму ще немає на горизонті) попередьте дитину: «Я не буду більше сперечатися з тобою з приводу своїх рішень. Якщо ти говоритимеш зі мною в неприйнятному тоні, то я просто вийду з кімнати. Коли ти заспокоїшся і зможеш спокійно розмовляти, то я буду рада поговорити». Наступного разу, коли розгоратиметься конфлікт (ви знатимете коли, адже будете злі та роздратовані), просто «згорніть свої вітрила», вийшовши з кімнати або відмовившись відповідати. Для будь-якого конфлікту потрібні двоє, тож ви можете його закінчити, прибравши одного учасника (себе).

Контролюйте те, що можете (контроль оточення) – спершу, нам, як батькам, потрібно усвідомити – ми не можемо контролювати наших дітей. Хай як би нам подобалося так думати. Натомість ми можемо контролювати оточення – зокрема спільний дім. Контроль оточення має два напрямки: організація фізичного простору для зручності дітей і обмеження доступу до того, що заборонено. Цей метод запобігає егоцентричній поведінці дитини. Вам допоможе те, що оточення справді впливає на дітей і їм часто подобається допомагати і виконувати дорослі завдання. До речі, дуже часто батьки самі не дають дітям допомагати, хвилюючись, що ті зроблять усе не так або влаштують безлад. Коли дітям кілька разів сказати: «Ти розіллєш сік, якщо сам наливатимеш», — урешті вони перестануть намагатись, а  натомість очікуватимуть, що ми зробимо за них те, що їм самим абсолютно під силу. (Зрештою, хто з нас не проливає сік час від часу?) За допомогою певних пристосувань у будинку ви зможете підштовхнути їх до більшої відповідальності, а отже, підвищите їхню впевненість у собі і дасте їм можливість розвинути важливі навички.

Спитав – відповіли – цей прийом для випадків, коли ваша дитина вважає, що ваше рішення підлягає оскарженню, або коли вона дістає вас з одним і тим самим питанням. Перші рази, відколи ви встановите дане правило, можете пояснити дитині, що ви вже відповідали на дане запитання і змінювати свого рішення не будете. Наступні рази достатньо буде просто відповісти: «спитав(ла) – відповіли». Досить скоро дитина зрозуміє, що хай би скільки разів вона спитала, відповідь буде та сама. Звичайно, що існують винятки з правила, детальніше про них можна дізнатися з книги.

Час на навчання – прийом, який дасть дітям зрозуміти, що ми не маємо все робити за них, адже вони багато чого здатні зробити самостійно. Це головний ключ до перевиховання дитини. Спочатку використайте прийом «Контроль оточення», про який згадували вище, а потім навчіть дітей кільком справам, які вони здатні виконувати без вашої допомоги. Навчайте дитину тоді, коли ви обоє спокійні і вас ніщо не відволікатиме. Окрім того, що це значно полегшить життя батьків, ви розвинете в дітях упевненість та віру у власні сили.


Це лише невелика частина прийомів, які дозволять налагодити стосунки з дітьми, а також допоможуть їм відчувати себе впевненішими у власних силах. Емі Макріді дає безліч корисних порад. Окрім методів, які допоможуть позбавитися егоцентризму, авторка вчить позитивному формулюванню прохань, пояснює чому надмірна допомога шкодить або чому не бути особливим – не вирок.

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)
Топ кращих книг

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації