Павло Скоропадський

Народився Павло Скоропадський в Німеччині, у місті Вісбаден і першою його мовою була німецька. Проте він походив зі старовинного козацько-старшинського роду, тому його родина плекала українські культуру та традиції.

Дитинство Павла Скоропадського пройшло у родовому маєтку в Чернігівській Губернії. Він закінчив гімназію в Стародубі, а потім вступив до Пажеського корпусу Його Імператорської Величності, по закінченні отримав військове призначення у Кавалергардський полк, за 3 роки дослужився до поручика.

У 1898 році одружився з Олександрою Дурново, мав трьох дочок та трьох синів. Онуки Павла Скоропадського нині проживають у Швейцарії.

Російсько-японську війну провів на фронті. За бойові заслуги отримав орден Святої Анни та золоту нагородну зброю. У 1912 Скоропадський був зведений у ранг генерал-майора. Коли почалась Перша світова війна, відбув на фронт, очолював бойові дії на сході Польщі та у Прибалтиці.

Після Жовтневого перевороту майбутній гетьман вдався до українізації війська (задля збереження дисципліни та бойового духу) та сформував перший Український козацький корпус, з метою протиставити піднесене національне почуття згубному впливу більшовизму. На чолі Вільного козацтва Скоропадський роззброював збільшовичені частини військ та боронив від них Київ. Залишив корпус наприкінці 1917 року.

1918 року створив власний політичний проєкт — Українську народну громаду, здобув широку підтримку, та користаючись системною кризою, здійснив Гетьманський переворот, внаслідок чого, він був проголошений Гетьманом всієї України та військ козацьких.

Упродовж свого гетьманства, що тривало менш як рік, Скоропадський намагався побудувати авторитарний режим, що ґрунтувався на історії та національній традиції. Він досяг значних успіхів у сфері зовнішньої політики та розвитку культури, але не зміг вирішити нагальних питань: соціального та земельного. 14 грудня 1918 року, на тлі протигетьманського повстання, через підписання грамоти, що декларувала курс на федералізацію з небільшовицькою частиною Росії, гетьман зрікся своєї влади та виїхав до Німеччини.

В період Другої світової війни Скоропадський перебував у Німеччині. Він не мав ілюзій щодо сприяння Німеччини відновленню української державності, тому шукав контактів в антигітлерівській коаліції. Домігся визволення з концтаборів багатьох українських військовополонених, включаючи Степана Бандеру.

Помер 26 квітня 1945 року, внаслідок ран, отриманих під час бомбардування англійцями залізничної станції Плятлінг. Похований у місті Волькерсдорф-ім-Вайнфіртель, що в Австрії.