Наш формат | Блог > ідеї > Документалки для всіх: 10 фільмів про світ, мавп та кохання
 

Документалки для всіх: 10 фільмів про світ, мавп та кохання

До вашої уваги друга частина добірки документальних фільмів. Цього разу ми розкажемо вам про нестандартні новини з усього світу, неймовірно милих дітлахів, приголомшливі реальні історії про мавп, щире кохання у далекій Кореї та яскраві медитативні фільми від режисера Рона Фріке. Один, два… камера!

 


Cinema. Connecting people

«Вайс» (в оригіналі — «VICE»)

 

Виробництво Vice Original Series та HBO Entertainment. Знімається з 2013 року. Нині транслюється 6-й сезон.

Документальний телесеріал, створений Шейном Смітом з Vice magazine. Журналісти шоу подорожують світом, розмовляючи з людьми на політичні і культурні теми.

Випуски охоплюють надзвичайно широку сферу зацікавлень: культура, політика, навколишнє середовище, технології, нерівність, наука, економіка, різноманітні кризи тощо. Найбільше тішить те, що шоу висвітлює такі теми, які звичайні телевізійні випуски ігнорують або майже не приділяють їм уваги. До прикладу, останні випуски «Вайсу» були присвячені повстанцям у Центральноафриканській Республіці, пошукам позаземного життя, новим технологіям, як-от друкування людської шкіри та ракет, а також говорили про міграційну політику у США та нову Кремнієву долину в Індії.

«Людина» (в оригіналі — «Human»)

 

Фільм режисера Яна Артюс-Бертрана, відзнятий 2015 року.

Команда з двадцяти осіб протягом трьох років опитала 2000 людей з 60 країн. Кожному з них ставилися ті самі запитання на зразок «Назвіть найважче випробування у вашому житті і чого воно вас навчило?» чи «Коли востаннє ви говорили «Я люблю вас» своїм батькам?».

У фільмі немає жодних спецефектів, лише опитувані на чорному фоні, без музичного супроводу, без зазначення імен або національності.

Це неймовірно щирий фільм, який, можливо, і не пояснить, що ж означає бути людиною, але точно покаже вам щось інше. Хай би в якій країні ви жили, якою мовою розмовляли, хоч як би ви виглядали, ваше життя так чи інак схоже на життя як людини, яка живе в сусідньому будинку, так і того, хто живе на іншому материкові.

«Малюки» (в оригіналі — «Babies»)

 

Французький документальний фільм від режисера Томаса Бальмеса, знятий Studio Canal у 2010 році.

Фільм розповідає про перший рік життя чотирьох малюків з різних країн: Поніхао з Намібії, з племені хімба; Баяр із сім’ї монгольських кочівників у селищі Баянчандмань, Монголія; Марі зі столиці Японії — Токіо і Хетті із Сан-Франциско, США.

Протягом півтора року за цими сім’ями стежили камери. Тепер спостерігати за малюками можемо і ми. Жодних постановочних сцен, ніяких коментарів поза кадром, тільки ви і фрагменти з життя цієї малечі від дня їхнього народження до перших кроків. Режисер показує нам, як діти зростають та пізнають навколишній світ, як це відбувається у різних культурах, традиціях, за різних методів виховання, та навіть якими різними іграшками вони граються.

Люди і тварини

«Бонобо» (в оригіналі — «Bonobos»)

 

Французький фільм 2011 року від режисера Алена Тіксера та  MC4 Production. Це своєрідний погляд на зусилля бельгійської захисниці природи Клодін Андре захистити мавп у басейні Конго, що перебувають під загрозою зникнення.

Історія та її герої цілком реальні. На початку фільму ми бачимо Бені, дитинча бонобо. Сюжет різноплановий, як і саме життя. Від веселощів тварин у дикій природі до вбивства матері Бені браконьєрами. Ми побачимо, як малого везуть у таксі до прокуреного бару та саджають у клітку. І вже з допомогою полісмена Бені рятує Андре, засновниця притулку Yola Ya Bonobo поблизу Кіншаси.

Варто зауважити, що думки та почуття Бені у фільмі озвучуються. Сидячи у клітці, наляканий Бені каже: «Краще б мене з’їли». Страшно, правда? Утім через цю антропоморфізацію, що додає фільму додаткового драматизму, деяким глядачам історія може здатися надто награною.

«Вірунґа» (в оригіналі — «Virunga»)

 

Британський документальний фільм 2014 режисера Орландо фон Ейнзіделя, який транслює Netflix.

Реальна історія групи хоробрих людей, які ризикують своїм життя, захищаючи горил, заради кращого майбутнього невеличкої частини Африки.

«Якщо ви вважаєте, що на вас не впливають події, які відбуваються на іншому кінці світу або на іншому континенті, ви помиляєтеся.

Що дає нам право ігнорувати те важке становище, у якому перебувають тварини?

Якби на світі залишилося лише 800 представників вашого виду, що ви зробили б?».

Національний парк Вірунґа розташований у лісах східного Конго. Це одне з найбільш біорізноманітних місць на планеті є домівкою для останніх гірських горил. У цій дикій місцині група паркових рейнджерів, очолювана колишнім дитиною-солдатом Еммануелем де Мерод, захищає горил від озброєних ополченців та браконьєрів, які намагаються контролювати багаті природні ресурси Конго.

«Джейн» (в оригіналі – «Jane»)

 

Фільм 2017 року від National Geographic Studios.

Фільм розповідає про те, як у 1957 році Джейн Гудолл, без жодної спеціальної освіти, вирушила до Кенії, аби спостерігати за шимпанзе у їхньому природному середовищі. За багато років вона зробила чимало відкриттів та була першою науковицею, що давала досліджуваним тваринам імена замість номерів. У фільмі показано кадри молодої Джейн на початку її кар'єри, які протягом десятиліть вважалися втраченими, поки випадково не були знайдені в архівах NG.

Джейн стала лауреаткою багатьох міжнародних премій, послом миру ООН і таки здобула докторський ступінь з етології (дисципліна зоології, яка вивчає поведінку тварин). Також вона є авторкою понад десятка книжок, найвідоміші з яких — «У тіні людини» та «Невинні вбивці».

«Найбільша небезпека для нашого майбутнього — байдужість», — наголошує Гудолл.

«Проект Нім» (в оригіналі «Project Nim»)

 

Фільм 2011 року режисера Джеймсома Марша від  BBC Films.

У 1974 році шимпанзе на ім’я Нім Чимпський (Nim Chimpsky) став об’єктом найважливішого експерименту, метою якого було довести, що мавпа здатна засвоїти і застосовувати принципи спілкування мовою жестів Амслена.

Ім’я шимпанзе — це каламбур, алюзія на ім’я Ноама Хомського (Noam Chomsky), видатного лінгвіста, який стверджував, що мова притаманна лише людині. Попри це шимпанзе за чотири роки опанував понад 125 жестів і став однією з найвідоміших мавп у світі.

Фільми, що заворожують

«Барака» (в оригіналі «Baraka»)

 

Документальний фільм Рона Фріке 1992 року.

Команда з п’яти людей протягом 14 місяців зйомок побувала в 25 країнах. Фільм — це фактично низка знятих кадрів, які супроводжуються етнічною музикою. Ми бачимо древні храми, людські потоки мегаполісу, дивовижні ландшафти, ритуальні танці тощо. Таким чином, невербально, ми знайомимося з різноманітними куточками нашої планети, природою та людьми, що на ній живуть.

P.S. Слово «барака» в арабській мові означає «благословення», а в контексті суфійських навчань має значення «подих життя».

«Самсара» (в оригіналі «Samsara»)

 

Ще один фільм, тільки вже 2011 року, від режисера Рона Фріке. «Самсара» в перекладі із санскриту означає «блукання, мандрування». Цього разу, на відміну від попереднього фільму, зйомки проходили в 25 країнах світу.

Режисер фільму описує свою роботу так: «Це начебто медитація, яка веде глядача через цикл народження і смерті до переродження».

Фільм фактично досліджує дива нашого світу від мирського до чудесного, його автори вивчають незбагненні риси духовності людини і людського досвіду. Не традиційний документальний фільм, і не подорож, «Самсара» набуває форми невербальної медитації. Завдяки потужним зображенням, фільм висвітлює зв’язки між людством і природою, показуючи, як наш життєвий цикл відображає ритм планети.

«У цьому фільмі є все: монахи і злочинці, повії та військові, літні люди і діти, матері й батьки, народження і смерть... Усе це обрамлено в неймовірної краси пейзажі тибетських схилів, вулканічних​ вивержень і відображень у дзеркальних водоймах», — пише один із рецензентів фільму.

«Не перетинай цю річку, моя любове» (в оригіналі — «My Love, Don't Cross That River»)

 

Південнокорейський документальний фільм 2013 року від режисера Мо-Янґ Джина та Argus Film.

Реальна історія літнього подружжя, яких називали «столітніми голубками». 95-річний Джо Бен Ман і 90-річна Кан Ге Ель ось уже 76 років разом.

«Живучи у своєму маленькому будинку біля річки, вони носять традиційний корейський одяг, ходять по магазинах, на пікніки із сусідами і насолоджуються танцювальними вечорами. Щоночі вони лягають спати, тримаючи одне одного за руку», — описує цей фільм один із критиків.


Режисер Мо-Янґ Джин спостерігав за цією парою протягом п’ятнадцяти місяців. Їхні діти виросли та переїхали жити до великих міст, а літнє подружжя живе, надіючись тільки на себе. Режисер фільму розкриває неймовірно щирі моменти того, як подружжя дбає та доглядає одне одного. «Не перетинай цю річку, моя любове» став найкасовішим корейським документальним фільмом усіх часів.

За цим посиланням ви знайдете першу частину добірки документальних фільмів, частина з яких — екранізації нон-фікшну.

Написано Єлизавета Тимофійчук