Книги

Розсилка

Книга "Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки"

Книга "Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки"

(1)
a:2:{s:4:"TEXT";s:14590:"

Ця книжка, видана за сприяння Українського наукового інституту Гарвардського університету, – про дискурс, явище, яке і далі залишається в україністиці радше обговорюваним, ніж аналізованим. «Я прагну показати, – пише автор, – як уживання мови відбиває та водночас витворює ідентичності мовців, адресатів та обговорюваних осіб і спільнот, стосунки між ними, особисті й колективні уявлення про світ. Мене не цікавить мова просто як сукупність складених у речення, абзаци й репліки слів: я досліджую те, щó люди роблять за допомоги мови та, навпаки, щó мова, її можливості й обмеження роблять із людьми. Саме це значення мови й називають дискурсом».

Ця книжка також про медії, – феномен в українській науці й науці про Україну ще менш досліджений, аніж дискурс. Автор намагається довести, що саме медії великою мірою «творять ту реальність, яку сприймають їхні читачі, слухачі або глядачі. Маючи змогу представляти загалові дії та думки окремих осіб і груп та творити уявлення людей про ті часи, місця й суспільні ділянки, яких вони інакше могли б ніколи не пізнати, медійний дискурс робить важливий внесок у підтримування й змінювання ідентичностей, владних стосунків та уявлень про світ. Мало того, цю ідеологічну роботу він – власне, як і будь-який інший дискурс – виконує тим ефективніше, чим непомітніше».

Зміст 

Вступ   9

1. Дискурс   17

1.1. Поняття дискурсу   17

1.2. Дискурс, текст і контекст   21

1.3. Дискурс і суспільні стосунки   27

1.3.1. Влада   27

1.3.2. Інституції та еліти   31

1.3.3. Ідентичності   35

1.4. Дискурс та ідеологія   38

1.4.1. Тлумачення ідеології   39

1.4.2. Гегемонія та здоровий глузд   44

1.4.3. Знання та класифікація   50

1.4.4. Норма та нормальність   54

1.5. Деякі аспекти аналізу дискурсу   58

1.5.1. Головні засади аналізу   58

1.5.2. Текстуалізація та контекстуалізація   63

1.5.3. Текстові рівні ідеологічного впливу   66

1.5.4. Називання   68

1.5.5. Представляння процесів і статусу знання   72

1.5.6. Інтертекстуальність   75

2. Медії та медійний дискурс   81

2.1 Особливості медійної комунікації   81

2.2. Медії як суспільна інституція   86

2.2.1. Розвиток медійного виробництва   87

2.2.2. Медії, держава та суспільство   90

2.2.3. Споживання медійних продуктів   97

2.3. Вплив медій на авдиторію   102

2.3.1. Плюралістичні дослідження та критичні теорії   103

2.3.2. Концептуалізації коґнітивного впливу   110

2.4. Головні складники ідеологічного впливу медій   115

2.4.1. Демонстрування об’єктивности   116

2.4.2. Підтримування статус-кво   126

2.4.3. Творення національної ідентичности   133

2.4.4. Утверджування нормалізму   142

2.5. Методи аналізу медійного дискурсу   148

2.5.1. Вибір об’єктів і методів   148

2.5.2. Контент-аналіз 151

2.5.3. Якісний аналіз текстів   156

2.5.4. Якісний аналіз дискурсивних практик   162

2.5.5. Поєднання методів у конкретних дослідженнях   168

3. Медії в сучасній Україні   177

3.1. Від радянських до пострадянських медій   177

3.1.1. Становище медій в СРСР   177

3.1.2. Зміни часів «гласности»   182

3.2. Українські медії як бізнес   188

3.2.1. Запити споживачів   188

3.2.2. Преса   190

3.2.3. Телебачення та радіо   195

3.3. Медії та політика   202

3.3.1. Від демократизації до «кланізації»   202

3.3.2. Репресії та цензура   206

3.3.3. «Помаранчева» свобода та її межі   210

4. Загальний огляд українського медійного дискурсу   215

4.1. Жанрово-тематична структура   217

4.1.1. Телебачення   218

4.1.2. Газети   230

4.2. Пріоритети і стратегії в новинах   244

4.2.1. Порядок денний   245

4.2.2. Головні стратегії обрамлювання   258

4.3. Статус-кво та нормальність   271

4.3.1. Новинні тексти   272

4.3.2. Структура новинного дискурсу   282

4.3.3. Інші медійні жанри   286

4.4. Національна й наднаціональні ідентичності   289

4.4.1. Українське проти східнослов’янського   289

4.4.2. Радянське проти нерадянського   296

4.5. Висновки   312

5. Творення ідентичностей, означування події: вибори   317

5.1. Передвиборний дискурс і його медійний складник   317

5.2. Вибори в центристському дискурсі: «потрібна стабільність»   324

5.3. Вибори в націонал-демократичному дискурсі: «ситуацію можна змінити»   332

5.4. Дискурсивні засоби творення ідентичностей   336

5.5. Ефект невиборчого тла   342

5.6. Висновки   350

6. Влада/знання/мова: перепис населення   353

6.1. Перепис як технологія та дискурс   353

6.2. Загальна характеристика українського перепису 2001 року   359

6.2.1. Традиція   359

6.2.2. Контекст   362

6.2.3. Результати   368

6.3. Дискурс щодо події перепису: держава переписує громадян   374

Нема в наявності
a:2:{s:4:"TEXT";s:14590:"

Ця книжка, видана за сприяння Українського наукового інституту Гарвардського університету, – про дискурс, явище, яке і далі залишається в україністиці радше обговорюваним, ніж аналізованим. «Я прагну показати, – пише автор, – як уживання мови відбиває та водночас витворює ідентичності мовців, адресатів та обговорюваних осіб і спільнот, стосунки між ними, особисті й колективні уявлення про світ. Мене не цікавить мова просто як сукупність складених у речення, абзаци й репліки слів: я досліджую те, щó люди роблять за допомоги мови та, навпаки, щó мова, її можливості й обмеження роблять із людьми. Саме це значення мови й називають дискурсом».

Ця книжка також про медії, – феномен в українській науці й науці про Україну ще менш досліджений, аніж дискурс. Автор намагається довести, що саме медії великою мірою «творять ту реальність, яку сприймають їхні читачі, слухачі або глядачі. Маючи змогу представляти загалові дії та думки окремих осіб і груп та творити уявлення людей про ті часи, місця й суспільні ділянки, яких вони інакше могли б ніколи не пізнати, медійний дискурс робить важливий внесок у підтримування й змінювання ідентичностей, владних стосунків та уявлень про світ. Мало того, цю ідеологічну роботу він – власне, як і будь-який інший дискурс – виконує тим ефективніше, чим непомітніше».

Зміст 

Вступ   9

1. Дискурс   17

1.1. Поняття дискурсу   17

1.2. Дискурс, текст і контекст   21

1.3. Дискурс і суспільні стосунки   27

1.3.1. Влада   27

1.3.2. Інституції та еліти   31

1.3.3. Ідентичності   35

1.4. Дискурс та ідеологія   38

1.4.1. Тлумачення ідеології   39

1.4.2. Гегемонія та здоровий глузд   44

1.4.3. Знання та класифікація   50

1.4.4. Норма та нормальність   54

1.5. Деякі аспекти аналізу дискурсу   58

1.5.1. Головні засади аналізу   58

1.5.2. Текстуалізація та контекстуалізація   63

1.5.3. Текстові рівні ідеологічного впливу   66

1.5.4. Називання   68

1.5.5. Представляння процесів і статусу знання   72

1.5.6. Інтертекстуальність   75

2. Медії та медійний дискурс   81

2.1 Особливості медійної комунікації   81

2.2. Медії як суспільна інституція   86

2.2.1. Розвиток медійного виробництва   87

2.2.2. Медії, держава та суспільство   90

2.2.3. Споживання медійних продуктів   97

2.3. Вплив медій на авдиторію   102

2.3.1. Плюралістичні дослідження та критичні теорії   103

2.3.2. Концептуалізації коґнітивного впливу   110

2.4. Головні складники ідеологічного впливу медій   115

2.4.1. Демонстрування об’єктивности   116

2.4.2. Підтримування статус-кво   126

2.4.3. Творення національної ідентичности   133

2.4.4. Утверджування нормалізму   142

2.5. Методи аналізу медійного дискурсу   148

2.5.1. Вибір об’єктів і методів   148

2.5.2. Контент-аналіз 151

2.5.3. Якісний аналіз текстів   156

2.5.4. Якісний аналіз дискурсивних практик   162

2.5.5. Поєднання методів у конкретних дослідженнях   168

3. Медії в сучасній Україні   177

3.1. Від радянських до пострадянських медій   177

3.1.1. Становище медій в СРСР   177

3.1.2. Зміни часів «гласности»   182

3.2. Українські медії як бізнес   188

3.2.1. Запити споживачів   188

3.2.2. Преса   190

3.2.3. Телебачення та радіо   195

3.3. Медії та політика   202

3.3.1. Від демократизації до «кланізації»   202

3.3.2. Репресії та цензура   206

3.3.3. «Помаранчева» свобода та її межі   210

4. Загальний огляд українського медійного дискурсу   215

4.1. Жанрово-тематична структура   217

4.1.1. Телебачення   218

4.1.2. Газети   230

4.2. Пріоритети і стратегії в новинах   244

4.2.1. Порядок денний   245

4.2.2. Головні стратегії обрамлювання   258

4.3. Статус-кво та нормальність   271

4.3.1. Новинні тексти   272

4.3.2. Структура новинного дискурсу   282

4.3.3. Інші медійні жанри   286

4.4. Національна й наднаціональні ідентичності   289

4.4.1. Українське проти східнослов’янського   289

4.4.2. Радянське проти нерадянського   296

4.5. Висновки   312

5. Творення ідентичностей, означування події: вибори   317

5.1. Передвиборний дискурс і його медійний складник   317

5.2. Вибори в центристському дискурсі: «потрібна стабільність»   324

5.3. Вибори в націонал-демократичному дискурсі: «ситуацію можна змінити»   332

5.4. Дискурсивні засоби творення ідентичностей   336

5.5. Ефект невиборчого тла   342

5.6. Висновки   350

6. Влада/знання/мова: перепис населення   353

6.1. Перепис як технологія та дискурс   353

6.2. Загальна характеристика українського перепису 2001 року   359

6.2.1. Традиція   359

6.2.2. Контекст   362

6.2.3. Результати   368

6.3. Дискурс щодо події перепису: держава переписує громадян   374

78 грн

a:2:{s:4:"TEXT";s:14590:"

Ця книжка, видана за сприяння Українського наукового інституту Гарвардського університету, – про дискурс, явище, яке і далі залишається в україністиці радше обговорюваним, ніж аналізованим. «Я прагну показати, – пише автор, – як уживання мови відбиває та водночас витворює ідентичності мовців, адресатів та обговорюваних осіб і спільнот, стосунки між ними, особисті й колективні уявлення про світ. Мене не цікавить мова просто як сукупність складених у речення, абзаци й репліки слів: я досліджую те, щó люди роблять за допомоги мови та, навпаки, щó мова, її можливості й обмеження роблять із людьми. Саме це значення мови й називають дискурсом».

Ця книжка також про медії, – феномен в українській науці й науці про Україну ще менш досліджений, аніж дискурс. Автор намагається довести, що саме медії великою мірою «творять ту реальність, яку сприймають їхні читачі, слухачі або глядачі. Маючи змогу представляти загалові дії та думки окремих осіб і груп та творити уявлення людей про ті часи, місця й суспільні ділянки, яких вони інакше могли б ніколи не пізнати, медійний дискурс робить важливий внесок у підтримування й змінювання ідентичностей, владних стосунків та уявлень про світ. Мало того, цю ідеологічну роботу він – власне, як і будь-який інший дискурс – виконує тим ефективніше, чим непомітніше».

Зміст 

Вступ   9

1. Дискурс   17

1.1. Поняття дискурсу   17

1.2. Дискурс, текст і контекст   21

1.3. Дискурс і суспільні стосунки   27

1.3.1. Влада   27

1.3.2. Інституції та еліти   31

1.3.3. Ідентичності   35

1.4. Дискурс та ідеологія   38

1.4.1. Тлумачення ідеології   39

1.4.2. Гегемонія та здоровий глузд   44

1.4.3. Знання та класифікація   50

1.4.4. Норма та нормальність   54

1.5. Деякі аспекти аналізу дискурсу   58

1.5.1. Головні засади аналізу   58

1.5.2. Текстуалізація та контекстуалізація   63

1.5.3. Текстові рівні ідеологічного впливу   66

1.5.4. Називання   68

1.5.5. Представляння процесів і статусу знання   72

1.5.6. Інтертекстуальність   75

2. Медії та медійний дискурс   81

2.1 Особливості медійної комунікації   81

2.2. Медії як суспільна інституція   86

2.2.1. Розвиток медійного виробництва   87

2.2.2. Медії, держава та суспільство   90

2.2.3. Споживання медійних продуктів   97

2.3. Вплив медій на авдиторію   102

2.3.1. Плюралістичні дослідження та критичні теорії   103

2.3.2. Концептуалізації коґнітивного впливу   110

2.4. Головні складники ідеологічного впливу медій   115

2.4.1. Демонстрування об’єктивности   116

2.4.2. Підтримування статус-кво   126

2.4.3. Творення національної ідентичности   133

2.4.4. Утверджування нормалізму   142

2.5. Методи аналізу медійного дискурсу   148

2.5.1. Вибір об’єктів і методів   148

2.5.2. Контент-аналіз 151

2.5.3. Якісний аналіз текстів   156

2.5.4. Якісний аналіз дискурсивних практик   162

2.5.5. Поєднання методів у конкретних дослідженнях   168

3. Медії в сучасній Україні   177

3.1. Від радянських до пострадянських медій   177

3.1.1. Становище медій в СРСР   177

3.1.2. Зміни часів «гласности»   182

3.2. Українські медії як бізнес   188

3.2.1. Запити споживачів   188

3.2.2. Преса   190

3.2.3. Телебачення та радіо   195

3.3. Медії та політика   202

3.3.1. Від демократизації до «кланізації»   202

3.3.2. Репресії та цензура   206

3.3.3. «Помаранчева» свобода та її межі   210

4. Загальний огляд українського медійного дискурсу   215

4.1. Жанрово-тематична структура   217

4.1.1. Телебачення   218

4.1.2. Газети   230

4.2. Пріоритети і стратегії в новинах   244

4.2.1. Порядок денний   245

4.2.2. Головні стратегії обрамлювання   258

4.3. Статус-кво та нормальність   271

4.3.1. Новинні тексти   272

4.3.2. Структура новинного дискурсу   282

4.3.3. Інші медійні жанри   286

4.4. Національна й наднаціональні ідентичності   289

4.4.1. Українське проти східнослов’янського   289

4.4.2. Радянське проти нерадянського   296

4.5. Висновки   312

5. Творення ідентичностей, означування події: вибори   317

5.1. Передвиборний дискурс і його медійний складник   317

5.2. Вибори в центристському дискурсі: «потрібна стабільність»   324

5.3. Вибори в націонал-демократичному дискурсі: «ситуацію можна змінити»   332

5.4. Дискурсивні засоби творення ідентичностей   336

5.5. Ефект невиборчого тла   342

5.6. Висновки   350

6. Влада/знання/мова: перепис населення   353

6.1. Перепис як технологія та дискурс   353

6.2. Загальна характеристика українського перепису 2001 року   359

6.2.1. Традиція   359

6.2.2. Контекст   362

6.2.3. Результати   368

6.3. Дискурс щодо події перепису: держава переписує громадян   374

Пожалуйста, подождите

Ваш запит обробляється...

Коментарів до цього продукту ще немає

Додати коментар

Ваше ім`я
Електронна пошта
Коментар
top