Перші новели циклу «Кіберіади», в якому автор об'єднав «Казки роботів», власне «Кіберіаду» і всі твори, які розповідають про пригоди конструкторів Трурля і Кляпавція, вийшли у світ в 1960-х роках. Шанувальники фантастики, які підійшли до книги з традиційною міркою, були визначено здивовані. Адже сюжети більшості «казок роботів» цілком традиційні, фольклорні, з тих, які назбирав і розклав по поличках структуралістічним ще В. Пропп, хіба що подекуди іронічно перекручені. «ФАнтастичний» книги також була досить несерйозна, бурлескна - замість фольклорних вогнедишних зміїв у ній діяли якісь кібернетичні потвори, хоча і з повністю аналогічними функціями; місце «тридев'ятому царстві» посіли віддалені галактики - ось і вся фантастика. Отже, спародіював сюжети, спародіював реальність, а що ж справжнє? Вся книга - лише пародія? Жодним чином. Вдумливий читач знаходив у ній чимало дотепних спостережень, повністю аналогічним дійсності, гіркувато-іронічних, але досить глибоких роздумів про людину і людство.