Книги

Розсилка

Книга "110 вулиць" Малгожата Гутовська-Адамчик Збільшити

Книга "110 вулиць" Малгожата Гутовська-Адамчик

(1)

Шістнадцятирічний Міхал живе й горя не знає: у них велика гарна квартира в престижному районі Варшави, батько з ранку до вечора на роботі – зате ніколи не відмовить у кишенькових, однокласники – кльові, оцінки – ну, тут усе трохи гірше, та кого це цікавить, коли треба тренуватися, аби тебе взяли до шкільної збірної з баскетболу? Смакуючи перспективу відпочинку в Португалії і мовного табору в Лондоні, Міхал не підозрює, що зовсім скоро несподіваний поворот долі подарує йому знайомство з Мартою ― зовсім не такою, як дівчата з його оточення. У свою чергу, вродлива власниця "найдовших ніг міста" Анжеліка теж не сподівається любовних віршів від хлопця із загадковим італійським ім'ям Ґвідо. Анка натомість намагається розгадати, хто ховається за ніком "Чудовисько", Ягна ― з'ясувати, що в квартирі Анки робить пізно увечері молодий привабливий хлопець, доки її батька Віктора немає в місті, а Йоля заграє із Вікінгом над тарілкою зеленого борщу.

Чудова книга від авторки "Дівчат із 13-ї вулиці", що обов'язково сподобається і хлопцям, і дівчатам, а батькам нагадає про власні буремні шістнадцять.

[Уривок]

У стайні стояв запах кислої кінської сечі й солодкаво-духмяного сіна. Доводилося постійно дивитися під ноги, щоб не влізти в розкидані скрізь жовто-зелені, схожі на пресовані брикети, кізяки. Тільки пахли вони інакше. Міхал стискав у руці щітку й намагався почистити коня. Коня зблизька він бачив уперше в житті й був переконаний, що Бог створив цих тварин, підступно уявляючи саме цю мить, коли він муситиме зображувати із себе чортового мачо.

-Тепер спускайся нижче, до живота, – почув він.

«Чудово! Як я маю нахилитися, він же от-от вбрикне мене!» – злякано подумав у відповідь, і дивлячись в інший бік, продовжував невміло чесати гнідого.

– Не бійся. Каштанчик найсумирніший.

– Угу, – тільки й видушив із себе Міхал, бо Каштанчик саме зібрався змінити позу. «Зараз він мене по стінці розмаже! Господи, що я тут роблю?!

Марта швидкими вправними рухами людини, що досконало володіє цими навичками, вичесала трьох коней, доки він, незграбно колупаючись, ледь дійшов до половини Каштанчика.

– Ти закінчив?

Він не хотів брехати, але й доля ковбоя йому не усміхалася, тому лише невиразно буркнув:

– Ага.

– Тепер пішли виведемо коників на луку, – сказала Марта, а він здивовано дивився, як слухняно вони йдуть за нею. – Коні неймовірні, правда?

Він не поділяв її захвату. Коні – це великі страшні чудовиська.

– Хочеш прокататися? Є два сідла.

– Може, іншим разом?

Марта зграбно скочила на коня й погнала лукою. Виглядало це дуже просто. Треба й самому колись спробувати. Не сьогодні. Сьогодні він краще подивиться. А відколи Каштанчик пасся на відстані двадцяти метрів від нього, Міхалові більше нічого не було потрібно для щастя.

– Де ти цьому всьому навчилася? – запитав він пізніше.

– Я часто тут буваю. Зрештою, тут не потрібні вміння. Захочеш – навчишся.

В наявності

Шістнадцятирічний Міхал живе й горя не знає: у них велика гарна квартира в престижному районі Варшави, батько з ранку до вечора на роботі – зате ніколи не відмовить у кишенькових, однокласники – кльові, оцінки – ну, тут усе трохи гірше, та кого це цікавить, коли треба тренуватися, аби тебе взяли до шкільної збірної з баскетболу? Смакуючи перспективу відпочинку в Португалії і мовного табору в Лондоні, Міхал не підозрює, що зовсім скоро несподіваний поворот долі подарує йому знайомство з Мартою ― зовсім не такою, як дівчата з його оточення. У свою чергу, вродлива власниця "найдовших ніг міста" Анжеліка теж не сподівається любовних віршів від хлопця із загадковим італійським ім'ям Ґвідо. Анка натомість намагається розгадати, хто ховається за ніком "Чудовисько", Ягна ― з'ясувати, що в квартирі Анки робить пізно увечері молодий привабливий хлопець, доки її батька Віктора немає в місті, а Йоля заграє із Вікінгом над тарілкою зеленого борщу.

Чудова книга від авторки "Дівчат із 13-ї вулиці", що обов'язково сподобається і хлопцям, і дівчатам, а батькам нагадає про власні буремні шістнадцять.

[Уривок]

У стайні стояв запах кислої кінської сечі й солодкаво-духмяного сіна. Доводилося постійно дивитися під ноги, щоб не влізти в розкидані скрізь жовто-зелені, схожі на пресовані брикети, кізяки. Тільки пахли вони інакше. Міхал стискав у руці щітку й намагався почистити коня. Коня зблизька він бачив уперше в житті й був переконаний, що Бог створив цих тварин, підступно уявляючи саме цю мить, коли він муситиме зображувати із себе чортового мачо.

-Тепер спускайся нижче, до живота, – почув він.

«Чудово! Як я маю нахилитися, він же от-от вбрикне мене!» – злякано подумав у відповідь, і дивлячись в інший бік, продовжував невміло чесати гнідого.

– Не бійся. Каштанчик найсумирніший.

– Угу, – тільки й видушив із себе Міхал, бо Каштанчик саме зібрався змінити позу. «Зараз він мене по стінці розмаже! Господи, що я тут роблю?!

Марта швидкими вправними рухами людини, що досконало володіє цими навичками, вичесала трьох коней, доки він, незграбно колупаючись, ледь дійшов до половини Каштанчика.

– Ти закінчив?

Він не хотів брехати, але й доля ковбоя йому не усміхалася, тому лише невиразно буркнув:

– Ага.

– Тепер пішли виведемо коників на луку, – сказала Марта, а він здивовано дивився, як слухняно вони йдуть за нею. – Коні неймовірні, правда?

Він не поділяв її захвату. Коні – це великі страшні чудовиська.

– Хочеш прокататися? Є два сідла.

– Може, іншим разом?

Марта зграбно скочила на коня й погнала лукою. Виглядало це дуже просто. Треба й самому колись спробувати. Не сьогодні. Сьогодні він краще подивиться. А відколи Каштанчик пасся на відстані двадцяти метрів від нього, Міхалові більше нічого не було потрібно для щастя.

– Де ти цьому всьому навчилася? – запитав він пізніше.

– Я часто тут буваю. Зрештою, тут не потрібні вміння. Захочеш – навчишся.

91 грн

Шістнадцятирічний Міхал живе й горя не знає: у них велика гарна квартира в престижному районі Варшави, батько з ранку до вечора на роботі – зате ніколи не відмовить у кишенькових, однокласники – кльові, оцінки – ну, тут усе трохи гірше, та кого це цікавить, коли треба тренуватися, аби тебе взяли до шкільної збірної з баскетболу? Смакуючи перспективу відпочинку в Португалії і мовного табору в Лондоні, Міхал не підозрює, що зовсім скоро несподіваний поворот долі подарує йому знайомство з Мартою ― зовсім не такою, як дівчата з його оточення. У свою чергу, вродлива власниця "найдовших ніг міста" Анжеліка теж не сподівається любовних віршів від хлопця із загадковим італійським ім'ям Ґвідо. Анка натомість намагається розгадати, хто ховається за ніком "Чудовисько", Ягна ― з'ясувати, що в квартирі Анки робить пізно увечері молодий привабливий хлопець, доки її батька Віктора немає в місті, а Йоля заграє із Вікінгом над тарілкою зеленого борщу.

Чудова книга від авторки "Дівчат із 13-ї вулиці", що обов'язково сподобається і хлопцям, і дівчатам, а батькам нагадає про власні буремні шістнадцять.

[Уривок]

У стайні стояв запах кислої кінської сечі й солодкаво-духмяного сіна. Доводилося постійно дивитися під ноги, щоб не влізти в розкидані скрізь жовто-зелені, схожі на пресовані брикети, кізяки. Тільки пахли вони інакше. Міхал стискав у руці щітку й намагався почистити коня. Коня зблизька він бачив уперше в житті й був переконаний, що Бог створив цих тварин, підступно уявляючи саме цю мить, коли він муситиме зображувати із себе чортового мачо.

-Тепер спускайся нижче, до живота, – почув він.

«Чудово! Як я маю нахилитися, він же от-от вбрикне мене!» – злякано подумав у відповідь, і дивлячись в інший бік, продовжував невміло чесати гнідого.

– Не бійся. Каштанчик найсумирніший.

– Угу, – тільки й видушив із себе Міхал, бо Каштанчик саме зібрався змінити позу. «Зараз він мене по стінці розмаже! Господи, що я тут роблю?!

Марта швидкими вправними рухами людини, що досконало володіє цими навичками, вичесала трьох коней, доки він, незграбно колупаючись, ледь дійшов до половини Каштанчика.

– Ти закінчив?

Він не хотів брехати, але й доля ковбоя йому не усміхалася, тому лише невиразно буркнув:

– Ага.

– Тепер пішли виведемо коників на луку, – сказала Марта, а він здивовано дивився, як слухняно вони йдуть за нею. – Коні неймовірні, правда?

Він не поділяв її захвату. Коні – це великі страшні чудовиська.

– Хочеш прокататися? Є два сідла.

– Може, іншим разом?

Марта зграбно скочила на коня й погнала лукою. Виглядало це дуже просто. Треба й самому колись спробувати. Не сьогодні. Сьогодні він краще подивиться. А відколи Каштанчик пасся на відстані двадцяти метрів від нього, Міхалові більше нічого не було потрібно для щастя.

– Де ти цьому всьому навчилася? – запитав він пізніше.

– Я часто тут буваю. Зрештою, тут не потрібні вміння. Захочеш – навчишся.

Пожалуйста, подождите

Ваш запит обробляється...

Коментарів до цього продукту ще немає

Додати коментар

Ваше ім`я
Електронна пошта
Коментар
top