«Не переживай, що в тебе проблеми з математикою.

 Повір, у мене їх ще більше»

Книжка Волтера Айзексона «Ейнштейн. Життя та всесвіт генія» розкриває перед нами багатогранність Нобелівського лауреата, короля уявних експериментів та фізика-інноватора. Та оскільки після школи до фізики я не поверталась, то розглядати будемо його характер, а не доробок науковця. 

Некошерний сіонізм

«Єврей, який відмовляється від своєї віри, схожий на равлика, 

який відмовляється від своєї мушлі. 

Але він не перестає бути равликом»

Альберт Ейнштейн — один із найвідоміших євреїв світу. Він закладав підвалини того, що є сучасною державою Ізраїль, залучаючи спонсорів до побудови університету. Йому навіть пропонували стати президентом, та радше на правах весільного генерала, адже реальна влада зосереджена в руках прем’єр-міністра. Вчений не погодився, бо не вважав, що виконуватиме таку роль, як належне.  

Багато бунтівників урешті-решт перетворюються на відповідальних громадських діячів, але я собі цього не бажаю.

Але з самого початку сім’я, у якій зростав творець теорії відносності, не практикувала юдаїзм: їжа була некошерною, і до синагоги вони не вчащали, хоча сам Альберт у школі таки захопився релігією, втім, довго це не протривало.  

«Арнольд Зомерфельд одним із першим відчув, що в теоретичному підході Ейнштейна є щось «єврейське», цю тему потім підхоплять антисеміти. 

«Попри весь блиск робіт Ейнштейна, — писав Зомерфельд, — мені й досі вчувається щось нездорове в цих постулатах, яких ні зрозуміти, ні уявити неможливо. Англієць навряд чи придумав би таку теорію. Можливо, тут теж, як у випадку Кона, проявилася схильність семітів до абстрактного мислення»

Найбільше ж євреєм Ейнштейн відчув себе тоді, коли представників його народу у Німеччині почали утискати, коли з подачі нацистського руху антисемітизм розквітнув буйним цвітом. Він називав це «повною поразкою так званої інтелектуальної аристократії». Еміграція в Америку дозволила йому не бути безпосереднім свідком арійського шабашу, де спалювали праці вчених-євреїв.

einstein_21

Особисте, та не надто 

«Я не знаю нікого, такого ж самотнього й відстороненого, як Ейнштейн, — казав його друг і колега Леопольд Інфельд. — Його серце ніколи не обливається кров’ю, він спокійно й радісно йде по життю, не відчуваючи сильних емоцій. Його доброта й люб’язність такі абстрактні, що, здається, ідуть від іншої людини».

Спочатку він вибрав інтелект, потім — домашній затишок. Ейнштейну обидва рази не вдалось вибрати жінку, яка була б варта батьківського благословення. Мілева Марич та Ельза Ейнштейн — жінки настільки несхожі, що аж дивно, що опинились біля одного чоловіка. Але обох вважали недостойними красеня-вченого з буйною чуприною. Хоча, якщо поглянути на фотопортрети, жінки були доволі симпатичні. Але з жодною з них Ейнштейн одружуватись не поспішав, він взагалі не був схожий на людину, яка кудись поспішає, коли годинами роздумував над своїми уявними експериментами. 

Ми так добре розуміємо темні сторони наших душ, нам так добре разом пити каву, їсти сосиски і робити ще всяке.

З Мілевою він вів наукові бесіди та насолоджувався компанією потужного інтелекту. Шлюб цей  був схожим на постійне протистояння. Жінка не пробачила чоловікові того, що він може займатись наукою, а вона ні — обтяжена вагітністю Мілева не змогла скласти випускних іспитів так, щоб результату вистачило для диплома. 

В Ейнштейна з Мілевою було двоє синів (старший Альберт теж пізніше встав вченим, а молодший Едуард мав психічну хворобу, тому постійно лікувався) і донька, про яку майже нічого невідомо. Взагалі світ не мав знати про дитину народжену поза шлюбом, та деякі уривки спогадів Волтеру Айзексону все ж вдалось знайти. 

Почавши жити нарізно, пара постійно гризлася через гроші. Ейнштейн непогано заробляв, а Мілева мусила дбати про двох малих дітей. До речі, саме Мілева отримала гроші з Нобелівської премії колишнього чоловіка, хоч і доволі довго на це чекала. 

Цей шлюб неможливо було врятувати, та вони й не надто намагались. 

Книжки з теорії відносності, зрозумілої нефахівцям, не існує. І навіщо тобі здалась ця відносність? Якщо ти коли-небудь приїдеш у Цюрих, ми прогуляємось (без моєї дружини, вона, на жаль, дуже ревнива), і я розповім тобі про всі ті цікаві речі, які навідкривав, — писав Ейнштейн у листі до Ельзи, яка згодом стала його дружиною.  

В Ельзі він знайшов жінку, яка готова бути тінню чоловіка. Вони були знайомі з дитинства Ельза була двоюрідною сестрою Ейнштейна. У першому шлюбі вона набула двох доньок і її зв’язок з вченим міг нашкодити їхній репутації, та Ельза не особливо на це зважала. Вона була закохана, як і Альберт. Ельза слідувала за ним всюди: раділа науковим успіхам в Берліні (коли він «став офіційним членом гільдії шльондр», отримав звання професора тобто), подорожувала Америкою в Ейнштейн-турі (це я так називаю) для збору коштів для створення університету в Ізраїлі і, зрештою, перебралась туди. Саме вона дбала про те, щоб виразка не перемогла вченого. «У людства попереду століття, щоб усе з’ясувати, а от твій шлунок так довго не чекатиме», говорила вона, коли Ейнштейн забував поїсти.

Фізик натомість був не менш зворушливим, хоч і у своєрідний спосіб: «Я не можу не любити когось, інакше життя стає нікчемним. І ця хтось — ти»

8_531049243e611
Einstein_Albert_Elsa_LOC_32096u

Ейнштейнова політика та пацифізм

Переконання у тому, що тільки розброєння, скорочення армій та створення міжнародного органа-гаранта миру у світі може забезпечити добре майбуття — у цьому весь Ейнштейн. Єдиний раз він думав про військову службу — коли прагнув отримати швейцарське громадянство, а до того він таврував, ба навіть ненавидів маршову підготовку. Зрештою, небажання служити в німецькій армії прискорило його переїзд зі Швабії. 

Писати правила ведення війни здається мені абсолютно безглуздою справою. Війна — не гра, її неможливо вести за правилами. Слід боротися проти війни як такої. А найефективніший спосіб боротьби з війною — це створення організацій, які виступають за повну відмову від військової служби.

На початку політичної кар’єри Гітлера Ейнштейн висловив таку думку: «Він паразитує на порожньому шлунку Німеччини. Коли економіка стане на ноги, про нього ніхто й не згадає». Тоді він й уявити не міг, що за декілька років Шікльгрубера називатимуть найвидатнішою постаттю сучасності (це в США), а ще за кілька — він стане призвідником найкривавішої війни в історії людства. Саме діяльність Гітлера змусила Ейнштейна змінити свої пацифістські переконання, тому що неможливо не озброюватись, якщо Німеччина вищирилась до Європи дулами танків. Колишні симпатики почали називати Ейнштейна непослідовним, та, як на мене, він просто вмів оперативно реагувати на зміну правил гри. Гітлер вкрав у нього батьківщину та випустив на волю страшну гідру антисемітизму.

Допоки в мене буде вибір, я житиму тільки в тій країні, де існують громадянські свободи, терпимість і рівність усіх громадян перед законом. Зараз цих умов в Німеччині немає.

Уявні експерименти або Чи грає Бог у кості

 

— Я знав, що теорія правильна.

— А якби експеримент показав, що теорія хибна?

— Ну, тоді лишилось би поспівчувати Господу Богу. Теорія правильна.

 

Доейнштейнівська фізика стосувалась того, що можна перевірити експериментально, її буквально можна «помацати», побачити, відчути. Ейнштейн же працював інакше — він сидів у патентному бюро та проводив свої уявні експерименти. Він уявляв собі ліфт в невагомості, і як в пасажира цього ліфта щось падає з рук — а що ж потім… Вельми дивна забава (але потім Шредінгер робив з котом дещо гірше), але тут Ейнштейн міг себе не обмежувати у досліджуваному. 

Запитуючи себе, як же так сталося, що саме я відкрив теорію відносності, я розумію, що просто дорослі ніколи не забивають голову проблемами часу і простору. Вони засвоюють це ще дітьми. Але я розвивався так повільно, що заки почав питати про час і простір, то вже виріс. Тому й дослідив це питання глибше, ніж діти.

Його практика уявних експериментів зробила переворот у фізиці. Як колись Ньютон, Ейнштейн змінив все. Його загальна та спеціальна теорії відносності спричинились до багатьох чудових винаходів і одного смертоносного — атомної зброї.

«У спеціальній теорії відносності Ейнштейн показав, що час і простір не є незалежними сутностями, а разом формують тканину простору-часу. У загальному варіанті цієї теорії тканина простору-часу стала не тільки вмістилище об’єктів та подій. У неї з’явилась власна динаміка. Вона визначила рух об’єктів, а рух об’єктів визначав її».

Популярність або образ розхристаного генія

У США Ейнштейн став суперзіркою. Жоден науковець не збирав таких повнющих залів на свої лекції (особливо зважаючи на те, що лектор він був не дуже, та й мало хто міг осягнути його відкриття), жоден не продавав свої автографи (це вигадала Ельза, яка віддавала виручені гроші на благодійність), жоден не став живою іконою. Та що казати — його портрети впізнають з першого погляду. Ви пам’ятаєте, як виглядали його сучасники Шредінгер чи, скажімо, Резерфорд? Та й навіть Ньютона впізнають не всі (пішла гуглити, як він виглядав. О, яке розкішне волосся). 

Ейнштейн любив свою популярність, хоча через неї часто потерпав. Антисеміти його палко ненавиділи, колеги-вчені заздрили його успіхам (і популярності), адже він міг вже нічого не робити, але все одно отримувати багато уваги. Сяючий ореол довкола розпатланої голови робив його чудовою мішенню для критики.

Після хвилі статей у газетах мене завалили питаннями, запрошеннями й проханнями — усім від мене чогось треба. Мені здається, що я горю в пеклі, а поштар — це диявол, який постійно мене підганяє і закидає пачками нових листів, хоч я ще не відповів на старі.

Афоризми Ейнштейна 

«В покарання за те, що я зневажаю авторитети, доля зробила авторитетом мене самого»

«Сліпа віра в авторитети — перший ворог істини»

«Як розумна людина може вступити в партію — для мене повна загадка»

«Божевільні — це ті, хто не займається квантовою теорією»

«Смисл університетської освіти не в тому, щоб запам’ятати якомога більше фактів, а в тому, щоб навчитися думати»

«Хороший жарт не треба повторювати надто часто»

«Наше життя — коротке, схоже на випадковий візит у незнайомий дім. А стежка, по якій ми йдемо, ледь освітлена проблисками свідомості»

«Штучно продовжувати життя — це несмак. Я своє прожив, пора йти. Зроблю це красиво» 

«Наука —непроста річ. Іноді я радію, що ти обрав практичну галузь, в якій ніхто не мусить шукати конюшини з чотирма листочками»

«Не факт, що розбирати роботу підсвідомості корисно. Ноги контролюють сотні різних м’язів. Думаєте, буде легше ходити, якщо ми проаналізуємо ноги й будемо точно знати, які м’язи в якому порядку працюють?»

76 переглядів

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)
Книжка «Усе замахало. Але надія є»

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації