Ви вмієте зосереджено працювати? Зізнаюся, для мене це – проблема. Коли я намагаюся вирішити складне завдання, у мене часто виникає якесь нестримне бажання: швиденько перевірити пошту, прочитати статтю «Як побороти прокрастинацію», зайти в Інстаграм… Лише на одну хвилинку – і далі все, як у тумані. Знайома ситуація? Не знаю, як вам, а мені це не подобається – розумію, що дорогоцінний час перетворюється на ніщо. Але що робити? Як із цим боротися?

Ці питання раз у раз виникали в моїй голові, аж доки я не натрапила на книжку Кела Ньюпорта «Не турбувати. Як сфокусуватися в інформаційному шумі!». Торік я прочитала 25 книжок жанру нон-фікшн, так от «Не турбувати» – мій фаворит. Завдяки цій книжці я ще раз переконалася, що навичка працювати зосереджено – це суперсила, і намітила собі 7 кроків до її освоєння. Готова поділитися, можливо, вам вони теж стануть у пригоді.

 

Перший крок. Подивіться правді в очі …

…і зрозумійте, скільки часу ви можете працювати, не відволікаючись на Facebook, Viber, push-повідомлення тощо? Ба більше, варто чесно зізнатися собі – ви відволікаєтеся від роботи на соцмережі чи від соцмереж на роботу? Ви дійсно тяжко працюєте чи створюєте видимість бурхливої діяльності для своїх колег і для самого себе?

Коли ви весь час зайняті електронним листуванням, постійно призначаєте або відвідуєте наради, протягом секунд відповідаєте на будь-яке запитання, викладене в якомусь месенджері на зразок Hall, тиняєтеся простором спільного офісу, вивалюючи свої ідеї на всіх підряд, ви привселюдно демонструєте власну зайнятість. Якщо мати вигляд зайнятого для вас важливіше, ніж бути продуктивним, усі ці прийоми необхідні для того, щоб переконати себе та інших, що ви — хороший працівник.

Насправді зараз можна спостерігати парадоксальну ситуацію. З одного боку, здатність до зосередженої праці невпинно знижується. Робота в open space, безкінечні наради, вимога бути постійно на зв’язку, миттєві сповіщення й повідомлення – усі ці реалії сучасного життя розпорошують увагу й не дають змогу нормально сфокусуватися. З іншого боку, цінність зосередженої праці в суспільстві зростає і зростатиме далі ще швидше. Річ у тім, що в епоху стрімкого технологічного розвитку, щоб не опинитися на узбіччі життя, потрібно буде вміти швидко вчитися, опановувати нові навички, бути професіоналом, виготовляти якісний продукт. А як це зробити без зосередженої праці?

Тож, якщо не розвивати в собі цю навичку, є величезний ризик відстати від технологій, які постійно вдосконалюються. Та я вірю, що усвідомлення проблеми – це перший крок на шляху до її вирішення.

 

Другий крок. Оберіть підхід до впровадження зосередженої праці.

Мені сподобалося, що автор не пропонує універсального рецепта, адже люди мають різні особисті і професійні цілі, кар’єри, життєві обставини. Тож він пропонує декілька підходів до впровадження зосередженої праці:

  • «чернечий» підхід передбачає усамітнення та відмову від неважливих справ і всього, що відволікає. Так, ніяких соцмереж, розважальних інтернет-сайтів, електронної пошти тощо. Це гарний варіант для відомих письменників, науковців, які прагнуть створити щось дійсно цінне.
  • дворежимний підхід вимагає розподілу часу, частину якого ви усамітнюєтеся і присвячуєте пріоритетному завданню, а решту часу розв’язуєте другорядні питання. Ділити час можна по-різному – приділяти глибокій зосередженій праці декілька днів щотижня чи декілька місяців на рік залежно від професії. Це вдалий варіант для викладачів і працівників інтелектуальної праці, які мають вільний графік.
  • ритмічний підхід пропонує щодня знаходити час для глибокої зосередженої праці, коли вас ніщо не відволікатиме. Наприклад, ви вирішуєте, що кожного дня прокидатиметеся раніше і писатимете роман протягом години-двох. Головне в цьому підході – не пропускати, щоб перетворити зосереджену працю на звичку. Це вдалий варіант для більшості працівників інтелектуальної праці.
  • «журналістський» підхід полягає в тому, що ви присвячуєте глибокій зосередженій праці кожне «віконечко», яке з’являється у вашому робочому графіку. Цей підхід не для початківців, оскільки вимагає неабикої сили волі, щоб не піддатися спокусі й не зазирнути в пошту чи соцмережі, а дійсно зосередитися і працювати.

Третій крок. Придумайте свої ритуали для занурення в роботу.

На жаль, наша сила волі не безмежна. Вона, як м’яз, швидко стомлюється, особливо, якщо її постійно не тренувати. Тож, щоб виробити навичку до глибокої зосередженої праці, одного бажання не достатньо. Потрібно підкріпити своє рішення певними звичками й ритуалами організації роботи, які допоможуть переходити в режим зосередженої праці й працювати в ньому з мінімальним використанням сили волі. 

Не існує універсального правильного ритуалу: правильність залежить як від людини, так і від типу проекту, над яким вона працює.

Автор пропонує віднайти свій ритуал у відповідях на декілька питань. Де ви будете працювати і як довго? Як ви будете працювати, розпочавши роботу? Як ви будете підтримувати здатність до роботи?

«Можна заборонити собі користування інтернетом або встановити норму праці, наприклад, кількість слів, які мають бути написані за двадцять хвилин. Це допоможе утримувати концентрацію. Без такої організації вам доведеться щоразу боротися з собою, вирішуючи, чим займатися, а чим — ні… На все це марно витрачатиметься ваша сила волі».

Крім того, потрібно мати ритуал для завершення роботи наприкінці робочого дня, адже закінчувати повністю роботу не менш важливо, ніж починати.

 

Четвертий крок. Відмовтеся від звички постійно відволікатися.

Багато людей переконані, що можуть легко перемикатися з розсіяного стану на стан концентрації. Однак насправді ті, хто звик постійно відволікатися, за першого натяку на одноманітність чи навпаки складність під час вирішення завдання, дуже часто тікають в інтернет за порцією нових вражень. Тож будь-які зусилля, спрямовані на те, щоб навчитися зосереджуватись, будуть приречені на провал, якщо ви одночасно не змусите свій мозок відмовитися від звички постійно відволікатися.

«…якщо ви не можете провести в бездіяльності якийсь час — наприклад, постояти п’ять хвилин у черзі чи посидіти на самоті в ресторані в очікуванні друга, не зазирнувши в смартфон, імовірно, ваш мозок… переналаштувався до такої міри, що просто не готовий до зосередженої творчої праці, навіть якщо ви регулярно виділяєте час на неї».

Автор радить не робити перерв між відволіканнями на роботу – як нині працює дуже багато людей, а робити заплановані перерви в зосередженій праці. Передусім варто виділити у своєму графіку час, коли ви дозволяєте заходити собі в інтернет, а решту часу не користуватися ним узагалі. До речі, автор пише, що можна планувати проміжки для заходження в інтернет як завгодно – важливо, щоб решту часу ви не заходили туди.

 

П’ятий крок. Приборкайте соцмережі.

Хто ще не зрозумів, що соцмережі поглинають наш час і погіршують спроможність концентруватися? Але як це змінити? Повністю відмовитися? Регулярно влаштовувати інтернет-детокс? Перший варіант влаштує не всіх, другий – не ефективний. Принаймні так стверджує Ньюпорт. Натомість він пропонує деякі альтернативи.

Один зі способів, який пропонує автор, я б назвала «свідомим». Потрібно взяти конкретну соціальну мережу, згадати основні життєві цілі (професійні та особисті) і запитати себе, чи допомагає користування цією мережею виконувати їх, чи зашкоджує? Після чесної відповіді продовжити користуватися цією соцмережею лише тоді, якщо користування нею для вас є корисним і ця користь значно перевищує ймовірну шкоду.

Другий спосіб я б назвала «експериментальним». Потрібно заборонити собі користуватися всіма соцмережами протягом тридцяти днів. Не треба видалятися чи робити гучні оголошення у мережі про те, що ви збираєтеся вийти з неї. Просто різко припиніть користування ними. Якщо хтось запитуватиме про вашу відсутність у певній мережі, поясніть, але не виправдовуйтеся. Після закінчення 30-денного утримання від соцмереж поставте собі два питання щодо кожної з них. Чи щось у моєму житті протягом цього часу значно покращилося б, якби я користувався цією мережею? Чи хтось помітив, що я не користувався цією мережею? Якщо відповідь на обидва питання «ні», припиняйте користуватися цією мережею назавжди. Якщо ви впевнено відповіли «так», залишайтесь у мережі.

Будь-яка соціальна мережа – це продукт, розроблений відповідною приватною компанією: він щедро проінвестований, ретельно прорекламований, здійснений так, щоб зібрати, а потім продати вашу персональну інформацію й увагу рекламістам. Може, ці продукти й здатні розважити, однак для ваших життєвих планів і цілей вони не більш ніж примха, одне з багатьох відволікань, які не дають вам займатися чимось дійсно серйозним. Може бути й так, що соцмережі є для вас життєво важливим інструментом. Однак дізнатися про це можна тільки спробувавши пожити деякий час без них.

 

Шостий крок. Навчіться поважати свій час – плануйте кожну хвилину.

Без чіткого планування більшу частину нашого дня ми проживаємо на автопілоті, не задумуючись над тим, на що витрачаємо свій час. Автор радить вирішувати заздалегідь, чим будеш займатися кожну хвилину твого дня та планувати блоками, виділяючи час для пріоритетних і другорядних справ.

«Без чіткого графіка роботи дуже легко сповзти в другорядні справи: електронні листи, соцмережі, блукання веб-простором. Це досить приємне проводження часу, яке, однак, аж ніяк не сприяє креативності. Організувавши ж свій час у блоки, ви спрямовуєте його на роботу з новими ідеями, виконання складних завдань, мозкові атаки, а така діяльність швидше приведе до нових відкриттів».

До речі, він пропонує планувати й дозвілля, оскільки без чітких планів є ризик зазирнути на хвилинку в улюблену соцмережу і… Натомість краще спланувати обід із друзями, перегляд цікавого фільму чи вечір із книжкою.

Сьомий крок. Навчіться відпочивати.

Зараз є тенденція не розмежовувати роботу від дозвілля, бути завжди на зв’язку й миттєво реагувати на робочі листи. Однак, якщо ви хочете навчитися справді зосереджено працювати, потрібно відпочивати. Оскільки дозвілля не тільки сприяє інсайтам, а і заряджає енергією, необхідною для глибокої зосередженої праці. Тож, відпрацювавши день, забудьте про всі робочі питання до наступного ранку. Так радить Ньюпорт. Що це означає? Не перевіряти поштову скриньку після вечері, не програвати подумки денні розмови, не думати про роботу взагалі.

«…якщо ви продовжуєте переривати ваш вечірній відпочинок перевіркою пошти чи після вечері намагаєтесь урвати для роботи годинку-другу, щоб надолужити згаяний час і вкластися в строк, ви обкрадаєте центри уваги вашого мозку, позбавляючи їх відпочинку, потрібного для відновлення. Навіть якщо ці робочі поривання тривають зовсім недовго, вони не дають вам досягти того глибокого рівня розслабленості, на якому відбувається відновлення уваги. Тільки впевненість у тому, що з вашою роботою покінчено до наступного дня, може примусити ваш мозок розслабитися до того рівня, на якому він почне перезаряджатися, щоб нормально працювати назавтра. Інакше кажучи, намагання видушити з себе ще трохи робочих зусиль увечері знижує вашу продуктивність наступного дня настільки, що ви зробите менше, ніж якби вчасно покінчили з роботою напередодні».

 

Автор стверджує, що після відпочинку ваш мозок працюватиме набагато інтенсивніше, ніж у виснажених колег.

Ці сім кроків – лише частина стратегій, які пропонує автор. Упевнена, якщо ви повністю прочитаєте книжку «Не турбувати. Як сфокусуватися в інформаційному шумі!», то знайдете поради, які сподобаються саме вам. Тож читайте й опануйте супернавичку 21 століття вже цього року.



Також читайте: «Не турбувати!»: як правильно користуватися соцмережами

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації