Книги

Розсилка

Книга "Звенигора. Повстанці. Шабля на комісара" Євген Стеблівський

Книга "Звенигора. Повстанці. Шабля на комісара" Євген Стеблівський

(1)
Це перший історичний бойовик про невідомі й трагічні події Звенигородсько-Таращанського повстання 1918 р. на території центральної України. В романі вимальовуються могутні дійові сили Вільного козацтва, яке стихійно продовжило в 1917-1921 роках традиції Наливайка, Хмельницького, Залізняка і Гонти.
В кожному селі навколо Черкас, Звенигородки, Чигирина, Шполи, Сміли, Кам'янки - зформовано дві-три бойові сотні, в кожному повіті - козацький кіш або полк - от звідки ця страшна сила! 70 000 збройних козаків, найбільш ідейних і відданих справі, організувало Вільне козацтво для підтримки молодої Української республіки в 1917-1918-му роках. І тільки незграбне керівництво уряду, страх перед власним народом і намагання верхівки по-доброму домовитись з більшовиками привели до роздроблення цієї сили, страшної кровопролитної боротьби наодинці і, в результаті - трагічної поразки всього повстанського руху.
Про бої Червоної армії з лісовими бандитами - вчила нас пропаганда Совєтів. Але насправді були важкі і кровопролитні бої організованих українських армій, полків і дивізій - проти більшовиків, денікінців, німецьких, польських, англійських, французьких, грецьких інтервентів. Були шалені повстання. І в цих боях найактивнішу роль мали саме козацькі з'єднання, страшна для ворогів козацька кіннота. "Нехай загинемо всі ми - але з нашої крові повстануть нові герої!" - таким був козацький девіз у найбезнадійніших битвах.
Саме козацькі з'єднання отамана Цвітковського й Юрка Тютюнника вибили німців з центральної України влітку 1918 року. А восени 1918-го повстанці вигнали їх з усієї України. Саме козацькі полки отамана Григор'єва на низькорослих степових конях вибили англійців, французів і греків з Одеси і усієї південної України в квітні 1919-го. Саме козацькі полки виганяли з України більшовиків і Денікіна в 1919-ому.
В романі докладно описані маловідомі бої, наприклад - на станції Бобринська, де звенигородськими козаками була повністю знищена 8-тисячна червона армія Муравйова - того самого, який вбивав хлопців під Крутами і влаштував криваву різню в Києві.
В "Звенигорі…" йде мова й про славний Перший Зимовий похід української армії під проводом генералів Омеляновича-Павленко й Юрка Тютюнника. Які майстерно зуміли вивести військо з "трикутника смерті", оточеного з трьох боків більшовиками, Денікіним і поляками - і вихором пройшлись тилами червоних і білих фронтів, звільняючи цілі області.
Не можна без сліз читати рядки про останній бій отамана Чорного Ворона, Василя Чучупаки чи звенигородського кошового Семена Гризла…
За півстоліття втопленого в крові спокою українці заплатили надто значною ціною. Ціною забуття - себе, своїх предків, своїх героїв, в мільйонах людських мізків, оброблених ядучим маревом совєцького летаргічного сну. Нам не дають жити звички вічного рабства. Розчинені в крові іони великого страху і самовбивства свободи. Хіба наші внуки колись відчують себе великою і вільною нацією.
Для цього вони повинні знати, якими сильними були наші предки.
Для цього комусь треба бути сильним сьогодні.

В наявності
Це перший історичний бойовик про невідомі й трагічні події Звенигородсько-Таращанського повстання 1918 р. на території центральної України. В романі вимальовуються могутні дійові сили Вільного козацтва, яке стихійно продовжило в 1917-1921 роках традиції Наливайка, Хмельницького, Залізняка і Гонти.
В кожному селі навколо Черкас, Звенигородки, Чигирина, Шполи, Сміли, Кам'янки - зформовано дві-три бойові сотні, в кожному повіті - козацький кіш або полк - от звідки ця страшна сила! 70 000 збройних козаків, найбільш ідейних і відданих справі, організувало Вільне козацтво для підтримки молодої Української республіки в 1917-1918-му роках. І тільки незграбне керівництво уряду, страх перед власним народом і намагання верхівки по-доброму домовитись з більшовиками привели до роздроблення цієї сили, страшної кровопролитної боротьби наодинці і, в результаті - трагічної поразки всього повстанського руху.
Про бої Червоної армії з лісовими бандитами - вчила нас пропаганда Совєтів. Але насправді були важкі і кровопролитні бої організованих українських армій, полків і дивізій - проти більшовиків, денікінців, німецьких, польських, англійських, французьких, грецьких інтервентів. Були шалені повстання. І в цих боях найактивнішу роль мали саме козацькі з'єднання, страшна для ворогів козацька кіннота. "Нехай загинемо всі ми - але з нашої крові повстануть нові герої!" - таким був козацький девіз у найбезнадійніших битвах.
Саме козацькі з'єднання отамана Цвітковського й Юрка Тютюнника вибили німців з центральної України влітку 1918 року. А восени 1918-го повстанці вигнали їх з усієї України. Саме козацькі полки отамана Григор'єва на низькорослих степових конях вибили англійців, французів і греків з Одеси і усієї південної України в квітні 1919-го. Саме козацькі полки виганяли з України більшовиків і Денікіна в 1919-ому.
В романі докладно описані маловідомі бої, наприклад - на станції Бобринська, де звенигородськими козаками була повністю знищена 8-тисячна червона армія Муравйова - того самого, який вбивав хлопців під Крутами і влаштував криваву різню в Києві.
В "Звенигорі…" йде мова й про славний Перший Зимовий похід української армії під проводом генералів Омеляновича-Павленко й Юрка Тютюнника. Які майстерно зуміли вивести військо з "трикутника смерті", оточеного з трьох боків більшовиками, Денікіним і поляками - і вихором пройшлись тилами червоних і білих фронтів, звільняючи цілі області.
Не можна без сліз читати рядки про останній бій отамана Чорного Ворона, Василя Чучупаки чи звенигородського кошового Семена Гризла…
За півстоліття втопленого в крові спокою українці заплатили надто значною ціною. Ціною забуття - себе, своїх предків, своїх героїв, в мільйонах людських мізків, оброблених ядучим маревом совєцького летаргічного сну. Нам не дають жити звички вічного рабства. Розчинені в крові іони великого страху і самовбивства свободи. Хіба наші внуки колись відчують себе великою і вільною нацією.
Для цього вони повинні знати, якими сильними були наші предки.
Для цього комусь треба бути сильним сьогодні.

77 грн

Це перший історичний бойовик про невідомі й трагічні події Звенигородсько-Таращанського повстання 1918 р. на території центральної України. В романі вимальовуються могутні дійові сили Вільного козацтва, яке стихійно продовжило в 1917-1921 роках традиції Наливайка, Хмельницького, Залізняка і Гонти.
В кожному селі навколо Черкас, Звенигородки, Чигирина, Шполи, Сміли, Кам'янки - зформовано дві-три бойові сотні, в кожному повіті - козацький кіш або полк - от звідки ця страшна сила! 70 000 збройних козаків, найбільш ідейних і відданих справі, організувало Вільне козацтво для підтримки молодої Української республіки в 1917-1918-му роках. І тільки незграбне керівництво уряду, страх перед власним народом і намагання верхівки по-доброму домовитись з більшовиками привели до роздроблення цієї сили, страшної кровопролитної боротьби наодинці і, в результаті - трагічної поразки всього повстанського руху.
Про бої Червоної армії з лісовими бандитами - вчила нас пропаганда Совєтів. Але насправді були важкі і кровопролитні бої організованих українських армій, полків і дивізій - проти більшовиків, денікінців, німецьких, польських, англійських, французьких, грецьких інтервентів. Були шалені повстання. І в цих боях найактивнішу роль мали саме козацькі з'єднання, страшна для ворогів козацька кіннота. "Нехай загинемо всі ми - але з нашої крові повстануть нові герої!" - таким був козацький девіз у найбезнадійніших битвах.
Саме козацькі з'єднання отамана Цвітковського й Юрка Тютюнника вибили німців з центральної України влітку 1918 року. А восени 1918-го повстанці вигнали їх з усієї України. Саме козацькі полки отамана Григор'єва на низькорослих степових конях вибили англійців, французів і греків з Одеси і усієї південної України в квітні 1919-го. Саме козацькі полки виганяли з України більшовиків і Денікіна в 1919-ому.
В романі докладно описані маловідомі бої, наприклад - на станції Бобринська, де звенигородськими козаками була повністю знищена 8-тисячна червона армія Муравйова - того самого, який вбивав хлопців під Крутами і влаштував криваву різню в Києві.
В "Звенигорі…" йде мова й про славний Перший Зимовий похід української армії під проводом генералів Омеляновича-Павленко й Юрка Тютюнника. Які майстерно зуміли вивести військо з "трикутника смерті", оточеного з трьох боків більшовиками, Денікіним і поляками - і вихором пройшлись тилами червоних і білих фронтів, звільняючи цілі області.
Не можна без сліз читати рядки про останній бій отамана Чорного Ворона, Василя Чучупаки чи звенигородського кошового Семена Гризла…
За півстоліття втопленого в крові спокою українці заплатили надто значною ціною. Ціною забуття - себе, своїх предків, своїх героїв, в мільйонах людських мізків, оброблених ядучим маревом совєцького летаргічного сну. Нам не дають жити звички вічного рабства. Розчинені в крові іони великого страху і самовбивства свободи. Хіба наші внуки колись відчують себе великою і вільною нацією.
Для цього вони повинні знати, якими сильними були наші предки.
Для цього комусь треба бути сильним сьогодні.
Пожалуйста, подождите

Ваш запит обробляється...

Коментарів до цього продукту ще немає

Додати коментар

Ваше ім`я
Електронна пошта
Коментар
top