У людства зараз як ніколи багато інформації. Навколо постійно щось відбувається і ми бажаємо не відставати від подій. Але коли і як працювати в цьому інформаційному шумі, який не дає сконцентруватися на важливому? Що робити та за що братися в першу чергу? Насправді, не все так страшно, якщо підійти до цього питання виважено.

Саме тому сьогодні ми пропонуємо до вашої уваги кілька порад з книжки Кела Ньюпорта «Не турбувати. Як сфокусуватися в інформаційному шумі», яку чекаємо з  друку вже за місяць. Автор простими словами не лише пояснює переваги сконцентрованої праці, а й дає чіткі алгоритми, як це можна зробити.

У 2013 році письменник і медіаконсультант Баратунде Терстон здійснив експеримент, на двадцять п’ять днів відмовившись від «онлайнового» життя: жодних фейсбуку чи твітера. Він навіть не перевіряв електронну пошту. Той, кого друзі називали найвідкритішою для спілкування людиною у світі, у кого на рахунку, за його словами, було п’ятдесят дев’ять тисяч повідомлень у Gmail і півтори тисячі постів у фейсбуці за рік, який передував цьому експерименту, сказав: «Я вигорів. Дотла. Спікся. Дійшов до краю».

Про експеримент Терстона нам відомо з написаної ним самим статті в журналі Fast Company під іронічною назвою «#ВідЄднуйся». Як зізнався автор, йому знадобилося зовсім небагато часу, щоб призвичаїтися до життя в інформаційному вакуумі.

«Уже наприкінці першого тижня спокійний ритм мого робочого дня не видавався мені дивним, — розказує він. — Мене більше не тривожило те, що я не в курсі останніх подій. Я фізично відчув факт власного існування попри те, що документально не підтверджував його в інтернеті». Терстон наживо розмовляв із незнайомцями. Смакував їжу, не викладаючи в інстаграмі фотозвіти про це. Купив собі велосипед. («Виявляється, набагато легше керувати транспортом, коли ти не намагаєшся одночасно зазирнути у свій обліковий запис у твітері»).

Проте офлайновий період був не безмежним. Хтось мав керувати стартапом і робити промоцію книжкам, тож після цих двадцяти п’яти днів поза мережею Терстон неохоче відновив свою присутність онлайн.

Цей експеримент чітко окреслив дві основні риси в наших стосунках із соцмережами на зразок фейсбуку, твітера й інстаграма та інформаційно-розважальними порталами. По-перше, ми дедалі чіткіше розуміємо, що вони фрагментують наш час і погіршують спроможність концентруватися. Однак, перш ніж почати боротися з відволікальними спокусами, ми маємо зрозуміти, яким є поле битви. І тут я наближаюся до другої важливої риси, виявленої експериментом: це безсилля, з яким люди розумової праці зараз обговорюють проблему інтернет-видань і уваги.

Мережі замінили вічний обмін капіталістичного зразка на дешеву колективістську альтернативу: я звертатиму увагу на те, що говориш ти, якщо ти звертатимеш увагу на те, що говорю я — незалежно від цінності сказаного.

 

«Лайкни» моє оновлення статусу, і я «лайкну» твоє. Така угода підтримує в кожному відчуття власної значущості, причому без якихось серйозних зусиль із його боку.

Крайнощі не можуть бути ефективним рішенням. Відмова від інтернету — це міраж, пропозиція, неприйнятна для більшості людей (якщо тільки ви не журналіст із завданням написати репортаж про відволікальні спокуси).

Так, з одного боку соціальні медіа не є абсолютним злом, а деякі з них можуть бути життєво важливими для вашого успіху і щастя; з іншого — треба жорстко обмежити посягання мереж на ваші час та увагу (не говорячи вже про персональні дані) і погодитися з тим, що загалом ми повинні менше користуватись ними.

blog-793047_1280
twitter-793050_1280
facebook-793049_1280

Користь понад усе?

 

Принцип «отримуй користь від усього» в разі вибору соціальних медіа формулюється так: соціальною мережею треба користуватися, якщо вона приносить бодай якусь користь або якщо, не користуючись нею, ризикуєш пропустити щось важливе.

Проблема такого підходу в тому, що він не враховує негативні наслідки користування певною мережею. Соціальні мережі спроектовані так, щоб на них «підсідали»: вони крадуть ваші час та увагу у справ, дійсно необхідних вам для досягнення професійних та особистих цілей. І коли користуєшся мережами достатньо інтенсивно, доходиш до стану вигорання від постійної доступності.

Соцмережі не є чимось надзвичайним. Це інструменти — як молоток коваля чи пензель художника, — якими кваліфіковані майстри користуються, щоб краще виконувати свою роботу (а за можливості — і врізноманітнювати дозвілля). Протягом усієї історії існування ремесел майстри з настороженістю і скептицизмом ставилися до нових інструментів, як і до ухвалення рішень, чи варто працювати з ними. Не зрозуміло, чому й робітникам розумової праці не використати б такий самий підхід до всього, що стосується інтернету.

Підхід майстра до вибору робочого інструментарію: виявіть основні умови, необхідні для успіху й щастя у вашому професійному та особистому житті. Обирайте тільки ті інструменти, користь від застосування яких суттєво перевищує шкоду, якої вони можуть завдати.

Принцип «отримуй користь від усього» твердить нам, що, коли інструмент здатний принести бодай найменшу користь, це є достатньою підставою, щоб скористатися ним. Підхід майстра, навпаки, навчає, що додавати інструмент до арсеналу своїх професійних засобів варто тільки в тому разі, якщо його застосування йде на користь досягненню важливих для вас цілей і ця користь більша за ймовірну шкоду.

Практичні заняття: як обрати корисну соцмережу

 Спосіб 1: застосовуйте принцип «тільки найнеобхідніше», вибираючи інтернет-ресурси.

Першим кроком в алгоритмі ухвалення такого рішення є виявлення цілей найвищого рівня у вашому професійному й особистому житті. Якщо у вас є сім’я, то однією з особистих цілей ви, найімовірніше, назвете бажання бути хорошим батьком чи матір’ю і належно організувати сімейний побут. Що ж до професійної сфери, то тут усе залежить від того, чим ви займаєтеся. Наприклад, я, як професор, маю дві важливі цілі: по-перше, добре навчати студентів, викладаючи матеріал в аудиторії, і бути хорошим науковим керівником для моїх аспірантів; по-друге, бути результативним ученим. Ваші цілі, напевно, відрізнятимуться від моїх, однак тут важливо, щоб їх було небагато і щоб вони дійсно були високого рівня. (Не беріть собі за ціль якесь конкретне досягнення, наприклад, довести обсяг продажів до мільйона доларів чи опублікувати півдесятка наукових статей за один рік. Це надто конкретні завдання).

Визначившись із життєвими цілями, — особистими і професійними, — сформулюйте для кожної з них два-три головні завдання, необхідні для її досягнення. Ці завдання мають бути конкретними настільки, щоб ви досить чітко уявляли, що саме будете робити. З іншого боку, вони мають бути достатньо загальними, щоб не вимірювались одноразовим результатом.

Наступним кроком у цій методиці буде переоцінка соціальних медіа, якими ви зараз користуєтеся. Візьміть конкретну соціальну мережу, згадайте ваші основні завдання й спитайте себе, чи допоможе користування цією мережею виконати їх, чи зашкодить, чи, може, практично ніяк не вплине на їхнє виконання?

Продовжити користуватися цією соцмережею варто лише в тому разі, коли виявилося, що користування нею для вас є корисним і ця користь значно переважає ймовірну шкоду.

«Виявляється, набагато легше керувати транспортом, коли ти не намагаєшся одночасно зазирнути у свій обліковий запис у твітері»

Спосіб 2: позбавтеся соціальних мереж. Без паніки. Лише на місяць.

Коли Райан Нікодемус вирішив зробити своє життя простішим, передусім він узявся за майно. На той час Райан жив один у просторій трикімнатній квартирі. Роками він набивав це помешкання речами. Тепер же йому захотілося звільнитись від диктату речей. Метод для цього він обрав простий, але радикальний. День Райан присвятив пакуванню речей у картонні коробки. Після цього Нікодемус жив тиждень звичайно, як і до того часу, але із запакованими речами. Якщо виникала потреба в якійсь речі, він розпаковував коробку, діставав цю річ і клав туди, де вона лежала раніше. Коли тиждень закінчився, з’ясувалося, що переважна кількість речей залишилася нерозпакованою в коробах. І Райан їх позбавився.

Пакувальна вечірка стала для Нікодемуса гарною нагодою зрозуміти, що більшість речей йому не потрібна. Така стратегія підійде і для того, щоб розібратися з соцмережами, які претендують на ваші час і увагу. Що треба робити? Потрібно буде заборонити собі користуватися мережами протягом тридцяти днів. Причому всіма: фейсбуком, інстаграмом, твітером чи будь-якою іншою мережею, яка набуде популярності. Не треба офіційно видаляти обліковий запис на цих сервісах, а головне — не треба гучних оголошень у мережі про те, що ви збираєтеся вийти з неї. Просто припиніть користування ними, причому різко.

Після закінчення тридцятиденного періоду утримання від соцмереж поставте собі два питання:

  • Чи щось у моєму житті протягом цих тридцяти днів значно покращилося б, якби я користувався цією мережею?
  • Чи хтось помітив, що я не користувався цією мережею?

Якщо відповідь на обидва питання «ні», припиняйте користування цією мережею назавжди. Якщо ви впевнено відповіли «так», залишайтесь у мережі. Коли ви відповіли з деякими застереженнями чи відповідь неясна, рішення про те, чи варто покинути цю мережу, залежить від вас, однак я більше схилявся б до того, щоб покинути її.

За місяць без соцмереж ви зможете витіснити ваші побоювання пропустити щось важливе і замінити їх враженнями реального життя.

Ставтеся до вашого вільного часу вдумливіше. Це означає, що коли настає час відпочивати, не хапайтеся за першу-ліпшу діяльність, яка вам трапилася. Дуже важливо продумати наперед, чим ви будете займатися вечорами й у вихідні, ще до того, як вони почнуться. Дозвілля, організоване у формі улюблених занять, — хороший вибір, адже вони потребують конкретних дій задля досягнення конкретних цілей і цим заповнюють ваш вільний час.

Я, наприклад, устигаю прочитати дивовижну кількість книжок за рік, особливо з огляду на мій щільний графік викладача, письменника і батька. Мені це вдається тому, що посидіти над цікавою книжкою після того, як діти пішли спати, — одне з моїх найулюбленіших занять. Саме тому я не торкаюся смартфона й комп’ютера, з усіма їхніми спокусами, після закінчення робочого дня і до наступного ранку.

Якщо ви хочете, щоб розважальні сайти не претендували на ваші час і увагу, дайте вашому мозку якісну альтернативу. Це не тільки підтримає вас у боротьбі зі спокусами й допоможе сконцентруватися для роботи, але й, можливо, дасть змогу досягти амбітної цілі — відчути (чи не вперше), що таке жити, а не просто існувати.

88 переглядів

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)
Книжка «Усе замахало. Але надія є»

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації