Психіатр Майкл Беннет та його донька Сара, журналістка та авторка комедійних скетчів, написали терапевтичну книгу для людей, які часом страждають від душевних мук і «полюбляють»  мучити себе думкою: «Ну чому? Чому саме я? Чому саме зі мною завжди трапляються якісь кошмари?». Тобто книга фактично для всіх. Не дивно, що «До біса почуття» швидко стала бестселером Нью-Йорк Таймс.

Життя несправедливе

Перш за все автори просять своїх читачів усвідомити – шукати справедливість у всіх подіях, які стались в житті, не варто, як і звинувачувати себе у всіх бідах. «Щойно ви визнаєте, що життя взагалі буває лайном і що купа всього поганого розподіляється нерівно, нечесно й незаслужено, одужання від залежності вже не буде таким неможливим» – зазначають автори.

Словом, щоб почати розв’язувати свою проблему варто починати не з самокритики, а з оцінки того, що від вас таки залежить.

«Люди вважають самооцінку ознакою доброго психічного здоров’я. Але якщо ми візьмемо до уваги, у скількох із нас вона базується на гарному зовнішньому вигляді, позитивному світосприйнятті, грошах чи просто удачі, така оцінка не здається значущою. У Дональда Трампа із самооцінкою все більш ніж добре, але якщо те, що відбувається в нього ззовні, віддзеркалює його внутрішній світ, то його психічне здоров’я в біді» – жартують Беннети.

Багато хто, потрапляючи у неприємну ситуацію, падає духом, бо взагалі не може пишатись собою оскільки має зависокі стандарти, або самостійно знецінює свої позитивні якості. Тому автори закликають сприймати ситуацію реалістично, визнати, що ви потрапили у гидку ситуацію і постаратись вчинити правильно, аби вирішити проблему.

Бажання приховати свої проблеми також є частиною людської природи. Маючи проблему, і прагнучи підвищити власну самооцінку деякі люди беруться за різні виклики. Наприклад, людина долучається до марафону, долаючи обмеження і перешкоди.  Це позитивний приклад, який дозволяє людині згодом стати більш впевненою в собі. Але є і негативні, коли людина із складним діагнозом відкидає лікування, таким чином намагаючись приховати свою слабкість, забути про неї, і зрозуміло, що нічим позитивним це не може закінчитись.

Звісно, трапляється й таке, коли вас у чомусь безпідставно підозрююють або ж ображають, і у такому випадку попередні сценарії не спрацьовують. Наприклад, ви пішли на співбесіду, щоб отримати роботу своєї мрії, але посаду так і не отримали, натомість місце зайняв менш кваліфікований приятель боса. Чи було справедливо, щоб посаду отримали ви? Так, але дива не сталось. То ж варто просто усвідомити, що у даній ситуації, сталося як сталося не через вас, не через погану підготовку чи професійні компетенції, і спокійно йти на наступну співбесіду. Або чоловік/жінка вашої мрії після кількох щасливих місяців разом раптом заявляє, що залишає вас. Так, досить таки приємно уявляти, як з цією людиною стаються всі можливі нещастя (і що принизливіші, то краще), але набагато продуктивніше буде посумувати кілька днів, а потім звернути увагу на людей довкола, і цього разу спробувати орієнтуватись не на партнерів ваших мрій, а на цілком реальних людей.

Не довіряй інстинктам, які нашіптують, що чим гірша проблема, тим більшого обговорення вона потребує. Іноді розмови лікують, але здебільшого вони мають зворотній ефект, віддираючи струпи психічних ран, які краще лишити у спокої.

Далеко не на все можна вплинути

Не на всі події і ситуації у вашому житті ви можете вплинути. Незалежно від того наскільки ви чудові, лажа може статись. І це нормально.

Автори переконують: «Ви мусите усвідомлювати, коли прийняти те, що вас ошукали, і зрозуміти, що боротьба тільки погіршить ситуацію, і що єдина можливість зробити життя справедливим, рухатися далі й чесно ставитися до інших».

Скерування гніву на кривдника може здаватись очевидним – він точно на це заслуговує – але це не зменшує болю.

«Робити те, що вважаєте правильним, єдине джерело реальної самооцінки, навіть якщо це протягом певного часу змушує вас почуватись нікчемним, незахищеним і зганьбленим» – пояснюють Майкл та Сара.

Практика терапевтичних листів

Автори «До біса почуття» наводять низку ситуацій, які заганяли пацієнтів у емоційну безвихідь, та водночас вони дають конкретні поради для конкретних ситуацій, а також пояснюють, які бажання і страхи виникають у людини, і які є варіанти подолання проблеми.

«Не довіряй інстинктам, які нашіптують, що чим гірша проблема, тим більшого обговорення вона потребує. Іноді розмови лікують, але здебільшого вони мають зворотній ефект, віддираючи струпи психічних ран, які краще лишити у спокої», – відзначають Майкл та Сара.

Як же тоді боротись із потребою виговоритись? Можна написати терапевтичного листа своєму кривднику – незалежно від того людина це, чи, наприклад, залежність. Пояснити, в чому ваш біль, чому ви не будете продовжувати перебувати у такому стані. Відправляти листа чи ні  –  це вже ваш вибір.

Ось приклад такого листа:

 

Шановний (я / товаришу в пошуках справедливості)

Я знаю, що не можу позбутися думок про те, що я колись мав (чудову роботу / дружину / класну машину / непорушне почуття здорового глузду), і тепер я мушу якось відновити свою віру в життя і в себе. Я також знаю, що життя (тут вставте дуже негативний прикметник) і що я нічого не зробив, щоб заслужити на це. Якщо я не можу (полетіти у кращий всесвіт / зробити пластичну операцію / знайти містичного гуру), то спробую прийняти те, що я не можу захиститися від великого лайна і навчуся жити з будь-яким поганим відчуттям у (голові / кишках / кістках).

Якщо я потребуватиму справедливості, то отримаю пластикові наручники.

 

Також, у ситуації, якщо ви усвідомлюєте, що для свого спокою вам варто розірвати токсичні стосунки з коханими, друзями, чи родиною, варто зосередитись все ж на хорошому, відзначають автори книжки.

«Якщо було щось добре в тому, що ви втратили, подумайте про частку, яку ви додали до цього, а не про те, що ви зробили не так і внаслідок чого втратили. Була це хороша робота, чудові стосунки, чи просто дуже щасливий час, зосередьтеся на добрих вчинках, які ви здійснили. Це допоможе вам цінувати те, що мали — на зразок максимально корисно проводили літній день, знаючи, що ви не в змозі вплинути на те, як він скінчиться (хіба що прихопити із собою парасольку). Якщо вас хтось кинув тоді, коли справи йшли нібито добре, то це більше пов’язано з характером того, хто вас кинув, а не з тим, що ви щось не так зробили чи на щось повпливали»  пропонують Беннети.

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)
Топ кращих книг

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації