Компанії не потрібна причина, щоб тебе звільнити.
Компанія може робити все, що заманеться.

Шеф Дена

Уявіть собі на хвильку, що вам за 50, ви маєте улюблену роботу, дружину та двійко дітлахів. Життя прекрасне, а попереду у вас довгоочікувана відпустка. І раптом, просто посеред обговорення готелів та маршрутів прогулянок, лунає дзвінок — у вас більше немає роботи. Буцімто прибутки падають, а за одного такого журналіста, як ви, можна найняти зо п’ять випускників, які працюватимуть від ранку і до ночі. І ось вам досі за 50, у вас немає роботи, немає страховки, дружина тільки-но звільнилась, а попереду вас чекає дорога відпустка, та ви вже не впевнені, що можете собі її дозволити… 

У такій ситуації одного дня 2013 року опинився автор і герой книжки «Крах. Моя невдача у стартап-бульбашці» Ден Лайонс. Ден, який до того успішно писав про технології, Кремнієву долину та стартапи, роз’їжджав світом і викривав недоброчесні схеми власників та інвесторів. Ден, який вів популярний блог і писав від імені псевдо-Джобса. Ден, який працював у «Форбсі» та «Ньюзвіку». І цей Ден такого чудового дня опиняється без роботи. Йому за 50, а це означає лише одне: отримати роботу буде досить складно, хоча ніхто про це й не говорить вголос.

Бути технологічним журналістом у період технологічного буму ой як непросто. Цілими днями спілкуєшся із людьми, які не розумніші за тебе (а деяких узагалі розумними складно назвати), хоча в них чортзна-скільки мільйонів, а ти простий писака, що ледь зводить кінці з кінцями. Я вже не знав, обурюватися чи заздрити — напевно, і те і те потрохи».

Тож Ден шукає, шукає знову і знову, аж допоки йому не спадає на гадку: він усе свідоме життя пише про “геніїв” з Долини, про те, як вони заробляють мільярди доларів після розміщення акцій своїх компаній, а сам досі не має нічого. Тож за порадою знайомого він вирішує влаштуватись у стартап та протриматися там достатньо довго, щоб дочекатися публічного розміщення акцій і заробити на цьому (працівникам як частину зарплати пропонують опціони компанії, які після розміщення акцій на біржі можна конвертувати в готівку). І поки йому щастить, він знаходить підхожу вакансію, для якої навіть переїжджати нікуди не потрібно. Новою роботою Дена стає «ГабСпот» — перспективний стартап, який продає програмне забезпечення для малого й середнього бізнесу, покликане полегшити маркетингову роботу (розсилки, блоги тощо). Сам Ден має бути кимось на зразок радника з маркетингу. Що це до пуття означає, він і сам не знає:

«І от я тут. Без п’яти хвилин маркетолог найвибуховішого стартапу на східному узбережжі. Лиш одна маленька проблема: я в біса нічого не знаю про маркетинг. Це здавалося дрібницею, коли я ходив на співбесіди і пропонував мене найняти. Але тепер я щось не певен».

Ви серйозно?

Цукеркова стіна, пиво для продажників, весь офіс (люди також) в корпоративних помаранчевих кольорах, логотипи компанії повсюди, замість стільців — м’ячі на колесах, по 15000 нарад на день та забитий зустрічами-нарадами-обідами календар, а ще всі натхненні, ініціативні та позитивні, всі переповнені важливістю своєї місії… навіть якщо вона полягає в тому, щоб діставати людей дзвінками, намагаючись продати їм програмне забезпечення.

А ще ваш бос вважає, що здійснив неймовірне відкриття в менеджменті і тепер він приносить на всі наради плюшевого ведмедика як символ інтересів клієнта. І так, учасники наради «звертаються» до цього ведмедика. Поки ви обережно намагаєтеся уточнити, чи він це серйозно, на вас дивляться як на прибульця з іншої планети, який раптом вирішив поганятися за котом, щоб його з’їсти. «Повірити не можу. Дорослі чоловіки й жінки в здоровому глузді просто сидять і розмовляють із плюшевим ведмедиком. А я з цими людьми працюю. Ні, навіть гірше! Я працюю на них. У «Ньюзвіку» я працював на Джона Мічема, який отримав Пулітцерівську премію за біографію Ендрю Джексона. Тут я працюю на хлопця, який таскає на роботу дитячу іграшку і вважає це за інновацію в управлінні», — скаржиться Лайонс. 

А інший ваш бос забуває про ідеї, які ви з ними обговорили, і погоджені того ж дня проекти. А через кілька місяців вже інший бос, добре знаючи, що ідея була вашою, знущається й озвучує її як свою та ще й керівником проекту збирається зробити сторонню людину, а не вас.  

Все це — лише частина щоденного абсурду, із яким стикається Ден. Він місяцями не розуміє, чим же насправді має займатися, тому просто приходить у свою комірку на роботу разом з іншими «творцями контенту» й пише тексти в блог компанії. Його шеф — учорашній випуск коледжу, який також не надто розуміє, чим повинен займатися Ден, а засновники компанії, які наймали Лайонса на роботу, не мають часу чи бажання, щоб із ним зустрітись. Те, про що ви домовлялися зранку, вже немає жодного значення ввечері, робота незрозуміла, та всім байдуже. Їх цікавить лише те, що ви недостатньо дружелюбні та своїм інтелектуальним контентом приваблюєте лише трафік, а не клієнтів.

Тепер я працюю на людей, що пхають у вашу електронну скриньку всіляке сміття — цифровий аналог тих набридливих маркетологів, які телефонують вам в обідню перерву і пропонують нові вікна чи сонячні батареї для даху.

Я переконую себе, що хоча й моя робота не найблагородніша, вона не всесвітнє зло. Ми не Гітлери. Ми просто дратуємо людей. Так, можливо, ми робимо світ трохи гіршим, але лише трохи. Ось що я собі повторюю».

Світ Нової Роботи

Уся компанія є квітесенцією сучасного суспільства Нової Роботи в Кремнієвій долині. Роботи, де роботодавцям на тебе плювати, де вони використовують тебе лише кілька років, якраз до тих пір, поки твої послуги не стануть коштувати надто дорого, поки на твоє місце можна буде взяти когось молодшого й готового працювати за меншу зарплату. Роботи, де вигідно пачками наймати молодь і так само пачками їх звільняти через кілька років як відпрацьований матеріал. Роботи, де різниця в зарплатах між гендиректором та звичайним працівником коливається в пропорції 1:300 (у 1965-му середньостатистичний генеральний директор заробляв у 20 разів більше за середньостатистичного службовця; у 1989-му ця цифра підскочила до 60; у 1995 році гендиректори стали заробляти в 122 рази більше за своїх підлеглих. На 2000 рік це становило 383:1).

Власне така філософія роботодавця і є причиною повсюдної дискримінації в Кремнієвій долині. Набираємо купу вчорашніх випускників, даємо їм найменшу зарплатню — і бінго! — ви маєте працівників, яких за кілька років можна буде замінити.

Як змусити сотні людей працювати у відділах продажів чи маркетингу за найменшу зарплатню? Перетворіть роботу на забавку. Дайте їм безкоштовне пиво і настільний футбол, влаштуйте вечірку. За все це ви отримаєте нескінченний потік колишніх студентів, які гаруватимуть у мавпячій кімнаті під жахливим психологічним тиском за 35 тисяч на рік. А вишенькою на торті стане корпоративний міф, що начебто робить роботу цих дітлахів вагомою. Імовірно, міленіали переймаються не так грошима, як важливою місією. То дайте їм цю місію.

Звучить жахливо, але реальність саме така, скрушно визнає автор.

 

У світі технологій сиве волосся і досвід надто переоцінені», — каже генеральний директор компанії, де я в біса працюю. — «Ми хочемо створити таку культуру, яка приверне і втримає представників покоління Y». Боже, почуваюся таким особливим, — написав Ден Лайонс у фейсбуці після статті свого шефа про те, наскільки компанія орієнтована на молодь».

Насправді це дуже весела книжка про те, як починати все знову, коли тобі за 50. Це книжка про те, як працюють окремі стартапи у Кремнієвій долині (та й не тільки). Це книжка про те, як ринок переповнюють компанії-бульбашки, які приносять гроші лише власникам і деяким інвесторам. Це книжка про те, як відкрити очі на те, що відбувається довкола та критично подивитися на технологічні компанії, які «чесно» розповідають про їхній неймовірний внесок у покращення вашого життя, тим часом викрадаючи ваші персональні дані та торгуючи ними на ринку. Зрештою, це просто смішний текст журналіста, який несподівано для себе опинився з іншого боку барикад і якому це не сподобалося.

Замість епілогу: Ден, до речі, таки заробив на опціонах близько 60 тисяч доларів.

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)
Топ кращих книг

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації