Дорога до успіху вистелена невдачами, тому ви маєте навчитися робити це правильно. Про це і поговоримо.

Пропонуємо до вашої уваги переклад подкасту Freakonomics.Radio, яке створили журналіст Стівен Дабнер та економіст Стівен Левітт, автори книжок «Фрікономіка», «Супефрікономіка» та «Думай як фрік».

Сьогодні ми публікуємо першу частину подкасту про невдачі, в якому фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики за 2011 рік, Сол Перлматтер розповідає про спроби виміряти швидкість розширення Всесвіту.

І почнемо ми з кінця 1980-х. Молодий фізик Сол Перлматтер з Каліфорнійського університету в Берклі шукав хороший дослідницький проект…

Сол Перлматтер: Мені пощастило і я отримав нагоду зробити ті дослідження, про які люди мріяли ще з часів Ейнштейна і Габбла, а саме виміряти, наскільки сповільнюється розширення Всесвіту упродовж його існування.

Усі знають, що Всесвіт розширюється. Не менш відомий факт, що всі галактики і туманності, зірки і планети, супутники, комети та астероїди, тобто вся матерія у Всесвіті, притягують одне одного. Виходячи з цього, фізики припускали, що, врешті-решт, гравітація сповільнить розширення Всесвіту.

Сол Перлматтер: Якщо ти можеш виміряти швидкість цього явища, то дізнаєшся ось що. Насамперед, чи це сповільнення може призвести до повної зупинки та колапсу? Тоді б ми точно знали, що існування Всесвіту підходить до кінця. Але якщо б ми дізналися, що це не так, то могли б констатувати факт, що Всесвіт триватиме вічно. А також ми б продемонстрували, що живемо в нескінченному Всесвіті. Здавалося, що б ми не дізналися, це все одно буде великим відкриттям.

 

Тож причина, чому варто було б виміряти швидкість розширення Всесвіту, зрозуміла. Втім, зробити таке вимірювання, навіть для астрофізика, звичайно, складно. Але у Сола була ідея: виміряти світло, що випромінюють наднові зірки. Для цього йому був потрібен особливий вид дуже далеких наднових зірок.

photo by Holger Motzkau

Сол Перлматтер

Сол Перлматтер: Нам потрібно було знайти саме такі віддалені небесні тіла, адже ми хотіли зазирнути в минуле. Ми повинні були поподивитися на три, чотири, п’ять мільярдів років назад у часі, щоб побачити сповільнювальні ефекти, які намагалися відстежити.

Враховуючи специфіку дослідження та ступінь складності, Перлматтер знав, що проект займе деякий час.

Сол Перлматтер: Спочатку ми планували знайти приблизно 30 наднових зірок, показники яких ми мали б виміряти, не менш ніж за три роки. Тож ми припустили, що це буде трирічний проект.

Перлматтер і його команда створили спеціальний інструмент для цього дослідження: нову широкоформатну цифрову камеру з високою роздільною здатністю, яку можна було б приєднати до великих телескопів. Тепер все, що їм залишалося зробити — отримати нагоду попрацювати з великим телескопом в обсерваторії.

Сол Перлматтер: Час використання таких надвеликих телескопів надзвичайно дорогий.

Австралійська обсерваторія була відкрита для угоди.

Сол Перлматтер: Ми домовилися про встановлення камери на 12 з половиною ночей та намагалися робити все можливе, щоб знайти час для потрібних нам замірів. Із цих 12-ти з половиною ночей, ми отримали лише дві з половиною ночі ясної погоди.

Дванадцять з половиною ночей за три роки. Пам’ятайте, що їм потрібно було знайти приблизно 30 наднових зірок, щоб зробити свої вимірювання. Тож, скільки вони знайшли?

Сол Перлматтер: Наприкінці третього року ми не знайшли жодної наднової зірки.

Отже, ситуація така. Ви почали з пошуків та креативної наукової ідеї. Спираючись на всі знання та знання попередніх поколінь, ви формулюєте план дій. Подаєтеся на грант, отримуєте грант. Винаходите спеціальний інструмент для втілення вашого плану, і використовуйте цей інструмент, щоб отримати доступ до ще більш важливого інструменту. Ви зробили все можливе, і зробили все правильно. Але знаєте що? Ваш план провалився.

Невдача команди Перлматтера виглядала ще гірше на фоні того, що була ще одна група фізиків, які працювали над таким самим дослідженням, використовуючи ту ж саму техніку.

І суперництво було аж ніяк не дружнім.

Сол Перлматтер: Ми все тримали у таємниці одне від одного. Я б сказав, що конкуренція між нами була величезною. Втім, на фоні того, що нам влаштував Всесвіт, це видавалося дрібницею [небо було хмарним, прим.].

Було надзвичайно важко об’єднати усі аспекти наших спостережень, які мали б бути дуже точними. Адже якщо щось піде не так, все розвалиться.

Загалом виклик був настільки складним, а шанси провалитися настільки великими, що команда Перлматтера та команда суперників на чолі з астрофізиком Брайаном Шмідтом фактично почали допомагати одне одному.

Роки зусиль, труднощів та невизначеності, роки невдач. Але врешті-решт прорив — команда Перлматтера знайшла наднові зірки та отримала достатньо даних для проведення вимірювань. Ці вимірювання дали дивовижний результат: розширення Всесвіту не сповільнювалося, насправді воно прискорювалося. Команда Сола Перлматтера написала свої висновки і в 2011 році була удостоєна Нобелівської премії з фізики, яку вони, до речі, поділили з іншою командою. Що ж зрозумів Перлматтер з усього цього?

Сол Перлматтер: Є одна річ, яку людям варто зрозуміти, — проблема, яка так відразу не піддається вам, варта витраченого на її вирішення часу, адже ви можете так багато усього вивчити в процесі пошуку рішення.

Іншими словами: невдача є невід’ємною складовою успіху. Тому, щоб довести свій проект до щасливого звершення, потрібно не просто навчитися справлятися з невдачами, а й робити це продуктивно.

Зрештою, невдача дозволяє зробити висновки: це не працює, і тут не спрацювало, і те не дало результатів. Чудово! Тепер ви можете викреслити це зі свого списку. Так що ж таки працює?

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)
Топ кращих книг

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації