Два маніфести сучасного бізнесу від екс-керівника Yahoo!

29.05.2017

Про що книжка «Усі ми трохи дивакуваті» Таємний мотив, що змушує мене ознайомити вас із цим маніфестом, має на меті не допомогти збільшити продажі, а дати нам (усім нам) змогу прийняти свободу, що в нас є. Свободу обирати. Свободу обирати неформат. — Сет Ґодін

У цій книжці автор пророкує кінець безликій масовості у багатьох сферах життя: бізнесі, ЗМІ, навіть в освіті. На зміну їй приходить неформатність зі своїм унікальним обличчям. Насправді ідея Ґодіна лежить на поверхні. Усі ми різні та особливі, і у своєму житті ми потребуємо такого ж різноманіття залежно від наших смаків, вподобань та поглядів. Ми хочемо обирати з усього розмаїття те, що підходить саме нам, що, по суті, створене спеціально для нас. Ми вільні обирати. І ми готові за це заплатити.

Усе це означає, що ми живемо в епоху індивідуалізацїї, коли успішний бізнес не тяжіє стати масовим, далекоглядний бізнес орієнтується на унікальні, ба навіть дивакуваті «племена» людей (вегетаріанців, шульг, любителів ретро, товстеньких, людей із розміром взуття 45 більше). «Той, хто цього не розуміє, не має майбутнього, — вважає автор. — Бо майбутнє — за неформатним».

«Усі ми трохи дивакуваті» — це книжка про масовість, нормальність, неформат і багатство. Революція, яку ми переживаємо зараз, вимагає від нас нового розуміння цих слів. Ділимося з вами найбільш яскравими ілюстраціями цих понять, щоб підштовхнути вас до роздумів, які й хотів розбудити у свого читача невгамовний Сет Ґодін.

МАСОВІСТЬ

Масовий ринок, що створював «посередню» продукцію для «посередніх» людей, — це винахід організацій, яким було потрібно забезпечити ефективне функціонування своїх фабрик і систем.

Виробники дійшли висновку: що сильніше ринок наближатиметься до суворого визначення масового, то більше грошей вони зароблятимуть. Нащо морочитися і випускати продукцію для шульг, якщо можна вигадати спосіб змусити їх купувати те, що ви вже виробляєте? Нащо виявляти повагу і пропонувати вибір, якщо завдяки примусу й суспільному тиску можна заробити більше?

НОРМАЛЬНІСТЬ

Ми живемо з постулатом масового так давно, що навіть не помічаємо, як глибоко в’їлося твердження про те, що все має бути нормальним. Його уособлює мама, яка купує своєму новонародженому малюку звичайний одяг, — щоб вони обоє були такі, як усі. Закарбовано його і в дитині, якій забороняють вдягати до школи плащ Бетмена, тому що решта дітей так не роблять. Його ілюструє старшокласник, який до блювоти накачується пивом, щоб не відставати від однолітків із промитими мізками, які вірять: усе, що показує реклама, — справді круто.

Від народження нас привчають зберігати статус­-кво. Наші вподобання формуються спираючись на думку більшості. Сподобатися більшості. Продавати більшості. Організуватися для служіння більшості. Ми захоплюємося політиками, які набрали голоси більшості, слухаємо хіт­паради по радіо, щоб почути те, що подобається більшості.

НЕФОРМАТ

Колись у супермаркетах головним сортом рису був Carolina. Тепер — інші. Вівсяними пластівцями Corn Flakes було заставлено більшу частину полиці з крупами, а зараз відділ «Крупи» в супермаркеті більший за всю секцію фасованих товарів кількадесят років тому.

Автомобілі раніше були просто чорні, згодом — декількох кольорів, а зараз компанія Scion продає машини, спеціально спроектовані під перефарбовування, тюнинг і стайлинг. Ми воліємо обирати.

БАГАТСТВО

За декілька кілометрів від індійського міста Бареллі, у крихітному селі, де люди в середньому заробляють по 3 долари на день, Сет Ґодін з продавцем фруктів обговорювали його новий ліхтар на сонячних батареях.

Він обрав цей ліхтар. Він купив його. Це не був подарунок від виробника чи гуманітарна допомога від міжнародної організації. Він придбав його, тому що захотів, тому що, за його підрахунками, ліхтар вартий цього. Отже, виробник цих ліхтарів D­light має подумати, як сподобатися решті таких людей, щоб знайти нових покупців.

Цей чоловік, якого ми, не замислюючись, назвали б бідняком, зараз багатий. Багатий не тому, що має все, чого захоче і чого потребує, — це далеко не так. Він багатий, бо може робити вибір, багатий, бо він — частина ринку, якому не байдужі його інтереси. Якщо можна додати людей, які заробляють лише кілька доларів на день, до списку спроможних обирати, ви відчините двері половині світу.

Про що книжка «Пробуй, не зупиняйся». Обравши своє «плем’я», спільноту дивакуватих і неформатних, час ставати до роботи, створювати щось нове і в жодному разі не боятися помилок. Саме про це друга книжка Сета Ґодіна. Це маніфест про те, як:

  • запустити проект, наробити галасу, піти на ризик;
  • не просто сказати «я подумаю про це», або «ми зустрінемося і обговоримо це», або навіть «я подав заявку на патент». Ні, почати;
  • пройти точку неповернення;
  • ступити у невідоме;
  • зробити вчинок;
  • здійснити щось.

— Сет Ґодін

Автор бізнес-бестселерів впевнений, що успіх будь-якої справи — розпочати її. Дуже важливо, вважає він, бути ініціативним, постійно продукувати нові ідеї і, головне, побороти усі страхи щодо можливої поразки, приборкати свій так званий «ящериний мозок». Насправді ж нічого страшного немає у помилках та пробах, значно болючіше — придушити у собі свої амбіції та прагнення.

Ґодін наводить чимало промовистих прикладів із життя реальних людей та компаній. Кожна з цих історій чудово ілюструє головний меседж книги: ніхто ніколи не отримував омріяне з першого разу, за кожною перемогою стоять десятки і навіть сотні поразок.

Чи варто починати? У 1984 році режисер Джон Лесетер почав працювати з новою програмою комп’ютерної анімації. Він зробив короткий цифровий мультфільм «Пригоди Андре та бджілки Уеллі», щоб потішити свого сина. Мультфільм дитині зовсім не сподобався. За його мотивами не зняли фільм. Грошей він також не приніс.

Отже, не варто було й починати? Наскільки страшна ця невдача?

Джона шість разів номінували на здобуття премії Американської кіноакадемії. Він отримав дві з них і відіграв ключову роль у розвитку найуспішнішої кінокомпанії всіх часів — Pixar. Таких, як він, — одиниці. Джон — ініціатор. 5 порад від Сета Ґодіна

  1. 1. Метод наукового тицяння не гарантує правильного результату. Але він гарантує дію. Якщо витрати на «наукове тицяння» менші, ніж затрати на бездіяльність, треба пробувати!
  2. 2. Якщо ви приховуєте свою іскру, закопуєте свої ідеї, не ділитеся з командою своїми питаннями і думками, ви завдаєте колегам не меншої шкоди, ніж коли б ви вкрали і продали ноутбук із цінною інформацією.
  3. 3. Більшість людей уникає викликів. Їм надто багато довелося терпіти, вони надто бояться, вони не висовуються, вони врешті радіють, коли на горіхи дістається комусь іншому, а не їм. Ініціатива — рідкісне явище. У цьому і її цінність.
  4. 4. Я не закликаю вас відважно кидатися на барикади і бути переконаним у своїй правоті. Я не закликаю вас винайти спосіб завжди висувати розумні, надійні й вигідні ідеї. Я просто закликаю вас починати. Часто. Постійно. Будьте тим, хто щось починає.
  5. 5. Якщо ви не будете починати нові справи, якщо ви сховаєтеся у свій панцер, якщо ви відсахнетеся від цього надзвичайного шансу (і пов’язаного з ним обов’язку) — тоді звинувачуйте у всьому мене. Отже, я не зміг умовити вас ризикнути і взятися за те, що вам до снаги, щось дуже важливе.

«Наш Формат»

Поділитися в соціальних мережах:
Схожі новини
Коментарі
Поки немає коментарів
Написати коментар
captcha
Замовлення зворотного дзвінка