«Бідні країни є бідними не тому, що їм бракує ресурсів, а через відсутність ефективних політичних інституцій», — переконаний американський політолог Френсіс Фукуяма. Нещодавно в Україні  вийшов двотомник Фукуями «Політичний порядок і політичний занепад».  Про те, чи правий Фукуяма і які висновки можуть для себе зробити українці говорили експерти на презентації на Книжковому Арсеналі в Києві.  Ми записали 5 найяскравіших тез одного з учасників розмови, громадського діяча, мислителя та підприємця Валерія Пекаря.

Про інстинкт антидержавності

Будувати державні інституції для України наразі пріоритет. Велика традиція бездержавності, життя в різних імперіях і під окупаційними режимами створила в українців велику недовіру до державних інституцій. Українці раді обрати своїм лідером будь-яку людину, що пообіцяє ці інституції зруйнувати. Проблема в тому, що той, хто руйнує державні інституції, починає жити під владою чужих державних інституцій. Цей великий інстинкт антидержавності українці мають подолати.

Про «третій шлях» для України

Я дуже не люблю сперечатись з людьми, які говорять, що Україні потрібен третій шлях. Тоді я питаю, а який другий? Немає другого шляху. Є один великий шлях розвитку людських спільнот, описаний Фукуямою, Нортом, Аджемоглу. Всі інші шляхи виявились неспроможними — ісламістський, конфуційський, нацистський, комуністичний.

Про інституції

Чому одні країни неуспішні, а інші — успішні — головне питання гуманітарних досліджень і є принаймні півсотні книжок, які пробують давати відповідь на це питання. Наприклад, Дарон Аджемоглу та Джеймс Робінсон кажуть про екстрактивні (від слова «вичавлювати») та інклюзивні (від слова «включати») інституції. Одні інституції включають людей у вільне економічне й політичне життя, інші — вичавлюють з них все. Є одне мексикансько-американське місто, поділене навпіл, там живуть одні й ті самі люди, часто родичі, з однією і тією самою культурою, з одними і тими самими генами. Але американське місто надзвичайно успішне, а їхні брати й сестри, що живуть через кордон, — надзвичайно неуспішні. І це саме через інституції.

Про двотомник Френсіса Фукуями «Політичний порядок і політичний занепад»

Фукуяма — інструменталіст. На його думку, основна річ, яка є засадничою для того, щоб країна була успішною, — це бюрократія. Жодна країна не стала успішною, як доводить Фукуяма, спочатку не побудувавши національної автономної спроможної і деперсоналізованої державної машини. «Деперсоналізованої» означає, що вона керується не кланами, а правилами; автономною — те, що вона не залежить від політиків, спроможною — те, що вона є сильною, як інституція, тобто вона може будувати різні речі… 

Якщо перша книжка є обов’язковою для всіх університетів, то друга — обов’язковою для всіх реформаторів. Вона дає нам практичне бачення того, яким чином робляться реформи, створюється держава, як вона проходить через ключові етапи свого розвитку, яким чином в цьому допомагають і заважають такі речі, як технології, демократія, громадянське суспільство, війна, бюрократія тощо.

Про демократію

В контексті реформ Фукуяма обережно ставиться до того, що ми дуже сильно цінуємо, — демократію. Подивіться, каже він, реформа державного управління у Великобританії після поразки в Кримській війні зайняла 15 років і була дуже успішною, реформа держуправління в Америці, що відбулась значно пізніше, зайняла 50 років, була не дуже успішною і тільки після кількох спроб вдалась. У чому проблема? В Америці була демократія, в Британії — ні. Давайте подивимось на теперішню Україну. Я дуже сильно ціную демократію, але чи спрощує нам це реформи?

Поділіться своїми враженнями
в соцмережах

Що ви думаєте з цього приводу?

  Подписаться  
Уведомление о
Відгуки (0)
Топ кращих книг

Хочу отримувати
нові статті

Схожі публікації