Валерій Гайдабура

Валерій Михайлович Гайдабура народився 1 липня 1937 року в місті Гуляйполе Запорізької області, в сім'ї українського письменника, загиблого на війні. У 1954 році закінчив середню школу в рідному місті, а в 1959 факультет філології Дніпропетровського університету.

Свою творчу і трудову діяльність почав наприкінці 50-х років кореспондентом в Запорізькій обласній газеті. Працював завідувачем літературної частини Запорізького державного музично-драматичного театру. У 1975 році захистив кандидатську дисертацію «Сценічне втілення народної героїки». З 1994 року заступник генерального директора Київського українського драматичного театру імені І. Франка, доктор мистецтвознавства.

Мистецтвознавець ґрунтовно вивчає історичну спадщину театрів України, збирає документальний і кінографічний матеріал творчості франківців. Автор циклу книг «Театр, захований в архівах» про сценічний рух в Україні в період Другої світової війни, творів «Театр імені М. Щорса», «Єлизавета Хуторна», «Театр, між Гітлером і Сталіним», «ГУЛАГ і світло театру. Листи із зони Сергія та Анни Радлових (1946—1953)», «Перша сцена України. Фрагменти історії», «Ганна Борисоглібська. Життя і безсмертя корифея сцени соборної України» та інших. Будучі фаховим театрознавцем, вченим та дослідником, автор переміг фарисейське ставлення до "забороненої теми", задля тих, хто вписав помітну і дуже складну та неординарну сторінку в історії українського театру.