Леонід Плющ

Народився в Нарині (сьогодні Киргизстан), куди був направлений його батько залізничник. Наприкінці Другої світової сім’я переїхала в Україну. У дитинстві Леонід важко перехворів на туберкульоз кісток. Розпочате навчання на фізматі Одеського університету закінчив у Києві (1962). Працював інженером Інституту кібернетики. З дружиною Тетяною виховав двох синів, Дмитра та Олеся.

Будучи переконаним комуністом, змінив свою думку після десталінізації. 1968 року через активну громадську та самвидавну діяльність звільнений з роботи, невдовзі заарештований. Три роки проходив примусове лікування в Дніпропетровській спецпсихлікарні. З вимогою його звільнення виступили закордонні компартії, Міжнародний конгрес математиків. 1976 з сім’єю виїхав до Франції, спочатку жив у місті Нантер, згодом у муніципалітеті Бессеж.

Дебютував книгою «У карнавалі історії» (1977).

Творчий доробок: психолого-семіотичне дослідження «Екзод Тараса Шевченка» (1986), «Його таємниця, або Прекрасна ложа Хвильового» (2006), аналітичні статті.