Наш формат | Блог > книжки > «Атлант розправив плечі»: 14 думок про все
 

«Атлант розправив плечі»: 14 думок про все

У жовтні 2017 року минуло  60 років з дня публікації найвідомішої праці Айн Ренд, її magnum opus — трилогії «Атлант розправив плечі». Попри критику, яка супроводжувала роман від самого початку, твір Ренд, не лише став бестселером, а й, за даними опитування Бібліотеки Конгресу США, є другою після Біблії книгою, яка змінила життя американських читачів.

Лише в Україні у 2017 р. тираж «Атланта» склав 22,5 тис. примірників.

Тож сьогодні, 2-го лютого, в день народження Айн Ренд, ми згадуємо яскраві цитати з цього твору, за який її досі обожнюють та критикують.

  • «Як перший крок до самоповаги, навчіться ставитися до кожного, хто домагається вашої допомоги, як до людожера. Вимагати — отже, стверджувати, що ваше життя належить йому, і хай якою огидною здається така заява, є дещо ще огидніше: ваша згода. Ви запитуєте, чи бувають випадки, коли допустимо допомагати іншому?
    Ні — якщо цей інший стверджує, що це його право або ваш моральний обов’язок.
    Так — якщо таке ваше власне бажання, що спирається на егоїстичну насолоду, що вимірюється цінністю цієї особи.
    Страждання не є цінністю. Цінністю є тільки той, хто бореться зі стражданням. Якщо ви вирішите допомогти людині, яка страждає, зважайте на його чесноти, на його прагнення відновити сили, на його раціональність або на той факт, що він страждає несправедливо. У такому разі ваші дії все ще можна розцінювати, як торгівлю, а його чесноти — як оплату вашої допомоги. Але допомагати людині, позбавленій чеснот, допомагати на підставі самого лише страждання, приймати її провини як достатній привід — означає закласти власні цінності без жодної застави. Людина без чеснот ненавидить існування, вона діє за законами смерті.

«...єдиний обов’язок людини — діяти. Нехай вона лежатиме під руїнами будівлі чи її буде розірвано на кавалки під час повітряної атаки, і хоч як би вона почувалася, — діяти»

Допомагати їй — це потурати злу та підтримувати її руйнівну діяльність. Нехай це буде один пенні, зникнення якого ви навіть не зауважите, чи добра усмішка, якої ця особа не заслуговує, допомога нулю — це зрада життя і всіх, хто підтримує життя своєю працею. Саме такі пенні й усмішки спустошили ваш світ»

  • «Нікчемної роботи не буває, бувають лише нікчемні люди, які ставляться до праці недбало»

  • «Суперечностей немає. Якщо ти вбачаєш у чомусь протиріччя, перевір вихідні дані. І ти знайдеш десь помилку»

  • «Не існує надійнішого способу знищити людину, ніж змусити її день у день працювати якнайгірше. Це доб’є її швидше за пияцтво, ледарювання чи крадіжки заради виживання»

  • «...я грабую бідних і віддаю все багатим. Або, якщо точніше, — я людина, яка грабує злодійкуватих бідняків і повертає награбоване продуктивним багатіям»

  • «Існувати — це бути чимсь відмінним від порожнечі небуття, бути сутністю особливої природи з особливими атрибутами. Багато століть тому чоловік, який був — попри всі його помилки — найбільшим серед ваших філософів, вивів формулу, що визначила концепцію існування і правило всіх знань: А є А. А — це річ у собі. Вам ніколи не вдавалось осягнути значення цієї формули. Я з’явився, щоб її доповнити: Існування — це Ідентичність, Свідомість — це Ідентифікація»

  • «… який тип людей наймерзенніший? — Люди без мети»

  • «Людина має можливість обирати,але не має влади, щоб уникнути необхідності вибору»

  • «Щоб залишатися живою, людина повинна думати»

  • «Гроші — це барометр чеснот суспільства. Коли ви бачите, що торгівля відбувається не за згодою, а з примусу, коли розумієте, що для можливості створювати слід отримати дозвіл від людей, які самі нічого не творять, коли спостерігаєте, що гроші пливуть до тих, хто обмінюється послугами, а не благами, коли люди багатіють через підкуп і протекцію, а не завдяки роботі, коли закони вас від них не захищають, натомість захищають їх від вас, коли корупцію винагороджують, а чесність перетворюється на самопожертву, можете не сумніватися, що ваше суспільство приречене»
  • «Люди не сприймають ані істини, ні здорового глузду. Вони не потребують аргументів і раціонального мислення. Розум для них — ніщо. І все одно ми змушені з ними співіснувати. Якщо ми хочемо чогось досягти, то мусимо обдурити їх, щоб вони нам не завадили. Або ж — примусити. Інакше вони не розуміють. Прагнучи до якоїсь мети чи здійснюючи будь-що, що потребує розумових зусиль, ми не можемо сподіватися на їхню підтримку. Це лише злі тварини. Жадібні, самовпевнені, хижі мисливці на долари...»

  • «...якби ви побачили Атланта, велетня, який тримає світ на своїх плечах, якби ви побачили, як він стоїть, а по його грудях стікає кров, ноги підкошуються, руки тремтять, проте він із останніх сил продовжує тримати світ, і що більших зусиль докладає, то дужче тисне світ на його плечі, - що б ви порадили йому зробити?
    — Я... не знаю... А що... він може зробити? Що б йому сказали ви?
    — Випростатися»

«Битва за мораль тривала століттями — між тими, хто проголошував, що ваше життя належить Богові, і тими, хто заявляв, що воно належить вашим ближнім; тими, хто проповідував, що добро — це самопожертва заради духів на небесах, і тими, хто проповідував, що добро є самопожертвою заради нездатних давати собі раду на землі. І ніхто не сказав, що ваше життя належить вам і що добро — це жити своїм життям»

Написано Наш формат