Наталка Доляк

Страшні видіння приходять до Сашка у снах. Висушені голодом жінка і маленькі діти зазирають йому в обличчя скляними очима, німотно благають про допомогу, простягають до нього руки... Лесь Терновий, прадід Сашка, має що розповісти онуку про цих людей. Бо він — один із них. Один з тих, хто вижив,

Існують такі особистості, яким життєвої сили Бог відміряв ніби на двох (якщо не чотирьох). Саме таким був український прозаїк і поет Юрій Будяк (Покос). Його дивна доля вражає. Цій непересічній людині довелося жити, мабуть, в один з найскладніших історичних періодів — у першій половині ХХ століття.

Це химерне сплетіння людських доль, облич випадкових перехожих, кохання й розлуки, щастя і сліз, серпанку смутку й візерунків надії. Це історії про нас, про тих, хто поруч та кого немає; про коханих, заради яких ми ладні на все, але які не завжди готові віддячити тим самим; про близьких і друзів;