Ігор Коляда

Пилип Степанович Орлик (1672—1742) — військовий і політичний діяч, дипломат, гетьман України в еміграції, сподвижник І. Мазепи і продовжувач його справи у боротьбі за державний суверенітет Гетьманщини, автор «Пактів і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Він став символом

Іван Сірко (1605-1680) – один з найвидатніших політичних діячів і полководців України. Своєю ініціативою, енергією і воєнною вдачею Сірко здобув на Запоріжжі небувалу шану. Вісім разів Запорізька Січ обирала його кошовим отаманом. Узявши участь у 55 битвах, Сірко майже завжди виходив із них

Український письменник і громадський діяч. Однією з головних тем його творчості 90-х років було тяжке становище малоземельного селянина («П'ятизлотник», 1892; «Ціпов'яз», 1893; «Дорогою ціною», 1901). М. Коцюбинського називають також поетом краси людини і

Видатний український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН України понад 50 років працював у літературі і залишив нам велику спадщину. «Поет — це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю», — говорив Рильський, і він дійсно був «володарем

Останній гетьман Лівобережної України. Його діяльність співпадала із настроями імператриці Єлизавети, і відбувалася у фарватері політики Петербурга, однак при цьому відчутно зменшився тиск на український традиційний устрій самоуправління, хоча й навіть не порушувалося питання про можливість

Доля видатного українського лірика, лауреата Шевченківської премії 1963 року Володимира Сосюри тісно пов’язана з подіями Жовтневої революції і громадянської війни в Україні, громадським та літературним життям 20 50-х років ХХ століття. Його творчий шлях був драматичним. Якщо першим збіркам Сосюри

Вільгельм Франц Йозеф Карл фон Габсбурґ-Лотаринзький (1895—1948) здобув славу не тільки своїми військовими та дипломатичними здібностями. Він вивчив українську мову, взяв українське ім’я Василь Вишиваний, писав вірші українською мовою і робив військову кар’єру в українському війську. У 20 років

Українська Гетьманська держава за роки свого існування мала 17 гетьманів. Усі вони були носіями ідеї незалежної самостійної Української держави. Втіленню цієї ідеї в життя вони присвятили все своє життя, поставивши за мету вибороти звільнення українського народу від панування чужинців. Діяти цим

Євген Коновалець (1891—1938) — полковник Армії УНР, командир Січових Стрільців, член Стрілецької Ради, голова Проводу українських націоналістів, перший голова ОУН. Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, намагання поставити українське питання у Лізі Націй, постійні заходи з налагодження

/p>Найдраматичнішими стали події Великої війни та її наслідки для українського народу, розділеного на східноєвропейському театрі воєнних дій кордонами ворогуючих імперій. Українські землі — один із основних воєнних театрів на сході Європи — зазнали значних руйнувань. Майже до самого кінця війни

Микола Леонтович (1877—1921) — український композитор, хоровий диригент, громадський діяч та педагог. Перу Леонтовича належать широковідомі хорові обробки українських народних пісень «Дударик», «Козака несуть», «...Ой, з-за гори кам’яної » та інших. Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як

Український письменник-реаліст Василь Стефаник (1871—1936) — новатор у літературі, неперевершений майстер соціально-психологічної новели. Після закінчення Дрогобицької гімназії вступив на медичний факультет Ягеллонського університету в Кракові. Однак, за визнанням письменника, з тією медициною

Директорія Української Народної Республіки прийшла на зміну Гетьманату (Українській Державі) і була найвищим органом державної влади УНР. Діяла Директорія від 14 листопада 1918 р. до 10 листопада 1920 р. Вона відновила республіканський лад і демократичне правління в Україні. Політика Директорії УНР

Наймасштабнішою битвою періоду Української національно-визвольної війни 1648—1654 років була битва під Берестечком, де в бою зіткнулися, з одного боку, козацько-селянське військо Богдана Хмельницького, його союзники кримські татари та військо Речі Посполитої — з іншого. Ця битва мала неабияке

Богдан Хмельницький був не першим, хто розпочав боротьбу за свободу України. Але саме йому вдалося створити боєздатну армію, сформувати систему гетьманської влади і почати розбудовувати державу. Завдяки діяльності Хмельницького майже все українство, незважаючи на станові інтереси, виступило єдиною

Соломія Крушельницька (1872–1952) – видатна українка, яка прославилася на весь світ завдяки своєму оперному співу, адже її сопрано справляло гіпнотичний ефект на слухачів. Народившись у селі Білявинці на Тернопільщині, вона вже за п’ять років після початку виступів домоглася загального визнання

Відомий художник і теоретик живопису, по праву і за походженням — художник української землі, приналежністю до якої він пишався, і саме від неї взяв увесь свій талант і самобутність. Один із лідерів авангардистської течії початку ХХ століття, засновник і гуру супрематизму, він був співзвучний

Серед тих, хто продовжив реалістичні традиції Івана Котляревського, хто закладав основи нової української літератури, почесне місце належить Петрові Гулаку-Артемовському (1790—1865). Він створив чимало романтичних балад, віршованих і прозових послань, перекладів, віршів побутового характеру, проте

Павло Григорович Тичина (1891—1967) увійшов в історію нашої культури як поет-новатор, романтик, співець Весни, автор неперевершених «Сонячних кларнетів», перекладач, богослов, науковець, музикант, художник. Він збагатив українську мову понад 1500 неологізмами, які внесені до сучасних словників.

Пилип Степанович Орлик (1672—1742) — військовий і політичний діяч, дипломат, гетьман України в еміграції, сподвижник І. Мазепи і продовжувач його справи у боротьбі за державний суверенітет Гетьманщини, автор «Пактів і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». Він став символом