Наш формат | Блог > книжки > Homo sapiens: 12 книжок про нас
 

Homo sapiens: 12 книжок про нас

Люди літають в космос, люди подорожують планетою, люди керують неймовірно складною технікою і пишуть захоплюючі книжки. У світі стільки неймовірних речей, які ми вже дослідили і які тільки збираємось зрозуміти, але чи не найбільшою загадкою залишаємось ми самі, люди. І чи не найменше ми знаємо чомусь саме про себе. Тож ми вирішили трохи виправити цю ситуацію і відібрали для вас 12 книжок, які дозволять вам зрозуміти себе трохи краще.

«Людина розумна» і «Людина божественна»
Ювала Ноя Харарі

Минуле і майбутнє. Зародження людства, його злети і падіння, помилки, прориви і, зрештою, майбутнє. Як ми стали тими, ким ми є сьогодні? І що нас чекає далі? Про приборкання вогню і розквіт імперій. Про революції та ядерну зброю. Про біоінженерію і не тільки.

Дослідження, яке зламає ваші уявлення про історію та змусить задуматися, а заодно і систематизувати знання, починаючи від самого початку і появи людини на цій планеті до наших днів. У цих книжках ви не знайдете нудної хронології і сухих дат, натомість ви разом з автором будете розмірковувати над численними «чому?» в людській історії та нашому недалекому майбутньому.

«Ми стали значно могутнішими, ніж колись, але маємо дуже слабке уявлення про те, що робити з усією цією потугою. Ситуація погіршується тим, що люди в наш час здаються безвідповідальнішими, ніж раніше. Ми самі призначили себе богами, яких об’єднують лише закони фізики і які нікому не підзвітні. Відповідно, ми шкодимо тваринам, що живуть поруч із нами, та навколишній екосистемі, шукаючи в них лише власний комфорт та втіху, але ніколи не знаходячи задоволення.

Чи є у світі щось небезпечніше за незадоволених та безвідповідальних богів, які не знають, чого вони хочуть?»

«Хто б міг подумати!» Асі Казанцевої

Популяризаторка науки та наукова журналістка Ася Казанцева перекладає на зрозуміла усім мову механізми нашого організму. Всі оті безглузді, на перший погляд, вчинки, які ми робимо, насправді мають пояснення. І хоча спихнути на власний мозок всю провину буде безглуздо, все ж слід мати на увазі, яких вибриків від нього можна чекати.

Авторка розкаже вам про шкідливі звички і ті механізми, які заважають вам їх позбутися, про любов та всі її прояви від «хімії» між партнерами до генетичних особливостей. І насамкінець про стрес та депресію. Чому ми почуваємось нещасними і як змусити свої ендорфіни працювати?

 

Бонус: стислий курс біології від авторки наприкінці книжки. Тому якщо вас досі лякають такі «страшні» слова як біохімія, нейрони, дезоксирибонуклеїнова кислота, серотонін та гормони, і ви не впевнені, як це працює, рекомендуємо почати з кінця книжки.

«Хай першим кине в мене каменем той, хто аніразу в житті не почувався нещасним, коли на те не було суттєвих об’єктивних причин, не купував у магазині якусь дурню, не ображав ненароком когось зі своїх близьких, не напивався так, що ледь тримався на ногах, і не влипав у комп’ютерні ігри тоді, коли конче треба було вчитися чи щось робити. Є певні підстави вважати, що все відбувається саме через те, що мозок дурень, а не світла досконалість.

Це дуже болюче питання. Завжди є велика спокуса геть усі дурниці, які ти робиш, покласти на свою біологічну природу, невдалі гени, неправильний рівень гормонів, і взагалі, це все тітка винна, як казав король у п’єсі Шварца. Проте є і зворотна проблема: як правило, ми надто високої думки про людський розум і тому починаємо страшенно гризти себе та інших за будь-який капосний вчинок чи звичайну дурість»

«Ілюзія знання» Стівена Сломена і Філіпа Фернбака

Ми живемо у дивовижну епоху: ще ніколи знання не були настільки доступні, ніколи перевіряти факти не було так легко, ніколи так багато людей не мали можливості вчитися новому. І… попри всі ці можливості люди продовжують вірити у всесвітню змову, «шапочку з фольги» та інші антинаукові забобони навіть більше, аніж раніше.

Американські коґнітивісти Стівен Сломен і Філіп Фернбак з перших сторінок переконують, наскільки мало ми знаємо. Абсолютна більшість людей не розуміє механізму дії навіть тих приладів, якими ми користуємося щодня, зокрема таких простих, як зливний бак унітазу, кавоварка чи телефон. Попри це людство якось вижило і більш-менш успішно завойовує світ.

За словами Сломена і Фернбака, усі ми живемо у спільнотах знання, а те, що ми вважаємо «своїми» знаннями, насправді розподілено довкола нас, і ми сягаємо по ці експертні знання, навіть не помічаючи цього і не усвідомлюючи глибини свого невігластва.

«Ніхто не може бути спеціалістом з кожного аспекту будь-якої однієї речі. Навіть найпростіші предмети вимагають складного переплетіння знань, що дозволяють їх виробляти і використовувати. Ми ще навіть не згадали справді складні речі, які існують у природі: бактерії, дерева, урагани, кохання і процес розмноження. Як усе це працює? Більшість людей не зможе вам розказати, як працює кавоварка, як клей тримає купи папери або як працює фокусування у фотоапараті, не кажучи вже про щось настільки складне, як кохання.

Ми цим не хочемо сказати, що люди невігласи. Ми хочемо сказати, що люди більші невігласи, ніж їм здається. Ми всі більшою чи меншою мірою страждаємо на ілюзію розуміння ілюзію, що ми розуміємо, як речі працюють, хоча насправді наше розуміння мізерне»

«Невидимий вплив» Йони Берґера

Що є основою наших рішень? Безумовно, наші індивідуальні вибір, досвід і смаки. Так, вірно ж? Насправді ми не враховуємо ще один важливий та потужний чинник — соціальний вплив.

Йона Берґер присвятив 15 років вивченню цього феномена й дійшов висновку: ця невидима сила є основою кожного нашого рішення — від роботи до сімейного життя. Навіть більше, вона впливає не лише на те, що ми робимо, а й чого уникаємо в повсякденному житті.

Чому просто продати коштовний годинник, котрий не показує час? Яким чином люди несвідомо спонукають інших досягати кращих результатів й одночасно гальмують їхній успіх? Чому прагнення відрізнятися від інших — теж результат впливу соціуму? Берґер пояснює механізм цього впливу.

«Люди голосують, тому що на вибори йдуть їхні співгромадяни; їдять більше саме в товаристві; купують нову машину, бо так нещодавно вчинили сусіди. Соціальний вплив зумовлює придбання товарів, вибір плану медичного страхування, здобуття певних оцінок у школі та прийняття рішення щодо кар’єри.

Саме він змушує людей накопичувати пенсійні заощадження, інвестувати на фондовому ринку, віддавати власні кошти на доброчинність, приєднуватися до студентських організацій, економити електроенергію чи використовувати інноваційні розробки. Навіть злочинні вчинки чи задоволеність власною роботою теж зумовлені соціальним впливом.

Насправді інші люди формують 99,9 % від усіх наших рішень. Важко знайти хоча б один приклад наміру чи дії поза впливом довколишніх. Якщо взяти всі аспекти життя, ми всюди бачимо соціальний вплив — і не визнаємо його тільки для самих себе»

«Ген. Надзвичайна історія» Сіддгартхи Мукерджі

Лауреат Пулітцерівської премії та автор бестселера «Імператор усіх хвороб» Сіддгартха Мукерджі написав історію гена — від самого початку, коли люди думали, що сперма вже містить міні-людину (малесенький і зморщений плід, який просто росте у лоні матері), до сучасності, коли ми наблизились до того, щоб розшифровувати та «переписувати» гени.

«Ця книжка є розповіддю про народження, розвиток та можливе майбутнє однієї з наймогутніших та найнебезпечніших ідей в історії науки: «гена» основної одиниці спадкування та основної одиниці всієї біологічної інформації». А ще це дуже особиста історія, зізнається Мукерджі на початку, розповідаючи читачам історію психічних розладів у своїй сім’ї. «Життя та смерть моїх рідних вплинули на моє мислення як ученого, дослідника, історика, лікаря, сина та батька більше, ніж я міг собі уявити. Навряд чи в моєму дорослому житті був хоча б один день, коли я не думав про спадковість та родину», пише він.

Про що ця книжка? Про еволюцію знань про гени та спадковість. Про помилки. Про євгенічні суди. Про розшифрування людського геному та читання генів.

«...ген активно проникає в обговорення таких понять, як раса, расова дискримінація та расовий інтелект, пропонуючи приголомшливі відповіді на деякі з найактуальніших питань, що постійно порушуються в нашому політичному та культурному житті. Він перебудовує наше розуміння сексуальності, ідентичності та вибору, проникаючи таким чином у саме серце найнагальніших питань нашого особистого життя»

 «Секс та релігія», «Сміх» і «Їсти»

Одразу три книжки, кожна з яких описує важливі аспекти людського життя, яким ми часто не приділяємо належної уваги, не маючи ані найменшого уявлення, як і чому все це працює.

По-перше, у книжці норвезького науковця і правозахисника Даґа Ейстейна Ендшьо «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальості» проаналізовано величезний масив інформації щодо непростих стосунків між сексом і різноманітними релігіями протягом всієї історії людства й у різних світових культурах.

Чи є секс священним або стає огидним, цілковито залежить від того, як релігія визначає це. «Немає стандарту щодо того, як релігія ставиться до людської сексуальності. Той вид сексу, що одна релігія вважає взірцевим, ба навіть священним, відкидається як щось огидне іншим віросповіданням. Проте є дещо спільне для всіх цих моделей: жоден із типів сексу, пропагованих різніми релігіями, не передбачає його природного обмеження. Це завжди питання окремих культур», говорить Ендшьо.

 

 

По-друге, «Їсти. Потреба, бажання, одержимість» Паоло Россі. Одвічна потреба «їсти» зіграла фундаментальну роль в історії людства, його культах, ритуалах і традиціях, соціальних устроях, загартованих війнами, катаклізмами, еволюціями й революціями, голодом, канібалізмом, епідеміями та хворобами, з якими людство бореться досі, зауважує автор.

Паоло Россі стверджує: епоха, коли питаннями їжі та харчування займалися лише антропологи та психологи з університетськими дипломами, добігла кінця. Автор шукає відповіді на безліч питань і розвінчує небезпечні міфи масової культури, роздумуючи про моду, ожиріння, голод та піст.

По-третє, «Сміх. Біологія, психіка, культура» Еріка Смаджа.

Сміх не перестають вихваляти за його цілющі властивості, однак залишаються дуже сильними і забобони, пов’язані з ним. Чому ж ми сміємося? Що таке сміх? В цій книжці автор намагається проаналізувати всі грані смішного, щоб зрозуміти його рушійні сили та механізми, звертаючись до знань психоаналізу, фізіології, етології, літератури, філософії, антропології

«Злюб» Мері Роуч

Він викликає страх і жагу, цікавість і ніяковість. Його забороняли, за нього карали, а в деяких країнах навіть заявляли, що його взагалі не існує. Та він був, є і буде — скрізь і завжди. Він — це секс, про найцікавіші і найважливіші аспекти якого Мері Роуч написала свою книжку.

«Люди, що пишуть популярні книжки про секс привертають до себе якщо не помірну, то неминучу увагу. Моя перша книжка була про людські трупи, і як наслідок усі припустили, що я одержима смертю. Тепер, коли я написала і про секс, і про смерть, лише Богу відомо, який про мене пішов поголос» — жартує Роуч.

Чи можна думкою досягти оргазму? Чи може померлий мати ерекцію? Чому віагра не допомагає жінкам або, як на те пішло, пандам? Мері Роуч намагається дати відповіді на ці та інші питання, розвінчуючи міфи та пояснюючи, до яких висновків у сексуальній сфері дійшла наука.

«Найперші наукові праці в галузі сексуальної фізіології з’являлися як побічний продукт дослідження проблем народжуваності, акушерства, гінекології й венеричних захворювань. Та навіть робота в цих галузях медицини частенько викликала зневагу й підозри. Гінеколога Джеймса Платта Вайта в 1851 р. виключили з Американської медичної асоціації за те, що він запросив студентів-медиків спостерігати за пологами жінки (за її згоди). Його колеги страшенно розгнівалися, вважаючи за непристойне, щоб лікар-чоловік дивився на жіночі геніталії.
А в 1970-х історик і сексолог Верн Буллоу потрапив до списків ФБР особливо небезпечних американців за свою «підривну діяльність» (зокрема, за публікацію наукових робіт про проституцію та, як член Американського союзу громадянських свобод, боротьбу за вилучення з переліку кримінально караних діянь, з-поміж решти, орального сексу й носіння чоловіками жіночих суконь)»

«Сновидіння. Про що говорить мозок» Доріс Е. Коен

Щороку нам сниться близько двох-трьох тисяч снів, з яких ми пам’ятаємо лише декілька. Часто, коли ми прокидаємося, то виявляємо, що наші сни або щезають, як туман, або перебувають на межі забуття.

Та сни — це не просто випадкові події, витворені уявою. Сни — це своєрідна таємна мова людської підсвідомості. Яку інформацію вони несуть та як можуть вплинути на ваше життя?

І ні, це не загальний тлумачник снів з думками на кшталт «кішки сняться до багатства, а хомячки до бідності». Натомість психотерапевтка Доріс Коен допомагає кожному, хто прочитає цю книжку, розкривати сенси власних снів. Зокрема авторка пропонує семикрокову методику пригадування снів та їх детального вивчення.

Перша частина книжки — основна інформація про сновидіння від фізіології та психології снів до їхньої мови. Наступна частина — це кілька поступових кроків пригадування і вивчення снів, далі — робота зі снами та їх тлумачення.

«Одне з найкращих визначень снів, що мені будь-коли траплялося, було висловлено не під час якогось професійного обговорення, а в статті журналу U.S.News and World Report: «Сновидіння — явище так само універсальне, як і серцебиття, і таке ж індивідуальне, як відбиток пальця».

Мені дуже подобається це визначення. Воно просте, зрозуміле і, наче світ підсвідомості, відкриває широкі можливості як для вчених, так і для поетів. Але про що насправді йдеться?

Нам усім сняться сни; скажу більше — вони сняться нам завжди. Дослідження показали: щоночі ми бачимо від п’яти до восьми снів.  А проте я досить часто чую: «Ой, а мені ніколи нічого не сниться», або «Раніше я часто бачила сни, а тепер мені нічого не сниться». Але це не так — такі люди просто не пам’яють своїх снів»

«Мікроби гарні і не дуже» Джессіки Снайдер Сакс

Ми звикли, що з мікробами слід боротися. А якщо насправді вони — наші захисники? Ця книжка переверне уявлення людства про мікроби й гігієну. Наводячи різноманітні факти з наукових досліджень, Джессіка Снайдер Сакс розповідає, які мікроби є гарними, а які не дуже, звідки вони беруться і як потрапляють до нашого тіла; чи дійсно вони сприяють появі хвороб, або, навпаки, можуть їх подолати; як позбутися мікробів і чи варто взагалі це робити.

Авторка — спеціалістка з імунології, мікробіології та інфекційних захворювань та журналіста хоче «розповісти вам про нашу спільну еволюцію з бактеріями, без яких неможливо уявити наше життя, про докорінну зміну наших стосунків з їхнім родом та можливість усе ж досягти тривалого здоров’я й виживання в тому, що завжди було — і, без сумнівів, завжди буде — світом мікробів».

«...імунологи та інші медичні спеціалісти впевнені, що нинішня безпрецедентна епідемія запальних хвороб походить із другого фронту в нашій довготривалій війні з мікробами — покращення санітарних умов: від осучаснення каналізаційних систем та хлорування води до використання холодильників та правил обробки їжі. До початку XIX століття цих розладів майже не існувало.

А як щодо деяких бактерій, що дуже корисні для нас? Після століття зосередження виключно на хвороботворних мікробах медичні дослідники тільки починають їх вивчати. Це екологи вже давно зрозуміли, що сама наша атмосфера та колообіг поживних речовин залежать від безперервної діяльності бактеріального царства. Як висловився еволюційний мікробіолог Лінн Марґуліс, “без мікробів наша планета була би схожою на Місяць»

Написано Наш формат