Наталка Білоцерківець

Наталія Геннадіївна Білоцерківець народилася 8 листопада 1954 року в селі Куянівка Сумської області в родині сільських учителів української мови і літератури. Закінчила філологічний факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Професійну діяльність в Баришівській районній газеті на Київщині, потім працювала у відділі преси ВДНГ УРСР, науковим співробітником Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського, у видавництві «Молодь», редакції журналу «Українська культура».

Перший вірш автора надрукований у 1965 р. в газеті «Зірка», пізніше її поезії публікувались у відомих українських журналах «Піонерія», «Україна», «Дніпро», «Вітчизна». Далі світ побачили збірки поезій «Балада про нескорених», «У країні мого серця», «Підземний вогонь», «Листопад», «Ми помрем не в Парижі».

Вірші Наталки Білоцерківець перекладені багатьма мовами світу - англійською, німецькою, шведською, польською, білоруською та іншими. Ії авторська поезія відрізняється суворими формами та елегантністю почуттів, ліричність, як синонім ніжності, щирості, задушевності, сердечності та людяності виступає головною стильовою ознакою авторки. Поетесу ставлять в один ряд з поетами вісімдесятниками, яких називали «третьою хвилею» української поезії.

Лауреат премії Грузії імені В. Маяковського, нагороджена Грамотою Верховної Ради України "За заслуги перед українським народом".