Наш формат | Блог > ідеї > Чому не варто ділити світ на бідних і багатих? — колонка Білла Ґейтса
 

Чому не варто ділити світ на бідних і багатих? — колонка Білла Ґейтса

Людське мислення схильне драматизувати ситуацію. І найкращий спосіб залишитися оптимістом — це мислити критично, стверджував Ганс Рослінг, доктор медицини, радник ВООЗ та ЮНІСЕФ, співзасновник організації «Лікарі без кордонів» у Швеції. Його книжку «Фактологія» Білл Ґейтс назвав однією із найважливіших книг, яку він коли-небудь читав.

Пропонуємо вам переклад колонки Білла Ґейтса, у якій він пояснив, чому ця книжка така особлива.

Я багато говорю про розвинуті країни та країни, що розвиваються. Але це треба припинити.

Мій покійний друг Ганс Рослінг називав ці терміни застарілими і безглуздими. Як можна звести під один знаменник Китай та Демократичну Республіку Конго? Це занадто широка категорія, і тому вона втрачає будь-який сенс. Але я все одно продовжував говорити «розвинуті» та «ті, що розвиваються».

Нещодавно я прочитав Гансову книжку «Фактологія», у якій він пропонує власний фреймворк для опису світу. Ганс запропонував поділ на 4 рівні за рівнем доходів:

Один мільярд людей у світі живе на першому рівні.

Так ми сприймаємо надзвичайну бідність. Якщо ви знаходитесь на першому рівні, то живете на менш як $2 і не маєте навіть взуття. Ви готуєте на відкритому вогнищі, а більшу частину свого дня рухаєтесь кудись, щоб принести питної води. Уночі ви та ваші діти спите на брудній підлозі.

Три мільярди людей живуть на другому рівні.

Їхні витрати складають від $2 до $8 на день. Другий рівень означає, що ви можете купити собі пару черевиків, можливо, навіть велосипед. Тож, мандруючи по воду, ви вже пересуваєтеся швидше. Ваші діти ходять до школи, а не працюють весь день. Вечерю ви готуєте на газовій плиті, а сім’я ваша замість підлоги спить на матраці.

Два мільярди людей живуть на третьому рівні.

Вони витрачають від $8 до $32 на день. За таких умов у вас вдома є водогін та холодильник. Ви можете дозволити купити собі мопед. Дехто з ваших дітей піде до старшої школи. І навіть закінчить її.

Один мільярд людей живе на четвертому рівні.

Якщо ви витрачаєте більше $32 на день, то ви саме тут. У вас, принаймні, є закінчена шкільна освіта і, вірогідно, ви можете дозволити собі авто та відпустку час від часу.

Для мене цей фреймворк став відкриттям. Я багато років працював у напрямку глобального розвитку і не міг описати ситуацію точніше.

Чому це важливо? Бо якщо ділити країни на багатих та бідних — важко побачити прогрес. Коли є тільки дві опції — ви швидше віднесете країну, не наділену якимись рисами, до «бідних».

За словами Ганса, це як дивитися на місто з даху хмарочоса. Усі будинки вам здаватимуться однаковими — чи то вони мають 10 поверхів, чи 50. Те ж саме з доходом. Якість життя людей, що живуть на другому рівні, значно вища, ніж у тих, хто живе на першому. Але побачити це з висоти четвертого рівня дуже важко, якщо не знаєш, на що дивитися.

Ці чотири рівні — лише один з багатьох інсайтів книжки, які допоможуть вам краще зрозуміти світ.

Загалом «Фактологія» присвячена десяти інстинктам, котрі не дають нам подивитися на світ через призму фактів. Починаючи від інстинкту страху (ми приділяємо більше уваги речам, що нас лякають), інстинкту розміру (окремі цифри завжди вражають більше, ніж цифри в порівнянні) і т. д. Рослінг пропонує практичні поради, як побороти наші вроджені упередження, пов’язані із кожним із них.

Ганс відзначає, що саме ці інстинкти не дають нам поглянути на події в перспективі. Уявіть собі новини щодо якоїсь природної катастрофи — скажімо, в результаті торнадо у маленькому містечку загинуло 10 людей. Якщо читати заголовки, то ви бачите цю ситуацію як страшну трагедію (а вона такою і є). Але якщо поставити ситуацію в контекст, ми зрозуміємо, що завдяки сучасним системам попередження, кількість жертв торнадо значно зменшилась. Звісно, це ніяк не полегшує біль близьких людей загиблих, але це має значення для всіх тих, хто вижив.

Іншими словами, світ може бути одночасно і кепським місцем, і трохи кращим, ніж він був раніше. Ганс прекрасно доповнив Стівена Пінкера із його «Просвітництвом сьогодні», хоча він і менш академічний, ніж Пінкер [цю книжку Пінкера «Наш формат» видасть у 2019 році].

Прогрес приходить крок за кроком. За останні двадцять років надзвичайна бідність скоротилась, але жодного разу заголовок «Бідність різко скоротилась» не був у топі новин.

Ще одна чудова річ — Рослінг нікому не докоряє за помилки. Більшість письменників критикували б людей за неосвіченість. Але не він. Натомість Ганс пояснює історію власного невігластва, інстинкти, котрі роблять його людиною і те, як він поборов їх.

Це типово для Ганса. Він завжди був добрим, терплячим, чуттєвим і ніколи нікого не засуджував. Все своє життя він не лише вивчав, як покращується здоров’я людей на глобальному рівні, але й ділився цим з іншими. Якщо ви ніколи не зустрічали цю людину або не дивилися його виступи на  TED, «Фактологія» допоможе вам зрозуміти, чому він був таким особливим. Як же я б хотів сказати Гансу, що люблю його. «Фактологія» — фантастична книжка, і, я сподіваюсь, багато людей прочитають її.

Написано Наш формат