Замість книжкового підсумку року покажу вам історію хвороби. Щоранку я встаю о 5.30, щоб виділити собі додаткові 40 хвилин на читання. Коли пишу це, кількість прочитаного вже сягає 150 книжок саме таку планку встановлювала собі на 2018 рік і планую трохи покращити результат.

Моя залежність почалась на початку 2017, коли, підбиваючи читацькі підсумки 2016, я зрозуміла, що поглинула 96 книжок. Але ж не сто… Не сто… Не сто! Марила сотнею, тому весь рік впивалась книжками, ковтала, не пережовуючи, і навіть отримала прізвисько книгожерка. Фінішувала з 140, але вирішила на цьому не зупинятись. Досягла свого. І що ж?

Зрозуміла, що улюблена книжка може мінятись щомісяця

І навіть частіше. Як взагалі можна проходити через роки з одним фаворитом, коли довкола стільки корисних текстів, незабутніх сюжетів, прекрасних персонажів! Тому мій персональний топ зазнає постійних змін. Що робити, коли у тебе важка форма книжкової полігамії?

Але з високим темпом читання часто немає можливості чекати, поки настане той очікуваний післясмак переосмислення і фінальний вирок. Відчуваю, що кілька потужних книжок просто «зачитала» іншими, не давши їм розкритись, бо підтягнувала статистику до омріяної.

Усвідомила, що люблю нон-фікшн

Раніше й одна нон-фікшн книжка здавалась великим випробуванням. Муками і тортурами. Рівносильною іспанському чобіткові, але на голову, який затискає безсюжетністю. Тепер читаю в середньому по дві таких книжки на місяць і мені подобається! Ні, це не мазохізм, нарешті я розсмакувала і зрозуміла: що більше читаєш, то більше хочеться.

Найбільше заходять біографії, мемуари та психологічні штуки з серії «перевірено на собі», тому «Гірка правда про стосунки» Ніла Штрауса довго буде серед моїх фаворитів. А ще подобаються історичні праці, написані свідками подій звісно, там дуже суб’єктивно, але так навіть цікавіше.

Почала читати більше українських авторів

Це був своєрідний челендж, бо у школі та університеті спротивила собі українську класику (досі пику перекошує, як згадаю), тому навіть за сучасних авторів бралась з острахом, обмежуючись романами Макса Кідрука та Юрія Винничука, мовляв, тут якість гарантована.

Цього року відкрила для себе майже три десятки нових імен і майже все з прочитаного сподобалось, дещо навіть дуже і потрапило в улюблене. Тільки одну книжку не сприйняла категорично. Тепер маю ще десяток українських авторів (з деякими навіть перехилила келих), виходу нових книжок яких чекаю з нетерпінням і розвінчаний стереотип щодо того, що серед нашої літератури мало достойного.

Проспала на сотні годин менше

Менше спати головна жертва мого книголюбного его. Я вирішила відмовитись від години вже не такого міцного ранкового сну (ввечері воно таки цінніше), щоб починати день з улюбленої справи. Перевірила: дієвий спосіб вставати раніше. Мій день починається з 5.30. Так ще до сьомої ранку встигаю прочитати базові 50 сторінок.

Цей ранковий старт, мабуть, найкраща витрата часу за день, бо дає і енергію, і запускає мозок приємно і нетравматично. Якби ще потім дорога на роботу не добивала… Але особливого браку сну не відчуваю, хіба можу ввечері заснути… кілька разів з книжкою, яка боляче б’є по носі.

Вляпалась у кілька марафонів

Різноманітні книжкові збіговська потужний мотиватор читати багато. І ще більше. І навіть більше, ніж багато. Цей змагальний момент… А якщо й завдання цікаві то чому б не пограти, урізноманітнити своє читання зрештою. Крім того, ці марафони знаходять нам однодумців, дозволяють обговорити прочитане і навіть набути нових друзів. Хоча виснажують, так, буває.

Я підписалась одразу на кілька, але стовідсотково завершила тільки один, який найбільше захопив відкрила хороші книги, на які б навіть не глянула поза контекстом марафону (стрьомні обкладинки, дивні назви, химерні анотації…). Тепер чекаю результатів і думаю, чи варто мені і наступний рік читати за завданнями, чи, може, просто розслабитись.

Відвідала низку книжкових презентацій

І навіть зрозуміла, чому люди на них ходять. Це цікаво, куди цікавіше за прес-конференції та звіти. Якби ще канапки давали було б взагалі ідеально. Тут тобі і живі класики, і амбітні початківці, які прагнуть спілкування з аудиторією. Вони вміють писати, тому завжди мають, що сказати.

Мені траплялось ходити й на ті, де розповідали про книжки, які вже читала, і про гарячі новинки от-от з друкарні. Презентація дає контекст, показує передумови й історію створення, зрештою, знайомить з тим, як автор (чи перекладач) ставиться до цього витвору літератури. А ще там можна  поставити якесь гиденьке запитання і змусити автора червоніти.

Знайшла ідеальний спосіб книжкового релаксу

Насправді це сталось дещо раніше, але, щоб не наврочити я добряче протестувала це відкриття і переконалась у правильності досліджень. Найкраще відпочиваю з трилерами, і що більше там кривавих деталей і психологічних закрутів, то сильніший релакс. Книжка має бути такою, яка захоплює і не відпускає, поки не згорне нерви читача у клубок і не зафутболить кудись.

Так, я прочитала більше 30 книжок (і навіть хотіла більше) про маніяків та психів, вижила і навіть не втрапила до божевільні, а ще відкрила для себе кілька нових видів вбивств не уявляю, навіщо мені така інформація, але ніколи не знаєш, що знадобиться в житті. До речі, під Різдво традиційно читатиму детективи, бо душа бажає свята.

Здається, знайшла улюбленого трилероавтора

Або двох. Чи трьох. Важко визначити най-най, бо стільки класних книжок прочитано, а скільки ще не прочитано. Вина читача перед горами куплених книг, до яких ніяк не доходять очі, не припиняє переслідувати ні на мить. Хороших авторів багато, крутих  трохи менше, але теж не бракує. Перечитати і перенасолоджуватись неможливо, бо каталог величезний.

Жан-Крістоф Ґранже, Тесс Ґеррітсен, Кріс Тведт, Геннінг Манкель і ще добрий десяток, який я могла б назвати навіть серед глупої ночі чи можливо тут вибрати когось одного? Ні, ні і ще раз ні. Тому, все-таки здалось, або знайшла не одного.

Заразила читанням близьких і далеких

kinga-cichewicz-639968-unsplash

«Диви, як класна книжка, диви-диви-диви. А тепер читай-читай-читай» так не робила. Майже. Але розуміння потреб потенційного читача та правильна реклама половина успіху. Найкраще працювало, звісно, у комплексі з врученням у руки і фразою «Через місяць повернеш прочитаною», сказаною страхітливим голосом. А якщо це ще був трилер, то сцена варта Гічкока.

А тепер про мізантропію: паралельно почала менше спілкуватись з людьми, які не читають,  як виявилось, не дуже велика втрата, бо їм важко зрозуміти таку повернуту на читанні, а мені таки геть неможливо зрозуміти їх.

Читала книжки ще до друку

Головний кайф книжкового блогера прочитати книжку, яку ще ніхто не читав і написати відгук першим. Те саме відчувають ті, хто підкорює Еверест. Ті, хто вперше досліджує морські глибини. Ті, хто милується оригіналами ван Гога в Амстердамі (особливо після відвідин кофішопу з зеленою вивіскою). У цей момент існує тільки неймовірний тандем ви і книжка.

Як нічого особливого? Ви просто не пробували! Це відчуття першовідкривача куди там Колумбу та його океанському круїзу. Ось, ось воно!

Написала десятки рецензій

Рецензія дивовижна форма спілкування читача з автором, прочитача з потенційними читачами, платформа для думок та висновків, присмачена цитатами. Пишу багато і різного, але рецензії залишаються найулюбленішим жанром. Читачам важко залишати свої погляди при собі, особливо про те, що сподобалось, хочеться ділитись і формувати армію шанувальників саме цієї книжки.

Вірю, що кожна мені вдалась, хоча одні писались легко і просто, а інші вимучувались через складність сюжетів. Але це було приємно завжди.

Познайомилась з кількома письменниками та купою прикольних читак

Корисні знайомства, що й казати: ми тепер влаштовуємо спільні читання, обмінюємось книгами, радимо щось з прочитаного, дискутуємо і навіть ходимо на каву при нагоді. В межах Форуму видавців навіть влаштували в одному дуже львівському кафе «сільське весілля», витіснивши з залу усіх відвідувачів ті, вочевидь, втомились від застільної демонстрації куплених книжок.

І це якраз найприємніша частина моєї прочитаної сотні приємна і тепла спільнота, яка завжди прийде на допомогу, коли нічого читати. Вони відкриті, тому завжди можна приєднатись.

Перенаситилась

Та, будьмо відвертими, читаючи по 3-4 книжки на тиждень, відчуваєш себе як Вовк з мультику «Жив-був пес», більше вже не хочеш, але ще в себе пхаєш. А ще тягне співати про це на весь світ. Зараз мені хочеться читати менше, розбірливіше, повільніше і тільки те, що моє від початку й до кінця. Втомилась від друкованого слова, хоча ввечері знову потягнусь за книгою, навіть, якщо пообіцяю собі додивитись сезон, який смакую вже рік з періодичністю серія раз на два-три місяці.

Книжкова залежність не лікується, трапляються періоди ремісії, які називають «нечитуном», але вони проходять рано чи пізно. І, якщо ви вже інфіковані цією хворобою, то насолоджуйтесь та зумійте видобути для себе якнайбільшу користь. Нас таких багато, не соромтесь.

___________________________________________________

Методом спроб і помилок вже намацала стежку, якою хочу піти у 2019: чітко планувати читання на місяць, але не гнатись за кількістю, вибирати книжки, які розвивають, дають щось для душі або напрацьовують нові вміння. Вчусь відділяти зерно від лусочок, а праведне від грішного.

Хочу побажати нам всім, щоб ми без зусиль знаходили свої книжки і своїх авторів, які з кожною сторінкою робитимуть нас кращими людьми: щасливішими та натхненнішими.

61 переглядів

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)
Книжка «Усе замахало. Але надія є»

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації